Запропоновано певну методологічну пропозицію, а саме періодизацію історії верхньолужицької мови на основі лінгвістичних критеріїв. Проаналізовано сучасний стан вивчення історії верхньолужицької мови європейськими сорабістами. Висвітлено розвиток двох норм верхньолужицької мови - католицької та протестантської.

Наведено аксіологічний аналіз верхньолужицьких і польських назв членів сім'ї, задіяних у вихованні молодого покоління. Ефект їх впливу залежить від емоційного зв'язку між поколіннями, вираженням якого є зазначене стилістичне маркування лексем, обраних для дослідження. Виявлено, що цей зв'язок, особливо щодо дідусів і бабусь, є сильнішим на лужицькому грунті. Натомість, у польській мові наявні численні аугментативи, які називають людей похилого віку і які створюють узагальнений образ батьків за зразком власних батьків. Встановлено, що підтримання емоційного зв'язку між поколіннями сприяє збереженню національної ідентичності, що в ситуації лужичан повинно мати пріоритетне значення.