В опытах на крысах изучали влияние раздражения хемо- и механорецепторов желудка на содержании галактозы (общей и связанной с сульфатированными гликопротеинами), а также малонового диальдегида (МДА) в слизистой оболочке желудка (СОЖ) и сыворотке крови. Концентрацию конечного продукта перекисного окисления липидов (ПОЛ) определяли также в стволе, промежуточном и переднем мозге. Выявлено, что раздражение хеморецепторов ведет к уменьшению содержания галактозы и накоплению МДА в СОЖ. Интенсивность этих изменений зависит от качества химического раздражителя. Возбуждение механорецепторов желудка вызывает увеличение содержания полимерных гликопротеинов и снижение концентрации МДА в СОЖ. В структурах мозга после раздражения интероцепторов отмечали накопление конечного продукта ПОЛ, однако наибольшее содержание МДА наблюдалось после раздражения хеморецепторов желудка раствором соляной кислоты.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*734.23

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Установлено, що емоційно-больовий стрес веде до збільшення вмісту гангліозидів у структурах мозку, де розміщені центри регуляції вегетативних функцій організму і вони є взаємопов'язаними з активацією процесів перекисного окиснення ліпідів.

Виявлено кореляційні взаємозв'язки між змінами вмісту N-ацетилнейрамінової кислоти, гексоз, загальних і пов'язаних із сульфатованими глікопротеїнами (ГП) шлункового слизу та інтенсивністю процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) у слизовій оболонці шлунка (СОШ), стовбурі, проміжному, передньому мозку та активністю антиоксидантної системи. Встановлено зниження захисних властивостей слизового бар'єру шлунка на фоні емоційно-больового стресу та інтероцептивного подразнення 0,5 % розчином HCl, яке спричинено інтенсифікацією процесів ПОЛ у СОШ та досліджуваних структурах мозку. Визначено роль механічного подразнення шлунка у підвищенні концентрації гексоз, загальних і пов'язаних із сульфатованими ГП у СОШ, тобто у підсиленні її резистентності до дії факторів агресії.

Наведено результати теоретико-емпіричного дослідження формування емоційної стійкості особистості студентів на початковому етапі навчання у ВНЗ. Емоційну стійкість розглянуто як складне психічне утворення, як інтегративну, системну властивість особистості студентів-першокурсників, що характеризується емоційною збалансованістю та виявляється в продуктивності навчальної діяльності. Запропоновано теоретичну модель емоційної стійкості, що містить наступні компоненти: когнітивний, поведінковий, регулятивний, емоційно-мотиваційний, а також зовнішні та внутрішні чинники емоційної стійкості особистості студентів-першокурсників. Емпіричне дослідження в цілому показало недостатній рівень розвитку емоційної стійкості у студентів на початковому етапі навчання, а також властивостей особистості, що пов'язані з нею. Створено оригінальну тренінгову програму формування емоційної стійкості, яка спрямована як на безпосереднє формування окремих її компонентів, так і на опосередковане: через розвиток психологічних чинників, які підвищують емоційну стійкість і блокування чинників, які знижують її рівень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*732.12*114

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж28852/б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Недостатній рівень фізичної підготовленості та соматичного здоров'я школярів обумовлює актуальність вивчення розвитку фізичних якостей у взаємозв'язку з аеробною продуктивністю та фізичним розвитком організму підлітків. Завдання дослідження - виявити взаємозв'язок складників фізичної підготовленості й фізичного розвитку підлітків із різним рівнем аеробної продуктивності. Оцінка фізичної підготовленості школярів (Сергієнко Л. П., 2010); визначення аеробної продуктивності методом степ-ергометрії (Карпман В. Л., 1988). Оцінку фізичного розвитку проводили на підставі визначення силових індексів, індекса маси тіла та індекса Пін'є. Кількість м'язової маси для розрахунку силових індексів визначали за методом Mатейка. У дослідженні взяло участь 423 підлітки, 211 - із них жіночої та 212 - чоловічої статі. Зниження рівня аеробної продуктивності супроводжується збільшенням індексу маси тіла та зниженням індексу Пін'є, що відображає важливу роль соматометричних ознак фізичного розвитку в детермінуванні функціональних можливостей організму. Підвищення рівня аеробної продуктивності пов'язано зі збільшенням м'язової сили, про що свідчить динаміка силових індексів, визначених за даними співвідношення показників кистьової та станової динамометрії до м'язової маси тіла в дівчат і хлопців, а також згинання-розгинання рук в упорі лежачи до маси тіла в підлітків чоловічої статі. Висновки: зі зниженням аеробної продуктивності зростає частка дітей із нижчим від середнього рівнем фізичної підготовленості та зменшується частка дітей із вищем від середнього рівнем фізичної підготовленості. Наявність респондентів із вищим від середнього рівнем фізичної підготовленості в кожній дослідній групі свідчить про наявні можливості до підвищення рівня розвитку фізичних якостей. Одержані результати можна використати для розробки диференційованих підходів у фізичному вихованні школярів із різним рівнем аеробної продуктивності.

Висвітлено теоретико-методичні основи фізичної культури. Викладено стислий зміст питань, які формують провідні фахові компетенції в майбутніх учителів фізичної культури, що сприятиме якісній підготовці кадрів педагогічного профілю для освітніх організацій. Висвітлено історію фізичної культури. Наведено теорію та методику фізичного виховання; педагогіку фізичного виховання з основами дидактики. Висвітлено питання питання педагогічної майстерності вчителя фізичної культури, гігієни фізичної культури. Розглянути теорию та методику шкільного туризму; основи теорії та методики спортивного тренування.