Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.56-59

Рубрики:

Пухлини у дітей

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - визначення ефективності використання режиму TDV (топотекан, доксорубіцин та вінкристин) у дітей з рефрактерною нейробластомою (РНБ). Група дітей, що одержувала режим TDV, складалася з 14 хлопчиків та 7 дівчаток. Усі хворі були старші 1 року, в основному це діти 2 - 5 років з РНБ, що проходили лікування у відділенні дитячої онкології Національного інституту раку з 2004 до 2008 року. Для досягнення ремісії у пацієнтів з РНБ основної групи як терапію другої лінії було розроблено режим TDV. Суть запропонованого режиму полягала у застосуванні комбінації препарату з групи інгібіторів топоізомерази - топотекану, який раніше не використовували у ході лікування даної патології, з традиційними препаратами, що довели свою ефективність у терапії нейробластом, - доксорубіцином та вінкристином. Позитивну відповідь на лікування за запропонованою схемою спостерігали у 16 (84,2 %) з 21 пацієнта (повна ремісія - 42,1 %, стабілізація процесу - 42,1 %), у 5 пацієнтів мало місце прогресування хвороби. Розроблена схема хіміотерапії з використанням топотекану у комбінації з доксорубіцином та вінкристином виявила високу ефективність у ході лікування дітей з РНБ. Повна ремісія та стабілізація процесу досягнуті у 84,2 %. Загальна 3-річна виживаність хворих становить 38 %.

Саркоми м'яких тканин (СМТ) у дітей - група гетерогенних злоякісних новоутворень, поєднаних спільним мезодермальним походженням. Захворюваність серед дітей на СМТ досягає 15 % і займає 4-те місце серед онкопатології даної вікової групи. За період з 2000 до 2010 pp. у науково-дослідному відділенні дитячої онкології Національного інституту раку одержували комплексне лікування 128 дітей віком до 18 років із СМТ. Первинні операції типу RO (мікроскопічно повне видалення пухлини, радикальна операція), окрім операції відкритої біопсії, проведено 82 пацієнтам (у більшості випадків пухлина видалена єдиним м'язево-фасціальним блоком із виконанням лімфодисекції); операції типу R1 (мікроскопічно неповна резекція, крайова резекція) 44 хворим; R2 резекції (черезпухлинна резекція, нерадикальна операція) - 2 дітям. Найменша кількість рецидивів та найдовший безрецидивний період спостерігали у хворих, яким було проведено первинні операції типу R0 (рецидив пухлини виник у 3 (2 %) пацієнтів). Неприпустимим є виконання операцій резекції пухлини типу R2 (рецидив пухлини виник у 2 (100 %) пацієнтів).

Нейробластома (НБ) - це злоякісна пухлина симпатичної нервової системи ембріонального походження, що є одним з найбільш поширених солідних утворень у дітей і займає третє місце у структурі дитячої онкологічної захворюваності. За період з 2008 по 2013 р. у науково-дослідному відділенні дитячої онкології Національного інституту раку загалом отримували лікування 152 пацієнтів із НБ, з них оперативне лікування виконано 76 хворим. При проведенні ретроспективного аналізу результатів лікування в основній групі з'ясувалося, що локальний рецидив первинної пухлини виник у 8 (11 %) хворих після хірургічного втручання, із них: у 3 - з первинно-метастатичною формою НБ, у 4 - з III стадією захворювання, у 1 - з II стадією. Таким чином, як свідчать наведені дані, хірургічне лікування хворих на НБ є важливим етапом у комплексній терапії та потребує подальшого вивчення з урахуванням біологічних особливостей пухлини та індивідуалізації лікування із визначенням часу та обсягу оперативного втручання.

Найбільш складною проблемою в дитячій онкології залишається лікування пацієнтів із прогностично несприятливими формами солідних злоякісних новоутворень групи високого ризику. Успіхи терапії цієї категорії хворих пов'язують із переходом на більш інтенсивні режими хіміотерапії, використання високодозової поліхіміотерапії з аутологічною трансплантацією стовбурових клітин периферичної крові (у тому числі тандемної високодозової поліхіміотерапії), що дає змогу реалізувати феномен "доза - ефект" і таким чином покращити результати лікування і досягти виживаності 45 - 50 %. У науково-дослідному відділенні дитячої онкології Національного інституту раку за період з 2004 по 2015 р. отримали високодозову поліхіміотерапію з аутологічною трансплантацією стовбурових клітин периферичної крові 144 хворих дитячого віку із прогностично несприятливими солідними злоякісними новоутвореннями. Загальна трирічна виживаність у дітей із саркомою Юїнга групи високого ризику із проведенням високодозової поліхіміотерапії з аутологічною трансплантацією стовбурових клітин периферичної крові становила 58 %, а у дітей з нейробластомою групи високого ризику - майже 50 %.

Пухлини центральної нервової системи (ЦНС) залишаються одними з найбільш розповсюджених злоякісних новоутворень у дітей, займаючи за частотою друге місце після гострих лейкозів та третє - після гострих лейкозів і лімфом в Україні. Сучасні протоколи лікування пухлин ЦНС у дітей віком до 4 років включають оперативне втручання і курси інтенсивної поліхіміотерапії (ПХТ), у дітей старше 4 років - операцію, променеву терапію (локальну і краніоспінальну) і підтримувальну ПХТ за схемою ломустин/цисплатин/вінкристин. Але незважаючи на це, за результатами, отриманими робочою групою за протоколом HIT-2000, діти до 3 років мають низьку 5-річну загальну виживаність (ЗВ) - 12 - 28 % порівняно зі старшою віковою группою - 55 - 73 %. З метою підвищення ЗВ цієї групи пацієнтів впроваджено використання високодозової хіміотерапії (ВДХТ) з аутологічною трансплантацією гемопоетичних стовбурових клітин (ауто-ТГСК), що дозволяє досягти високих концентрацій хіміопрепаратів у ЦНС і сприяє підвищенню ефективності лікування. Висока ефективність ауто-ТГСК встановлена в лікуванні супратенторіальних примітивних нейроектодермальних пухлин у першій лінії терапії або в поєднанні з променевою терапією: ЗВ - 40 %, виживаність без прогресування - 24 %, що може бути методом вибору в групі пацієнтів з первинно дисемінованими і рецидивами гермінативно-клітинних пухлин ЦНС, які характеризуються несприятливим прогнозом - 5 - 30 %. У відділенні дитячої онкології Національного інституту раку у 13 хворих з ембріональними пухлинами ЦНС проведено ВДХТ з ауто-ТГСК в період 2011 - 2017 рр. Наразі 7 хворих перебувають у ремісії, 3 пацієнти продовжують лікування (1 пацієнт - з приводу раннього рецидиву захворювання, 2 - одержують II елемент ВДХТ з ауто-ТГСК), 2 пацієнти померли від прогресування захворювання, 1 пацієнт помер від ускладнень, що виникли під час II елементу ВДХТ. ЗВ хворих становить 76,9 %. Таким чином, проведення ВДХТ з ауто-ТГСК є важливим етапом в комплексному лікуванні певної категорії хворих із пухлинами ЦНС та потребує подальшого вивчення, що дозволить значно підвищити їх ЗВ.