Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.3-29 + Р415.16-29

Рубрики:

Хвороби кишечника

Хвороби, пов'язані з порушенням ендокринної функції підшлункової залози

Шифр НБУВ: Ж25976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.265*871

Рубрики:

Lactobacillus

Шифр НБУВ: Ж25976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Доведено наявність пробіотичної властивості штамів лактобактерій, виділених із різних екологічних ніш. Відібрано три штами L. fermentum 25 i L. plantarum 991 i 1005, перспективні для подальших досліджень з метою використання їх як основи для пробіотичних препаратів.

Доказано наличие пробиотического свойства штаммов лактобактерий, выделенных из разных экологических ниш. Отобраны три штамма L. fermentum 25 i L. plantarum 991 i 1005, перспективные для дальнейших исследований с целью использования их в качестве основы для пробиотических препаратов.

Представлено дані сучасних джерел літератури про бактерії роду Pantoea. Наведено загальні культуральні, біохімічні та морфологічні властивості бактерій даного роду. Детально розглянуто геном та генетичні елементи, їх вплив на ріст та поведінку мікроорганізмів. Також описана асоціація бактерій цього роду з Daktulosphaira vitifoliae - шкідником винограду, та розглянуто можливий вплив бактерій на виноградну філоксеру. Освітлено ендофітні та епіфітні властивості та особливості представлених видів. Розглянуто патогенні властивості та особливості виділення бактерій роду Pantoea agglomerans. Наведено приклади практичного використання даних бактерій.

Мета роботи - дослідити стійкість бактерій роду Lactobacillus до деяких агресивних чинників шлунково-кишкового тракту in vitro залежно від первинного джерела виділення. У роботі використано 13 штамів лактобацил, виділених з самоквасних овочів, м'ясної сировини, екскрементів дітей. Pезистентність бактерій до метаболітів травної системи визначали шляхом їх культивування у середовищі MRS з жовчю, хлоридом натрію і фенолом. З'ясовано, що переважна більшість лактобацил була толерантною до 2,5 - 5,0 % NaCl. Збільшення концентрації NaCl до 7,5 % призвело до зменшення кількості життєздатних клітин та інтенсивності їх росту. Показано, що найбільш стійкими до NaCl виявилися штами, ізольовані з самоквасних овочів. Присутність 20 і 40 % жовчі у культуральному середовищі сповільнювало, але не гальмувало ріст лактобацил. Найбільш стійкими до дії жовчі виявилися штами, ізольовані з м'ясної сировини. Усі штами лактобацил росли за присутності фенолу в середовищі культивування в концентраціях 0,2 - 0,6 %. Висновки: досліджувані штами лактобацил показали варіабельну реакцію на дію хлориду натрію, солей жовчі і фенолу, яка залежала від специфічності штаму та концентрації активної речовини. Показано, що існує часткова залежність між стійкістю до досліджених чинників і джерелом виділення лактобацил.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.265*801-64 + Е422.265*801-642:Г296

Рубрики:

Lactobacillus

Шифр НБУВ: Ж25976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е621.12*85(922.8) + Е40*723.432.3

Рубрики:

Загальна мікробіологія

Шифр НБУВ: Ж25976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - встановити вплив бактерій L. plantarum ONU87 на розвиток бактеріального раку на рослинах винограду за штучної інокуляції R. radiobacter С58. Інокуляцію чубуків винограду проводили культурами фітопатогенних ризобії та бактеріями штаму L. plantarum ONU87. Усього було використано 295 чубуків винограду сорту Піно чорний. Чубуки зрізаними базальними кінцями поміщали у суспензії бактерій або у контрольні рідини, витримували годину, а потім висаджували і залишали в умовах теплиці для вкорінення. Через 30 днів проводили оцінку морфологічних показників винограду. Через 90 днів з оброблених чубуків виділяли ризобії та виявляли їх патогенність методом ПЛР. Встановлено, що обробка бактеріями L. plantarum ONU87 за штучного інфікування чубуків винограду R. radiobacter C58 призводила до зменшення на 76,8 % кількості заражених рослин та стимулювала ріст і розвиток винограду: спостерігалося підвищення кількості життєздатних чубуків у порівнянні з інфікованими фітопатогенними ризобіями на 18,8 %, а кількість бруньок, що розпустилися, збільшилася на 21,5 - 33,9 %. Висновок: обробка бактеріями штаму L. plantarum ONU87 за штучного інфікування винограду R. radiobacter C58 призводить до значного зменшення кількості чубуків, у які потрапив збудник бактеріального раку (на 76,8 %), та покращує стан піддослідних рослин винограду за показниками життєздатності оброблених чубуків та бруньок, що розпустилися.

Мета роботи - визначення стійкості до антибіотиків молочнокислих коків, виділених з чорноморських водоростей і мідій Mytilus galloprovincialis. Класичні мікробіологічні методи використовували для вивчення культуральних і фізіолого-біохімічних характеристик. Визначення бактерій до виду здійснювали за спектром жирних кислот з використанням автоматичної системи ідентифікації мікроорганізмів MIDI Sherlock методом газової хромотографії. На підставі отриманих результатів ізоляти віднесені до видів Enterococcus faecalis, Pediococcus pentosaceus, Streptococcus bovis і Leuconostoc mesenteroides. Стійкість до антибіотиків визначали диско-дифузійним методом. Графічну обробку даних проводили за програмою Microsoft Excel та R 3.4.0. Ізольовані бактерії за сукупними фізіолого-біохімічними ознаками та за складом жирних кислот віднесені до родів Enterococcus, Pediococcus, Streptococcus, Leuconostoc, Lactococcus. Показано, що більшість бактерій роду Enterococcus стійкі до бензилпеніциліну (85,7 %) і цефазоліну (71,4 %). Майже половина з них стійкі також до рифампіцину, цефіксиму і стрептоміцину (42,9 %). Представники роду Pediococcus резистентні до бензилпеніциліну (83,3 %), цефазоліну (83,3 %), канаміцину (66,7 %) і цефіксиму (66,7). Бактерії роду Streptococcus були найбільш стійкими до дії антибіотиків. Процент стійких штамів коливався від 50,0 до 100,0 % в залежності від антибіотика. Показники стійкості до антибіотиків представників роду Leuconostoc були досить варіативними та їх профіль відрізнявся від усіх інших молочнокислих коків. Представники роду Lactococcus були стійкими майже до усіх досліджених антибіотиків. Висновки: на основі отриманих даних встановлено, що більшість досліджених чорноморських штамів молочнокислих коків, асоційованих з водоростями і мідіями володіють природною резистентністю до антибіотиків.

Мета роботи - дослідити стійкість бактерій роду Lactobacillus до деяких агресивних чинників шлунково-кишкового тракту. Використання лактобацил як пробіотичних штамів висуває низку вимог до цієї групи мікроорганізмів, зокрема, пов'язаних із їх здатністю виживати в умовах підвищеної кислотності й наявності ферментів шлунково-кишкового тракту. Використано 13 штамів лактобацил, виділених із різних джерел - із фекалій дітей молодшого віку, зі самоквасних овочів і з м'ясної сировини. Стійкість до секретів макроорганізму, що впливають на лактобацили під час їх транзиту через шлунково-кишковий тракт, досліджували in vitro, використовуючи різні значення pH (3,0 - 8,0) і травні ферменти пепсин та трипсин. Експериментально встановлено і статистично підтверджено, що досліджені штами лактобацил проявили варіабельну реакцію на дію різних значень pH і травних ферментів залежно від конкретного штаму та діючого чинника. Виявлено, що штами, ізольовані з м'ясної сировини, виявили найвищий рівень резистентності до різних значень pH, а штами, ізольовані з автоферментованих овочів, виявилися стійкішими до дії травних ферментів. Показано, що незважаючи на вказану залежність, усередині кожної вибірки є неоднорідність відгуку штамів на дію чинника, що підтверджує варіабельність штамів молочнокислих бактерій. Проведеним математичним аналізом встановлено, що досліджені лактобацили залежно від ознак, які вивчали, утворюють кілька кластерів і підкластерів. Показано, що первинне джерело виділення впливало на формування стійкості штамів лактобактерій до зміни pH середовища, однак не впливало на формування стійкості до дії ферментів шлунково-кишкового тракту. Отримані результати свідчать про доцільність подальших досліджень, необхідних, щоби відбирати штами лактобацил для отримання пробіотичних препаратів, і сприяють створенню раціональнішого підходу до пошуку потенційних пробіотичних штамів із наперед заданими властивостями.

Мета роботи - оцінити вплив бактеріоцину (БЦ) Enterococcus italicus ONU 547 та ефірних олій (ЕО) окремо та в комбінації до тест-штамів умовно-патогенних мікроорганізмів. Антагоністичну активність БЦ та ЕО визначали за показником оптичної щільності суспензії бактерій тест-штамів (Salmonella enterica NCTC 6017, Escherichia coli АТСС 25922, Pseudomonas aeruginosa АТСС 27853, Pseudomonas putida KT 2440, Enterococcus faecalis АТСС 29212, Klebsiella pneumoniae АТСС 10031, Staphylococcus aureus АТСС 25923). Індекс фракційної пригнічувальної концентрації (FIC) розраховували шляхом складання значень FIC бактеріоцину E. italicus ONU 547 і дослідних ЕО. Максимальний антимікробний ефект спричиняли ЕО Анісу лікарського (Anisum officinalisa) та Меліси лікарської (Melissa officinalis), які пригнічували ріст тест-штамів більше ніж на 50,0 %. У разі використання бактеріоцину E. italicus ONU 547 пригнічення життєздатності індикаторних штамів не перевищувало 30,0 %. Дослідні комбінації ЕО та БЦ спричиняли 4 типи наслідків: ефект синергії; адитивний ефект; антагоністичний ефект; інтерактивний ефект (відсутність ефекту взаємодії). У більшості випадків сукупна дія БЦ та ЕО спричиняла адитивний ефект. У ході дослідження продемонстровано потенціал використання різних комбінацій природних протимікробних сполук. Отримані результати надають підстави для подальшої розробки та оптимізації комбінацій ЕО і пробіотичних штамів мікроорганізмів із метою використання у харчових і фармацевтичних біотехнологіях.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е422.38*725.137.1 + Е0*820*801.637

Рубрики:

Актиноміцети

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж25976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Сьогодні активно зростає як академічний, так і комерційний інтерес саме до морських актинобактерій, оскільки вони живуть в унікальному середовищі, що сприяє синтезу нових біологічно-активних метаболітів. Мета роботи - ізоляція, первинна ідентифікація та вивчення морфологічних, культуральних, фізіолого-біохімічних властивостей (ФБХВ) актинобактерій, виділених із мідій (Mytilus galloprovincialis) Одеської затоки Чорного моря. Матеріалом для ізоляції актинобактерій були зразки мідій, зібраних у прибережній зоні Одеської затоки. Ізоляцію актинобактерій та вивчення їх морфологічних, культуральних, ФБХВ здійснювали традиційними мікробіологічними методами. Склад жирних кислот визначали на газовому хроматографі з полум'яно-іонізаційним детектором Agilent 7890 (Agilent Technologies, США), для ідентифікації досліджуваних штамів використовували бібліотеку Sherlock Microbial Identification System. Із проб мідій, зібраних у 2020 р. у районі Гідробіологічної станції ОНУ імені І. І. Мечникова, виділено 14 ізолятів актинобактерій, які ідентифіковано за жирно-кислотними спектрами до роду Streptomyces. Ізоляти актинобактерій характеризуються плеоморфізмом колоній на різних живильних середовищах. Штами Streptomyces sp. Myt2, Myt6 і Myt7ch синтезували меланоїдні пігменти. Актинобактерії добре засвоюють більшість досліджуваних джерел карбону, крім штамів Streptomyces sp. Myt12a, Myt12b. Майже половина штамів має оксидазну активність і коагулює молоко. Вперше ізольовано актинобактерії з мідій Одеської затоки Чорного моря, охарактеризовано їх морфологічні, культуральні та ФБХВ і визначено їх таксономічну приналежність за спектрами жирних кислот.

Незважаючи на те, що бактерії роду Вacillus, ізольовані з грунту, досліджуються вже протягом століття, на сьогоднішній день залишаються теми, що не висвітлені достатньо або потребують подальших досліджень. Частіше за все представників роду Bacillus ізолюють з грунту або харчових продуктів. В останні роки ці бактерії почали ізолювати з різноманітних водних біоценозів екосистем океанів, морів, лиманів, озер, річок. Дослідження таких ізолятів вказує на те, що бактерії майже всіх видів роду Вacillus інфіковані бактеріофагами порядку Саudovirales, які мають хвостові відростки, систему інтегрази та ексцизії, необхідні для лізогенного циклу розвитку. Незважаючи на те, що більшість знайдених бактеріофагів належать до порядку Caudovirales, вони мають широкий діапазон відмінностей, якими є відношення до температур і pH, вплив на метаболізм та споруляцію хазяїна. В огляді представлено дані сучасної літератури про бактеріофаги, які інфікують бактерії роду Bacillus, ізольовані з водних біоценозів, особливості їх будови, хімічного складу, структури геномів та взаємодії з клітиною хазяїна.

Мета дослідження - дослідити антагоністичні властивості поліштамових композицій і консорціумів, створених на основі пробіотичних штамів бактерій роду Lactobacillus. Біосумісність досліджували при сумісному культивуванні штамів лактобацил на щільному живильному середовищі MRS. Для створення композицій використовували окремо вирощені добові бульйонні культури у певних співвідношеннях, для створення консорціумів - штами лактобацил у відповідних співвідношеннях культивували разом у MRS бульйоні протягом доби. Антагоністичну активність створених комбінацій щодо 10 тест-культур визначали лунково-дифузійним методом. За результатами дослідження біосумісності були відібрані штами Lactobacillus spp. 175, М2 і М3, на основі яких створено 7 композицій та 7 консорціумів з певними співвідношеннями бульйонних культур цих штамів. Лактобацили у складі композицій дещо краще проявляють антимікробні властивості, у порівнянні з консорціумами. Найкращу антагоністичну активність щодо усіх тест-штамів мікроорганізмів проявила композиція Lactobacillus sp. М2 + Lactobacillus sp. М3 + Lactobacillus sp. 175 у співвідношенні 1 : 2 : 2. Висновки: створені на основі пробіотичних штамів Lactobacillus spp. 175, М2 і М3 композиції і консорціуми є активними антагоністами про- та еукаріотичних тест-культур мікроорганізмів. Прояв активності залежить від способу поєднання штамів у комбінації, найкращий ефект досягається при вирощуванні кожного штаму окремо з подальшим змішуванням бульйонних культур. Найбільш антагоністично активною є композиція, створена на основі бульйонних культур Lactobacillus sp. М2 + Lactobacillus sp. М3 + Lactobacillus sp. 175 у співвідношенні 1 : 2 : 2.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е40*85:Д22 + Е422.271.2*801.1-641

Рубрики:

Загальна мікробіологія

Шифр НБУВ: Ж25976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*820*801.637 + Е422.384.3

Рубрики:

Загальна біологія

Streptomyces

Шифр НБУВ: Ж25976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Охарактеризовано біологічні особливості, патогенез, методи виявлення, ідентифікації та контролю грибів роду Fusarium, що здатні викликати захворювання у рослин різних видів, зокрема ячменю та пшениці. Наведено інформацію про основні мікотоксини, що синтезують фузарії, а також способи зниження їх концентрації в ураженому зерні. Наголошено на необхідності розробки та впровадження біотехнологічних методів контролю збудників фузаріозу.