Досліджено проблему покращання результатів лікування природженої непрохідності шлунка (ПНШ) у 393-х дітей віком від однієї доби до 15-ти років. З них 374 (95 %) дітей з природженим гіпертрофічним пілоростенозом (ПГПС) і 19 (5 %) - з рідкими видами ПНШ: атрезіями, мембранами та подвоєнням шлунка. Для проведення дослідження використано клінічні, лабораторні, рентгенологічні, ультразвукові, ендоскопічні, комп'ютерно-томографічні, морфологічні методи. Розроблено алгоритм діагностичного моніторингу ПНШ з поетапним використанням нових способів і всіх сучасних методів з урахуванням їх роздільної здатності. На підставі результатів вивчення безпосередніх і віддалених результатів використання загальноприйнятих методів лікування розроблено алгоритм прогнозування віддалених ускладнень ПГПС та запропоновано найбільш оптимальні способи передопераційного ведення та хірургічної корекції ПНШ, а саме: у разі атрезій шлунка - гастродуоденостомію за типом "кінець в кінець", за мембранозної непрохідності - видалення мембрани за J.Morton у модифікації Г.А.Баірова, за умов екзогастральних дуплікацій шлунка - видалення кісти без розтину просвіту шлунка. У випадку інтрамуральних подвоєнь ефективними виявлено методи видалення кісти з економною резекцією належної стінки або резекції шлунка за Більрот I у модифікації Tomoda. Для лікування ПГПС розроблено спосіб передопераційної підготовки та післяопераційного ведення хворих на основі ентерального зондового вигодовування. З метою профілактики віддалених ускладнень ПГПС запропоновано спосіб подвійної пілороміотомії. Наведено результати аналізу використання методів лапароскопічної техніки для хірургічного

Целью медицинского образования на современном этапе является приобретение студентами системных знаний, умений и навыков, взглядов и убеждений в результате учебного процесса. Контроль усвоения практических навыков на кафедре детской хирургии проводится во время курации больного. Защита установленного студентом диагноза способствует повышению качества усвоения практических навыков, развивает у будущего врача навыки анализа и практического использования и осмысления полученных данных, а также учит делать на их основе самостоятельные выводы. Преподаватель должен донести до сознания студента зависимость качества знаний и умений от его мотивации и личного вклада в учебный процесс. Современные компьютерные технологии позволяют углубить уровень теоретической и практической подготовки, быстрее овладеть знанием и закрепить полученные около кровати больного данные. В учебной работе используется видеотехника, в частности, на кафедре созданы специальные видеофильмы на различные темы по детской хирургии. Во время занятий для студентов организован показ видеофильмов с комментариями преподавателя и дискуссией. Такое изучение детской хирургии как клинической дисциплины позволит улучшить уровень подготовки будущих детских хирургов.

Проаналізовано результати лікування 70 дітей. Пацієнтам основної групи (34 дітей) в першій стадії раневого процесу на рану впливали змінним магнітним полем. У другій і третій стадіях раневого процесу щодня продовжували впливати на рану змінним магнітним полем та ліпосомальним розчином антибіотика. Місцеве лікування хворих контрольної групи (36 дітей) здійснювали за стандартною методою. Для оцінки ефективності комбінованої терапії використовували клінічні показники: очищення рани, нормалізація температури, поява грануляції після очищення, початок краєвої епітелізації, в динаміці визначали цитологічну картину раневого виділення, площу рани і ступеня бактеріального обсіменіння. Аналіз спостережень показав, що в основній групі загоєння ран було краще за клініко-лабораторними та цитологічним даними, ніж у контрольній групі. Застосування даної методики дозволило значно поліпшити стан хворих, сприяло стабілізації запального процесу, зменшенню набряку та гіперемії тканини навколо вогнища інфекції. Вплив на перебіг раневого процесу змінного магнітного поля в комплексі з ліпосомальними розчинами антибіотиків призводить до посилення біосинтетичної активності клітин, репаративних процесів і синтезу колагену в області рани, прискорення раневої контракції, утворення грануляційної тканини.

Лечение гнойных ран - одна из актуальных проблем хирургии детского возраста. С целью анализа результатов лечения гнойных ран с использованием переменного магнитного поля и липосомальных растворов антибиотиков обследовали и лечили 68 детей в возрасте от 5 до 16 лет. Контроль раневого процесса осуществляли путем исследования мазков-отпечатков. Анализ морфологической картины показал, что количество нейтрофильных лейкоцитов на 1 - 2 день лечения составляло подавляющее большинство клеток раневого экссудата. До 4 - 5 дня лечения среднее количество нейтрофилов уменьшилось до 0 - 50 в поле зрения. В препаратах из ран больных, которые получали лечение по предложенной схеме, макрофаги появлялись уже на 3 день. Это свидетельствует о таких свойствах переменного магнитного поля в комплексе с липосомальными растворами антибиотиков, как противовоспалительное и стимулирующее процессы репарации, что существенно повышает эффективность хирургического лечения.

Актуальность изучения некротического энтероколита обусловлена сложностью его диагностики в результате неспецифических клинических симптомов. С целью анализа клинических симптомов, методов диагностики и возможностей прогнозирования течения этого заболевания у новорожденных провели обзор специализированной литературы. Установили, что некротический энтероколит является ведущей причиной смерти от желудочно-кишечных причин у недоношенных детей, выжившие пациенты требуют продленной госпитализации в результате разных осложнений. Факторы риска: снижение висцерального кровотока, длительное эмпирическое применение антибиотиков широкого спектра действия, задержка или прерывание энтеральных кормлений, влияние мультирезистентной госпитальной флоры, наличие инфекционного фактора. Современные методы диагностики предусматривают проведение инструментальных, рентгенологических, лабораторных исследований, которые позволяют оптимизировать и спрогнозировать течение заболевания.

Изложены основные положения современных представлений об использовании методов ранней диагностики пороков развития почек и мочевых путей у детей. Цель исследования - оценка эффективности применения современных методов в диагностике врождённых пороков мочевой системы у детей. Обобщены данные обследования 160 детей с пороками развития почек и верхних мочевых путей различной степени тяжести. Группу исследования составили 70 детей с диагнозом, установленным пренатально с помощью УЗИ. Вторая группа включала 70 детей, ВПР которым был диагностирован после рождения. Отдельную группу составили 20 плодов, матери которых прошли МРТ после получения неоднозначных результатов УЗИ. Сопоставление результатов УЗИ и МРТ у одних и тех же больных показало, что большинство пороков развития мочевых путей диагностируется при проведении пренатального УЗИ. Спектр аномалий может варьировать от незначительных до фатальных. Однако наличие маловодия или ожирения матери может снизить диагностическую точность УЗИ, что требует привлечения дополнительных, более информативных и безвредных методов для визуализации патологии плода. Большинство пороков развития мочевых путей может быть диагностировано пренатально на УЗИ, однако МРТ позволяет установить более точный диагноз и решить вопрос о пролонгации беременности и разработке тактики постнатального ведения таких детей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.205.0

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Операції з приводу пахових гриж є найбільш частими хірургічними втручаннями в дитячій хірургії, частота яких більше ніж 30 % від усіх планових операцій у дітей. Незважаючи на поширеність захворювання в дитячій популяції, кількість порівняльних досліджень відкритого та лапароскопічного підходів до лікування пахової грижі в дітей обмежена. Мета роботи - оцінити результати лапароскопічних хірургічних втручань при пахових грижах у дітей. Під спостереженням перебували 458 дітей із паховими грижами в період 2011 - 2015 рр. Усі діти були прооперовані в плановому порядку. У 120 з усіх дітей використовували модифіковану методику, що полягала в проведенні гидравлічної препаровки парієтальної очеревини в ділянці внутрішнього кільця пахового каналу за допомогою попереднього введення в очеревину 0,25 % розчину новокаїну. З метою об'єктивної оцінки кровотоку яєчка в післяопераційному періоді в дітей із паховою грижею проводили ультразвукову діагностику з допплерівським картуванням. При аналізі отриманих даних виявлено, що однопортових операцій було виконано 369 (80 %). У 89 дітей проведено мультипортові операції. Дослідження кровотоку в яєчках у дітей першої групи вірогідно показали, що у 26,6 % із них було зниження кровотоку в яєчку з боку прооперованої грижі. У пацієнтів другої групи в післяопераційному періоді не виявлено значущих відхилень від норми. При спостереженні протягом 1 року після операції кількість пізніх післяопераційних ускладнень у пацієнтів була невеликою. Тільки у 12 (2,6 %) дітей першої групи відзначений рецидив грижі, в 11 (2,4 %) - водянка яєчка. Висновки: переважна більшість оперованих дітей була віком до 2 років. Метод лапароскопічної герніорафії з гідропрепаровкою супроводжується більш низькою частотою рецидивів. Така технологія є прийнятною для відтворення в умовах будь-якого дитячого хірургічного або урологічного відділення і може вважатися методом вибору при лікуванні дітей із паховою грижею.

Інвагінація кишок є найбільш частою формою набутої непрохідності шлунково-кишкового тракту в дітей. Мета роботи - вивчення особливостей клінічного перебігу та тактики лікування інвагінації кишечника в дітей і проведення аналізу можливостей діагностичних, клінічних та спеціальних методів обстеження. Проведено аналіз результатів лікування 272 дітей у клініці дитячої хірургії з 2004 по 2015 рік. Розроблені об'єктивні критерії оцінки стадій інвагінації, що корелюють зі ступенем ендотоксикозу, змінами функції дихання та кровообігу, порушеннями перистальтики кишечника, а також даними ультразвукового дослідження органів черевної порожнини. У хворих з I стадією інвагінації (233 дитини) ознаки ендотоксикозу не виявлені або вони були невиражені. У 10 дітей здійснене оперативне лікування, у 4 випадках - лапароскопічно. 32 пацієнти мали II стадію інвагінації, у 8 випадках інвагінація розпрямлена консервативно з першої спроби. Другої спроби в дітей з II стадією інвагінації не робимо. Оперативне розпрямлення здійснене 24 хворим. III стадія інвагінації кишечника в дітей (7 хворих) мала прояви ендотоксикозу 3-го ступеня. Усім хворим з III стадією інвагінації виконана серединна лапаротомія. У 5 випадках виявлено некроз інвагінату, цим дітям виконана резекція кишки з подальшим накладанням кінцевої ілеостоми та інтубацією тонкої кишки. У решти (2) хворих інвагінат вдалося розпрямити, і кишка була визнана життєздатною. Накладання первинного анастомозу після резекції кишки в умовах перитоніту вважаємо недопустимим. Висновки: комплексне обстеження дітей з використанням лабораторних і інструментальних методів стало підставою для виділення 3 стадій інвагінації кишечника, що корелювали зі ступенем ендотоксикозу та порушеннями функції кишечника: I стадія - компенсована; II стадія - субкомпенсована; III стадія - декомпенсована. Об'єктивна оцінка стадій інвагінації дозволяє диференціювати обсяг заходів на етапах лікування залежно від стадії захворювання, що значно спрощує вирішення тактичних завдань, які стоять перед хірургом та анестезіологом, до, під час і після дезінвагінації.

Лікування інфікованих і гнійних ран залишається однією з важливих проблем дитячої хірургії. За даними авторів, моніторинг раневого процесу впливає на результат лікування не менш, ніж техніка оперативного втручання. Мета дослідження - вивчити динаміку мікроциркуляції у разі інфікованих і гнійних ран у дітей. Проведено аналіз дослідження мікроциркуляції інфікованих і гнійних ран у 178-ми дітей. Для вивчення кровотоку в області рани використовували лазерний аналізатор кровотоку ("ЛАКК-02" НВП "Лазма", Росія). Контроль динаміки перебігу раневого процесу здійснювався шляхом вивчення цитологічної картини раневого процесу. У першу добу середній параметр мікроциркуляції в області країв рани значно підвищено, у порівнянні з контралатеральною ділянкою. В подальшому у разі щоденного вивчення кровотоку з 5-х діб середня величина параметру мікроциркуляції в області рани зменшилася більш, ніж удвічі у порівнянні з показниками на першу добу. Надалі параметри мікроциркуляції в області рани знижувалися. Висновки: динаміка зміни мікроциркуляції раневого процесу достовірно відповідає цитологічній картині мазків відбитків, одержаних у разі інфікованих і гнійних ран у дітей. Лазерна допплерівська флоуметрія - ефективний метод контролю мікроциркуляції, а також це - малоінвазивний метод діагностики перебігу ранового процесу.

Мета роботи - вивчення динаміки показників мікроциркуляції у дітей з інфікованими (ІР) і гнійними ранами (ГР) за впливу на рани змінним магнітним полем і ліпосомально-антибактеріальним розчином (ЛАБР). Під спостереженням перебувало 212 дітей із ІР та ГР. Пацієнтам основної групи з ГР на рану впливали змінним магнітним полем і ліпосомальним розчином антибіотика, а за інфікування рани під час хірургічної обробки в рану вводили свіжоприготовлений ЛАБР. Для дослідження динаміки кровотоку у ділянці рани використовували метод лазерної доплерівської флоуметрії. У першу добу середній параметр мікроциркуляції у ділянці рани був значно підвищеним у порівняно з контралатеральною ділянкою, збільшені амплітуди міогенних коливань у порівняно з такими в контрольній ділянці. На третю добу лікування у пацієнтів основної групи у ділянці рани показник мікроциркуляції зменшився на 68,2 +- 2,5 %, амплітуда міогенних коливань - на 76,4 +- 3,4 %, амплітуда нейрогенних коливань - на 78,3 +- 3,6 %. На сьому добу у пацієнтів основної групи середні параметри мікроциркуляції у ділянці рани зменшилися на 47,6 +- 2,4 % у порівнянні з третьою добою. Зроблено висновки, що лазерна доплерівська флоуметрія є чутливим методом дослідження капілярного кровотоку у ділянці рани, що надає можливість у разі її застосування, проводити ранню діагностику стадій ранового процесу. Визначення показника мікроциркуляції у ділянці рани можна використовувати які критерії оцінки перебігу ранового процесу для контролю за ефективністю лікування. Лікування ІР і ГР із використанням змінного магнітного поля з ЛАБР покращує мікроциркуляцію та створює умови для прояву більшої ефективності медикаментозних засобів та інших механізмів дії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.456.1-5 + Р733.458.141.4-5

Рубрики:

Хірургічна інфекція у дітей

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У період 2012 - 2016 рр. у клініці дитячої хірургії м. Запоріжжя спостерігали 329 дітей з гемангіомами різноманітної локалізації. Застосовувались наступні методики лікування: кріодеструкція (33 %), склерозуюча терапія (26 %), оперативне втручання (30 %), терапія пропранололом (11 %). У 37 дітей з великими та проблемними гемангіомами лицьової ділянки та промежини виконано лікування пропранололом. У дітей, лікування яких розпочато в проліферативній фазі розвитку гемангіоми, ефект розвивається раніше та він є виразнішим, ніж у фазі стабілізації. Лікування великих гемангіом та гемангіом з високою проліферативною активністю, які локалізуються в проблемних зонах, рекомендовано починати з пропранололу. Інші методи можуть бути застосовані як один з етапів комплексного лікування.

Мета роботи - вивчити результати лікування новонароджених з атрезією стравоходу, фактори ризику летального результату в післяопераційному періоді, особливості їх росту і розвитку в перші роки життя. Проаналізовано історії хвороби 84 новонароджених дітей з атрезією стравоходу, прооперованих у клініці дитячої хірургії м. Запоріжжя за 25 років. Народилися недоношеними 52 (63 %) дитини. Переважали хлопчики - 53 (63 %) дитини. У 39 (46 %) дітей виявлено поєднані вади розвитку. Усіх дітей оперували в терміново-плановому порядку, після передопераційної підготовки та комплексного обстеження. У 81 (96 %) дитини було виявлено атрезію стравоходу з нижньою трахеостравохідною норицею, у 2 (1,6 %) дітей атрезія стравоходу без нориці, в однієї дитини було дві нориці. У всіх випадках атрезії з нижньою трахеостравохідною норицею накладено прямий анастомоз "кінець у кінець" після відсікання трахеонориці від трахеї. За великого діастазу між сегментами стравоходу до 3,5 см прямий анастомоз накладено після циркуляторної міотомії верхнього відділу стравоходу. Обом дітям з безнорицевою формою атрезії стравоходу накладено шийну езофагостому - гастростому. До 1995 р. летальність склала 55,5 %, з 1995 по 2005 рр. - 24 % (вижили 10 дітей із 13 прооперованих). За останні 12 років померло троє з прооперованих дітей, що мали супутню патологію серця і головного мозку. Серед ускладнень раннього післяопераційного періоду переважала аспіраційна пневмонія, яка спостерігалася у 53 % випадків. Неспроможність анастомозу відзначено у двох випадках. Висновки: результат оперативного лікування хворих з атрезією стравоходу залежить від правильної оцінки стану хворого під час надходження, раціонального вибору часу і методу оперативного лікування, терміну гестації, наявності супутньої патології та поєднаних вад розвитку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.456.14

Рубрики:

Гнійна хірургія (Хірургія дитячого віку)

Шифр НБУВ: Ж24339 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - розробити малотравматичний і безпечний оперативний доступ до задньозовнішній поверхні діафіза великогомілкової кістки у верхній третині та ознайомити з ним ортопедів-травматологів, онкологів і хірургів, які оперують. За даними наукової літератури проведено вивчення та аналіз топографії анатомічних утворень цієї ділянки щодо можливих варіантів доступу до задньозовнішньої поверхні верхньої третини діафіза великогомілкової кістки. Вивчено передньозовнішній, передній і передньовнутрішній доступи, які пропонуються більшістю авторів у науковій літературі, а також задній і задньозовнішній доступи, які є найближчими до задньозовнішньої поверхні діафіза великогомілкової кістки у верхній третині. Усі ці доступи є або дуже травматичними, або з використанням їх практично неможливо дістатися до задньозовнішньої поверхні діафіза великогомілкової кістки у верхній третині. Найменш травматичним та найбільш безпечним є задньовнутрішній доступ. У клініці прооперовано дитину 16 років з двома пухлинами (остеохондромами), розташованими по внутрішній та задньозовнішній поверхні велигомілкової кістки у верхній третині діафіза із задньовнутрішнього доступу. Ніякі важливі анатомічні утворення пошкоджені не були, що підтвердило безпечність задньовнутрішнього доступу. Висновки: застосування задньовнутрішнього доступу для видалення пухлини, розташованої на задньозовнішній поверхні великогомілкової кістки у верхній її третині, у дитини довело, що цей доступ є малотравматичним і безпечним. Дослідження виконані відповідно до принципів Гельсінської Декларації. Протокол дослідження ухвалений Локальним етичним комітетом (ЛЕК) установи. На проведення досліджень і втручання було отримано поінформовану згоду батьків і дитини.

Актуальный вопрос хирургии детского возраста - лечение овариальных кист на основе разработки новых технологий хирургической коррекции заболевания. Цель работы - провести анализ эффективности использования нового миниинвазивного способа удаления кистозных новообразований яичников у детей. Проведен ретроспективный анализ 77 пациенток в возрасте от 3 месяцев до 17 лет с овариальными кистами. Больных поделили на 3 группы в зависимости от использованных хирургических технологий. I группу составили 32 (41 %) девочки, которым выполнена цистэктомия по предложенной нами и внедренной в клиническую практику новой трансабдоминальной методике удаления кист яичников у детей. Во II группу вошли 19 (25 %) детей, которым проведена лапароскопическая операция. III группа - 26 (34 %) детей, в ходе лечения которых использована гибридная лапароскопически ассистированная цистэктомия. Проанализировали возраст больных, характер и количество осложнений течения заболевания, размеры кистозных новообразований, продолжительность оперативных вмешательств, количество случаев, сопровождавшихся излиянием содержимого кист в свободную брюшную полость во время операции, продолжительность госпитализации. Выводы: новый миниинвазивный трансабдоминальный способ удаления кистозных новообразований яичников у детей обеспечивает минимальную травматичность при максимальных абластичности и косметическом эффекте операции. Предложенная методика позволила предупредить развитие интраоперационных и послеоперационных осложнений, существенно сократить длительность оперативного вмешательства и сроки выздоровления больных.

Сьогодні актуальним є вивчення нових можливостей застосування препаратів групи метилксантинів для запобігання прогресуванню гострого пошкодження нирок (ГПН) у доношених новонароджених із перинатальною асфіксією. Мета роботи - оцінити ефективність та безпеку використання метилксантинів у доношених новонароджених для профілактики та консервативної терапії ГПН. Для перевірки ефективності запропонованого способу терапії ГПН методом випадкового вибору обрали 38 немовлят, яких поділили на 2 групи. Догляд та інтенсивну терапію здійснили згідно з чинним законодавством (наказ МОЗ України N 225 від 28.03.2014 р.). Основна група (n = 20) отримувала терапію кофеїну цитратом, група порівняння (n = 18) - теофіліном, в яких запобігали розвитку гострого ураження нирок II та III стадії за KDIGO. Вірогідна різниця за рівнем сироваткового креатиніну виявлена у групі кофеїну - показник був вищим за такий у групі порівняння, але не виходив за межі фізіологічної норми. Швидкість клубочкової фільтрації на 3 добу життя вища при використанні теофіліну, але в групі з використанням кофеїну була в межах референтних значень норми. Різницю за рівнем сечовини та темпом діурезу у групах не виявили. Результати показали відсутність статистичної значущості при використанні різних препаратів похідних метилксантинів, а саме теофіліну та кофеїну цитрату. Це пояснюється тим, що в основній групі 0 стадію ГПН за KDIGO мали 65,00 % (n = 13) пацієнтів, а I стадію - 35,00 % (n = 7), у групі порівняння - 55,56 % (n = 10) і 44,44 % (n = 8) відповідно. II та III стадії в обох групах дослідження не виявлені, отримані дані рівнозначні - U = 163,00, p = 0,6296. Однак застосування кофеїну цитрату може стати пріоритетним через кращий профіль безпеки порівняно з теофіліном. Кофеїн рідше викликає негативні наслідки, як-от непатологічне жовчне блювання, та має вірогідно нижчий відносний ризик виникнення цієї патології у малюків (RR 0,26 (95 % CI 0,10; 0,66)). Висновки: консервативна терапія метилксантинами в доношених новонароджених із перинатальною асфіксією запобігає розвитку II та III стадій ГПН за KDIGO. Необхідно продовжити накопичення матеріалу для підвищення статистичної вірогідності, а також для вивчення ранніх і віддалених наслідків такої терапії.