Розглянуто проблему музично-творчих здібностей у контексті різних галузевих наукових знань. Проаналізовано вітчизняну та зарубіжну психологічну, педагогічну, мистецтвознавчу літературу у аспекті суті та розвитку музично-творчого процесу у музичній діяльності. Досліджено взаємовплив у даному розвитку пізнавально-психічних процесів і музичних здібностей та чинники впливу на їх розвиток. Обгрунтовано методику цілісного розвитку музичних, творчих і музично-творчих здібностей. Наведено тезу, що наявність музичних здібностей ще не є показником музично-творчої діяльності. Доведено залежність розвитку досліджених здібностей від залучення учнів до таких форм діяльності, які постійно ускладнюються та вимагають вияву інтелектуальної, художньої, емоційної, творчої діяльності в єдиному комплексі. Визначено критерії та показники рівнів сформованості музично-творчих здібностей, що дає змогу удосконалити методику їх діагностування в учнів, яка передбачає визначення рівня розвитку інтелекту, музичних, виконавських і творчих здібностей, музично-творчої діяльності і має вагоме значення для подальшої розробки методики організації навчально-виховного процесу дитячих мистецьких шкіл. Експериментально апробовано педагогічні умови, що забезпечують ефективність дії запропонованої методики розвитку даних здібностей учнів мистецьких шкіл.

Досліджено проблему багатогранного феномену культури, який обумовлює рівень розвитку суспільства у певну епоху. Культура розглядається як реальність чи специфічний людський спосіб життя, які регулюють і координують увесь спектр духовної і практичної активності людей, їхніх можливих ставлень до навколишнього середовища і самих себе.

Розглянуто деякі теоретико-педагогічні аспекти діяльності як чинника формування екологічної культури студентів вищих навчальних закладів. Зазначено щодо ролі духовно-практичної діяльності, спрямованої на одержання вищої адаптаційної та предметно-перетворювальної здатності, на саморозвиток під життєві цілі.

Розглянуто психологічні механізми формування екологічної культури студентів-агрономів на ідеях гуманістичної і трансперсональної психології, розкрито гуманістично-орієнтовану міжсуб'єктну взаємодію людини і природи у біосоціотехному середовищі. Мотивація, потреби екологічної освіти, діяльність, саморозвиток, самоактуалізація - основні складові еколого-професійного становлення фахівців.

Вперше розглянуто екологічну компетенцію як мету та результат вищої професійної освіти. Викладено принципи ресурсозберігання та створення умов для життя майбутніх поколінь. Розкрито стратегічні цілі міста у разі переходу до збалансованого розвитку. Висвітлено концептуально-стратегічні основи та принципи формування екологічної культури майбутніх фахівців вищої професійної школи. Проаналізовано проблеми екологізації вищої професійної освіти.

Розглянуто аспекти методологічних засад освіти в процесі формування екологічної культури студентів-агрономів, становлення та забезпечення особистісного еколого-професійного зростання за допомогою створення умов для саморозвитку, самовиховання, самоосвіти та реалізаціі власного потенціалу фахівця агросфери у постіндустріальному суспільстві з високим рівнем екологічної культури та потреби нових наукових підходів для створення механізмів втілення ідеї освіти для збалансованого розвитку.

Розглянуто особливості педагогіки вищої школи в контексті екологічної освіти та освіти для збалансованого розвитку, що є на сьогодні актуальним та необхідним. Подано теоретичні і методологічні засади екологічної педагогіки, обгрунтовано її зміст. Визначено дидактичні основи екологічної освіти за умов збалансованого розвитку (принципи, методи, організаційні форми навчання). Запропоновано інноваційні технології екологічного навчання і виховання.

Розглянуто екологічну культуру майбутнього фахівця як інтегральне утворення його особистості , засноване на екологічній свідомості, екологічному стилі мислення і діяльності, що проектуються на його професійну діяльність. Розкрито процес неперервної екологічної освіти, яка передбачає екологічне виховання від дитинства до глибокої старості. Відзначено, що на цьому шляху людина проходить кілька стадій навчання: дошкільний, загальну середню освіту, вищу екологічну освіту, післядипломну екологічну освіту, неформальну екологічну освіту, яка здійснюється засобами масової інформації. Зазначено, що основою екологічної культури є екологічні знання. Виокремлено п’ять етапів формування екологічної культури: формування загальної культури, яка відображає ціннісні та життєві орієнтації, комунікативну та рефлексивну діяльність, особистісно творчу та проектну діяльність; формування професійної культури, яка містить професійну, методичну та соціальну компетенції, особистісний рівень професійного зростання; формування загальної екологічної культури, який охоплює життєві, еколого-професійні орієнтації, екологічну свідомість, екологічну поведінку; формування екологічної культури фахівця певної галузі; формування індивідуально-особистісної екологічної культури, що визначає індивідуальний стиль усвідомленої діяльності.

Рассмотрена экологическая культура будущего специалиста как интегральное образование его личности, основанное на экологическом сознании, экологическом стиле мышления и деятельности, которые проектируются на его профессиональную деятельность. Раскрыт процесс непрерывного экологического образования, который предусматривает экологическое воспитание с детства до глубокой старости. Отмечено, что на этом пути человек проходит несколько стадий обучения: дошкольное, общее среднее образование, высшее экологическое образование, последипломное экологическое образование, неформальное экологическое образование, которое осуществляется средствами массовой информации. Отмечено, что основой экологической культуры являются экологические знания. Выделены пять этапов формирования экологической культуры: формирование общей культуры, которая отражает ценностные и жизненные ориентации, коммуникативную и рефлексивную деятельность, личностно творческую и проектную деятельность; формирование профессиональной культуры, которая содержит профессиональную, методическую и социальную компетенцию, личностный уровень профессионального роста; формирование общей экологической культуры, который охватывает жизненные, эколого-профессиональные ориентации, экологическое сознание, экологическое поведение; формирование экологической культуры специалиста определенной отрасли; формирование индивидуально-личностной экологической культуры, определяет индивидуальный стиль осознанной деятельности.

We consider ecological awareness among future specialists as integral formation of his personality, based on environmental consciousness, eco-style thinking and activities that are designed to his professional activities. Discloses a process of continuous environmental education, which provides environmental education from childhood to old age. It is noted that in this way a person goes through several stages of education: preschool, general secondary education, higher education, environmental education, environmental education graduate, non-formal environmental education, which is carried by the media. It is noted that the basis of environmental cultures are ecological knowledge. Identified five stages in the formation of ecological culture: Creating a common culture, which reflects the values and life orientation, communicative, and reflective activities, personal and creative design activity; Creating a professional culture that provides professional, methodical and social competence, personallevel of professional growth; development of a common environmental culture that embraces life, environmental and professional orientation, environmental awareness, environmental behavior; formation of ecological culture of a particular industry specialist; formation of individual personality of ecological culture, defines the individual style of conscious activity.

Розглянуто проблему екологічної компетентності як складової професіоналізму агронома. Досліджено поняття професіоналізму та компетентності, особливості екологічної компетентності та її роль у становленні фахівця, ключові компетентності агронома. Виокремлено основні критерії професіоналізму, серед яких - компетентність працівника, тобто знання ним своєї справи, наявність необхідної освіти, стажу, навичок, системи підвищення кваліфікації, регулярне систематичне виконання функцій та операцій. Визначено екологічну компетентність майбутнього агронома. Наведено еколого-професійні вимоги до агронома. Зазначено, що екологічна компетентність – це прояв екологічної культури у «зоні професійної і побутової відповідальності» майбутнього агронома, яка постає як складний синтез когнітивного, предметного, практичного й особистісного досвіду.

Рассмотрена проблема экологической компетентности как составляющей профессионализма агронома. Исследовано понятие профессионализма и компетентности, особенности экологической компетентности и ее роль в становлении специалиста, ключевые компетентности агронома. Выделены основные критерии профессионализма, среди которых - компетентность работника, т.е. знание им своего дела, наличие необходимого образования, стажа, навыков, системы повышения квалификации, регулярное систематическое выполнение функций и операций. Определена экологическая компетентность будущего агронома. Представлены эколого-профессиональные требования к агроному. Указано, что экологическая компетентность – это проявление экологической культуры в «зоне профессиональной и бытовой ответственности» будущего агронома, которая предстает как сложный синтез когнитивного, предметного, практического и личностного опыта.

The problem of environmental competence as a component of professional agronomist. Explore the concept of professionalism and competence, particularly environmental competence and its role in the development of specialist key competences agronomist. The basic criteria of professionalism, including the competence of the workers, that is, his knowledge of the business, the availability of the necessary education, experience, skills, training system, regular systematic execution of the functions and operations. Identify environmental competence future agronomist. Presents environmental professional requirements for agronomists. Indicated, that environmental expertise – is the manifestation of an environmental culture in the "zone of professional and consumer responsibility," the future of the agronomist, who appears as a complex synthesis of cognitive, objective, practical and personal experience.

Доведено, що творчий і культурогенний потенціал людської праці є правомірним і обов'язковим у структурі компетентності сучасного фахівця, отже метою навчальної діяльності ВНЗ є забезпечення загальноосвітньої, загальнокультурної, професійної та наукової підготовки фахівця широкого профілю. Показано, що взаємозв'язок різних художніх мов поглиблює ставлення особистості до реальності, збагачує її та позитивно позначається на розвитку всіх сенсорних процесів. Наведено результати опитування у негуманітарних ВНЗ, студенти яких відверто заявляють, що культурна спадщина їх цікавить мало. Висвітлено зарубіжний досвід (Франція, США) навчання керівників різних рангів за гуманітарними програмами, який засвідчив, що їх учасники набувають навичок творчого вирішення завдань, самостійності, нестандартності, розвитку творчих здібностей, гармонійних професійних відносин, упорядкованості тощо. Підсумовано, що систематичне спілкування людини з мистецтвом швидше й ефективніше допоможе вирішити проблеми діяльності: стимулювання розвитку сенсорних процесів; пізнання світу і формування свідомості й самосвідомості; всебічний художньо-естетичний розвиток особистості; гармонійне врівноваження внутрішніх почуттів з навколишнім середовищем тощо, що значною мірою підвищує якість професійної компетентності фахівців будь-якої сфери діяльності.

Доказано, что творческий и культурогенный потенциал человеческого труда является правомерным и обязательным в структуре компетентности современного специалиста, следовательно целью учебной деятельности вуза является обеспечение общеобразовательной, общекультурной, профессиональной и научной подготовки специалиста широкого профиля. Показано, что взаимосвязь различных художественных языков углубляет отношения личности к реальности, обогащает ее и положительно сказывается на развитии всех сенсорных процессов. Освещены результаты опроса в негуманитарных вузах, студенты которых откровенно заявляют, что культурное наследие их интересует мало. Представлен зарубежный опыт (Франции, США) обучения руководителей различных рангов по гуманитарным программам, который показал, что их участники приобретают навыки творческого решения задач, самостоятельности, нестандартности, развития творческих способностей, гармоничных профессиональных отношений, упорядоченности и т.д. Подытожено, что систематическое общение человека с искусством быстрее и эффективнее поможет решить проблемы деятельности: стимулирование развития сенсорных процессов; познание мира и формирования сознания и самосознания; всестороннее художественно-эстетическое развитие личности; гармоничное уравновешивание внутренних чувств с окружающей средой и т.д., в значительной мере повышает качество профессиональной компетентности специалистов любой сферы деятельности.

The essence of creative and cultural potential in the structure of the competence of a modern specialist is being revealed; the problem of studentsТ knowledge in the sphere of culture and spiritual heritage is being analyzed; the factors of the influence of art on raising professional competence are being determined. The measures aimed at the realization of the tasks set before education have been proposed.

Акцентовано увагу на естетичному вихованні особистості, виявленні в неї природних здібностей, створенні умов для їх реалізації. Розглянуто роль гуманітарної складової навчально-виховного процесу у технічних ВНЗ. Відзначено тенденцію щодо зниження загальнокультурного рівня студентів технічних спеціальностей. Висвітлено сутність естетичного виховання студентів, яка полягає у формуванні у вихованців естетичних поглядів, культури мислення, ставлення й якостей, необхідних як для сприйняття естетичних цінностей суспільства, так і для творчості за законами краси у всіх видах і сферах діяльності людини. Розкрито три етапи формування естетичної свідомості: художнє виховання, формування творчої спрямованості студента, навчання мові конкретного мистецтва. Констатовано, що художньо-естетична орієнтація студентів технічного ВНЗ як чинник підвищення професійної компетентності розвиває вищі форми людського споглядання та спеціально культивує здатність до інтелектуального уявлення.

Акцентировано внимание на эстетическом воспитании личности, выявлении в ней природных способностей, создании условий для их реализации. Рассмотрена роль гуманитарной составляющей учебно-воспитательного процесса в технических ВУЗ. Отмечена тенденция снижения общекультурного уровня студентов технических специальностей. Освещенa сущность эстетического воспитания студентов, которая заключается в формировании у воспитанников эстетических воззрений, культуры мышления, отношения и качеств, необходимых как для восприятия эстетических ценностей общества, так и для творчества по законам красоты во всех видах и сферах деятельности человека. Раскрыты три этапа формирования эстетического сознания: художественное воспитание, формирование творческой направленности студента, обучение языку конкретного искусства. Констатировано, что художественно-эстетическая ориентация студентов технического ВУЗ как фактор повышения профессиональной компетентности развивает высшие формы человеческого созерцания и специально культивирует способность к интеллектуальному представлению.

Accentuated the Aesthetic Education of individual identification in her natural abilities, creating conditions for their implementation. Examined the role of the humanitarian component of the educational process in technical colleges. There was a trend to reduce the overall cultural level of technical students. Highlights the essence of aesthetic education of students, which is shaping the aesthetic views of pupils, a culture of thinking, attitudes and qualities necessary for the perception of aesthetic values of society, and creativity under the laws of beauty in all forms and spheres of human activity. We propose three stages of the formation of aesthetic consciousness: art education, development of creative direction of the student, language teaching specific art. Stated that the artistic and aesthetic orientation of a technical college students as a factor of professional competence is developing higher forms of human intuition and the ability of specially cultivated for intellectual performance.

Розглянуто змістовне наповнення категорії "екологічна культура" (ЕК) в контексті розвитку соціальної екології як самостійної галузі знань в сучасній науковій літературі, співвідношення понять "екологія" і "культура". Проаналізовано педагогічний, соціокультурний та моральний (що є інновацією) аспекти в трактуванні ЕК. Акцентовано увагу на ціннісно-педагогічному аспекті виховання екологічної грамотності, культури екологічного передбачення та культури поведінки і праці у природі. Наведено якісні характеристики особистості екологічного типу. Підсумовано, що ЕК - це культура ставлення людини до природи; культура ставлення людини до суспільства інших людей; культура ставлення до самої себе; здатність людини до раціонального та емоційного сприйняття світу природи і себе в ньому; вибір оптимальних ціннісних установок. Стверджено, що ЕК формується завдяки комплексу педагогічних і соціальних засобів.

Рассмотрено содержательное наполнение категории "экологическая культура" (ЭК) в контексте развития социальной экологии как самостоятельной отрасли знаний в современной научной литературе, соотношение понятий "экология" и "культура". Проанализированы педагогический, социокультурный и моральный (что является инновацией) аспекты в трактовании ЭК. Акцентировано внимание на ценностно-педагогическом аспекте воспитания экологической грамотности, культуры экологического предсказания и культуры поведения, а также труда в природе. Приведены качественные характеристики личности экологического типа. Отмечено, что ЭК - это культура отношения человека к природе; культура отношения человека к обществу других людей; культура отношения к самому себе, способность человека к рациональному и эмоциональному восприятию мира природы и себя в нем; выбор оптимальных ценностных установок. Выяснено, что ЭК формируется благодаря комплексу педагогических и социальных средств.

The essence of ecological culture as a system of value orientations of education for the balanced development is being considered. The author arrives at a conclusion that ecological culture is a new type of thinking, a new level of culture, a combination of material and spiritual values, as well as ways of a personality's activities aimed at the search of new optimum methods and mechanisms of interaction with nature. Ecological culture does not emerge on its own accord but is formed due to the complex of pedagogical and social means.

Розглянуто проблему освіти для збалансованого розвитку в контексті вимог здорового життєвого середовища, створення нової структури на державному рівні, формування екологічної культури населення, ефективної захищеності довкілля, ощадливого, раціонального і якісного використання природних ресурсів. Визначено антропо- та біосфероцентричну ознаки збалансованого розвитку. Наведено основні принципи та проаналізовано головні напрями освіти в інтересах збалансованого розвитку, такі як: громадянське розуміння принципів збалансованого розвитку, першочергове значення освіти, навчання протягом життя, необхідність освіти збалансованого розвитку для всіх народів, спеціалізовані тренувальні програми. Зазначено, що екологічна освіта була передумовою виникнення освіти для збалансованого розвитку та стає її базою.

Рассмотрена проблема образования для сбалансированного развития в контексте требований здоровой жизненной среды, создания новой структуры на государственном уровне, формирования экологической культуры населения, эффективной защищенности окружающей среды, бережливого, рационального и качественного использования природных ресурсов. Определены антропо- и биосфероцентрические признаки сбалансированного развития. Обозначены основные принципы и проанализированы главные направления образования в интересах сбалансированного развития, такие как: гражданское понимание принципов сбалансированного развития, первоочередное значение образования, обучение на протяжении всей жизни, необходимость образования сбалансированного развития для всех народов, специализированные тренировочные программы. Отмечено, что экологическое образование было предпосылкой возникновения образования для сбалансированного развития и становится его базой.

The problem of education for balanced development in the context of the requirements of a healthy living environment, creating a new structure at the state level, the formation of environmental awareness, effective protection of the environment, lean,efficient and quality use of natural resources. Defined anthropocentric and biosferotsentricheskie signs of balanced development. Outlines broad principles and analyze the principal directions of Education for balanced development, such as: civic understanding of the principles of balanced development, a priority of education, training, lifelong learning, the need for balanced development of education for all people, specialized training programs. It was noted that environmental education was a prerequisite for the formation of balanced development and becomes the base.

Досліджено й обгрунтовано правомірність упровадження ідей фасилітації в процесі формування екологічної культури майбутніх аграріїв. Виокремлено ознаки, які можуть бути враховані у формуванні екологічної культури майбутніх агрономів у теоретичній та практичній психотерапевтичній діяльності з екологічної фасилітації, які можна екстраполювати на формування екологічної культури майбутнього агронома. Проаналізовано ідеї фасилітації у формуванні екологічної культури та зазначено, що введений термін "екологічна фасилітація" має такі характеристики: конгруентність, міжособистісна взаємодія, поліфункціональність, інтегроване особистісне утворення, недирективність, різнобічність і відкритість усьому новому, конструктивність.

Исследована и обоснована правомерность внедрения идей фасилитации в процессе формирования экологической культуры будущих аграриев. Выделены признаки, которые могут быть учтены в формировании экологической культуры будущих агрономов в теоретической и практической психотерапевтической деятельности по экологической фасилитации, которые можно экстраполировать на формирование экологической культуры будущего агронома. Проанализированы идеи фасилитации в формировании экологической культуры и указано, что введенный термин "экологическая фасилитация" имеет следующие характеристики: конгруэнтность, межличностное взаимодействие, полифункциональность, интегрированное личностное образование, недирективнoсть, разносторонность и открытость всему новому, конструктивность.

Investigated and proved the validity of ideas facilitating implementation in the formation of ecological culture of future farmers. Signs, which can be considered in the formation of ecological culture of the future crop management in theory and practice of psychotherapy work with ecological facilitation, which can be extrapolated to the formation of ecological culture of the future agronomist. Analyzed the idea of facilitation in the formation of ecological culture, and states that introduced the term "environmental facilitation" has the following characteristics, namely: congruence, interpersonal interaction, multifunctional, integrated personal formation, versatility and open-minded, constructive.

Розкрито деякі аспекти впливу образів природи та музичного мистецтва на духовно-естетичне та екологічне виховання учнів у контексті освіти для збалансованого розвитку. Спілкуючись із природою і мистецтвом, діти розвиваються розумово, можуть використовувати власний досвід, інтелектуальні джерела людства. Споглядаючи прекрасне, знайомлячись із шедеврами великих композиторів, художників, літераторів, школярі всебічно розвиваються, перетворюючи соціальну і природну дійсність, сприймають емоційну красу навколишньої дійсності і різних видів мистецтв, удосконалюють свою життєву позицію.