Наведено клініко-лабораторні дані, які характеризують особливості проявів синдрому ендотоксикозу у дітей раннього віку з тяжким протіканням гострої пневмонії з легеневими гнійними ускладненнями. Показано, що ступінь ендотоксикозу у дітей за вказаної патології залежить від віку дитини і термінів її госпіталізації. Такі загальнодоступні біохімічні показники,що характеризують стан білкового, азотистого обміну, а також визначення рівня окремих ферментів та метаболітів, що відображають функціональний стан нирок та печінки у дітей з тяжкими та ускладненими формами гострої пневмонії можуть розглядатися як додаткові маркери ступеня вираженості ендотоксикозу в їх організмі. Патогенетично обгрунтовано включення у даного контингенту дітей в лікувальний комплекс методів неспецифічної детоксикації (ентеросорбції, плазмоферезу, ендовазальної квантової терапії), що істотно покращує їх загальний стан, підвищує ефективність протизапальної терапії і прискорює процес одужання.

Приведены клинико-лабораторные данные, характеризующие особенности проявлений синдрома эндотоксикоза у детей раннего возраста с тяжелым течением острой пневмонии с легочными гнойными осложнениями. Показано, что степень выраженности эндотоксикоза у детей при указанной патологии зависит от возраста ребенка и сроков его госпитализации. Такие общедоступные биохимические показатели, характеризующие состояние белкового, азотистого обмена, а также определение уровня отдельных ферментов и метаболитов, отражающих функциональное состояние печени и почек у детей с тяжелыми и осложненными формами острой пневмонии, могут рассматриваться как дополнительные маркеры степени выраженности эндотоксикоза в их организме. Патогенетически обосновано включение у данного контингента детей в лечебный комплекс методов неспецифической детоксикации (энтеросорбция, плазмоферез, эндовазальная квантовая терапия), что существенно улучшает их общее состояние, повышает эффективность противовоспалительной терапии и ускоряет процесс выздоровления.

Результати проведеного клінічного і імунологічного обстеження дітей віком від одного до трьох років дозволяють зробити висновок, що важкі ускладнені форми гострої пневмонії у дітей молодшого віку розвиваються на фоні дисбалансу в клітинній і гуморальній ланці імунної системи. Це робить необхідним застосування додаткових лікувальних засобів, направлених на нормалізацію й активацію імунних процесів. Проведення комплексного лікування з застосуванням додаткових неспецифічних засобів детоксикації було клінічно ефективним і позитивно впливало на імунний статус дітей, що виявлялося повною або частковою нормалізацією кількісних показників стану лімфоцитарних субпопуляцій та сироваткових імуноглобулінів.

Результаты проведенного клинического и иммунологического обследования детей в возрасте от одного месяца до трех лет позволяют заключить, что тяжелые осложненные формы острой пневмонии у детей младшего возраста развиваются на фоне дисбаланса в клеточном и гуморальном звеньях иммунной системы. Это делает необходимым применение дополнительных лечебных мероприятий, которые направлены на нормализацию и активацию иммунных процессов. Проведение комплексного лечения с применением дополнительных неспецифических методов детоксикации было клинически эффективным и позитивно влияло на иммунный статус детей, что выражалось полной или частичной нормализацией количественных показателей состояния лимфоцитарных субпопуляций и сывороточных иммуноглобулинов.

У дітей раннього віку у динаміці лікування ускладнених форм позалікарняних пневмоній уперше залежно від термінів захворювання та госпіталізації визначено особливості змін показників формених елементів периферичної крові, білкового обміну, ферментів системи, кислотно-основної рівноваги, окремих показників імунітету та концентрації фактора некрозу пухлин і його розчинних рецепторів. Установлено, що зміни метаболізму у зазначеного контингенту хворих дітей залежать від клінічних і параклінічних ознак хвороби та порушень функціонального стану природних систем детоксикації організму, утворень проміжних продуктів протеолізу - пептидів середньої молекулярної маси, здатних пошкоджувати різні органи, зокрема тканинні структури легень. На фоні вираженої ендотоксемії у хворих дітей відбувається дисбаланс клітинної та гуморальної ланок імунної системи у бік гіпоімунного стану з підвищенням утворення циркулювальних імунних комплексів, що відображає високу активність запального процесу у легенях. Доведено, що показники функціонування системи фактора некрозу пухлин та його розчинних рецепторів доцільно використовувати для прогнозування перебігу тяжкої позалікарняної пневмонії з ускладненнями в дітей раннього віку. Патогенетично обгрунтовано доцільність диференційованого застосування методів неспецифічної детоксикації у комплексному лікуванні ускладненої пневмонії з тяжким перебігом у дітей раннього віку, які позитивно впливають на зменшення клінічних ознак хвороби та прискорення одужання. Показано, що за реакціями адаптації щодо лейкограми в таких дітей можна визначати адекватність проведеного лікування,

Проаналізовано особливості перебігу артеріальної гіпотензії залежно від психоемоційного статусу у 97 дітей віком 9 - 15 років. Встановлено схильність до інтровертовності у 61,9 %, до екстравертовності - у 38,1 % пацієнтів, наявність високого рівня тривожності у 71,1 % та стабільної нервової системи (НС) - у 28,9 % дітей. Проведено паралелі між особливостями психологічного статусу, основними клінічними проявами захворювання та вегетативним гомеостазом. Визначено, що у дітей з інтроверсією скарги на головний біль спостерігались у 91,0 %, кардіалгії - у 62,7 %, напади серцебиття - 19,4 %, проти 75,4 %, 43,8 %, 7,0 %, відповідно, у пацієнтів із екстраверсією. В інтровертів у 64,7 % випадків спостерігалася гіперсимпатикотонічна вегетативна реактивність (проти 50,0 %), вегетативна забезпеченість була недостатньою достовірно частіше у інтровертів (46,6 % проти 28,1 %), а у екстравертів надлишковою (71,9 % проти 53,4 %). Показано, що діти з високою тривожністю значно частіше, ніж діти із стабільною НС, скаржились на підвищену втомлюваність, головний біль, головокружіння, біль в ділянці серця та живота, непереносимість їзди в громадському транспорті. Вегетативна реактивність гіперсимпатикотонічного типу частіше відзначалась у дітей з високим нейротизмом (63,2 % і 48,6 %), вегетативна забезпеченість діяльності у них значно частіше була недостатньою (46,2 % проти 20,5 %), тоді як у дітей із стабільною НС - надлишковою (79,5 % проти 53,8 %).

Проаналізовано основні клінічні синдроми у дітей із мікроаномаліями розвитку серця. Здійснено диференціацію клінічної симптоматики залежно від клінічної форми серцевої мікроаномалії. Встановлено, що максимальною частота кардіального синдрому була у дітей з пролапсом мітрального клапана та міксоматозною дегенерацією мітрального клапана і склала 95,6 та 90,2 %, відповідно, прояви аритмічного синдрому, який у 62,5 % обстежених проявлявся відчуттям серцебиття, у 47,4 % - перебоями в роботі серця, найчастіше спостерігалися у дітей із аномальними хордами лівого шлуночка, пролапсом трикуспідального клапана та ідіопатичною дилатацією легеневої артерії. Одним із домінуючих був вегетативний синдром, який включав скарги на головний біль (у 66,8 % дітей), задишку в стані спокою чи при незначному фізичному навантаженні (у 77,3 % пацієнтів). Максимальною частота цефалгій спостерігалась у дітей із пролапсом мітрального клапана та міксоматозною дегенерацією мітрального клапана (у 82,4 та 84,3 %, відповідно). Відзначено наявність скарг на головокружіння - у 55,1 %, схильність до артеріальної гіпертензії - у 28,1 %, артеріальної гіпотензії - у 48,3 %, прояви вегетативних кризів - у 30,7 %, синкопальних станів - у 30,1 % дітей. Показано, що основними проявами геморагічного синдрому у дітей з малими аномаліями розвитку серця були носові кровотечі та кровоточивість ясен (у 15,6 та 20,2 % пацієнтів, відповідно). Прояви психоемоційної лабільності визначили у 34,4 %, підвищеної тривожності - у 25,6 % обстежених.