Розглянуто одну з малодосліджених галузей традиційно-побутової культури українців - будівельну обрядовість. На підставі значного масиву першоджерел охарактеризовано обрядово-звичаєвий комплекс, який супроводжував народне житлово-господарське будівництво. Визначено особливості його семантики, зокрема, прикмет і гадань, пов'язаних з вибором будівельного матеріалу, місця та часових меж будівництва, будівельної жертви, обрядового будівельного деревця, світоглядних уявлень про майстра-будівельника, новосільних звичаїв і обрядів. З'ясовано час походження та світоглядні засади будівельних звичаїв і обрядів, розкрито їх зв'язок з історичним розвитком народного житла й архаїчними пластами духовної культури українців. Виявлено локальні особливості, загальноетнічні та спільнослов'янські риси будівельної обрядовості українців, охарактеризовано стан її функціонування на сучасному етапі.

Вперше в українській етнології здійснено комплексно монографічне дослідження традиційної будівельної обрядовості українців із залученням порівняльного матеріалу. На основі проведено аналізу значного масиву фактичних даних встановлено, що походження традиційної будівельної обрядовості українців сягає часів родоплемінного суспільства та губиться щонайменше в II тис. до н. е. Доведено, що будівельна обрядовість грунтується на віруваннях, пов'язаних з культом предків, пошануванням померлих, архаїчних уявленнях про існування різних категорій небіжчиків і відповідних способах їх поховання й відзначення могил. Досліджено наявність зв'язку між будівельною обрядовістю та історичним розвитком народного житла. Виявлено тісне переплетіння традиційних будівельних звичаїв та обрядів українців із сімейною та календарно-побутовою обрядовістю. Простежено загальноетнічні риси та локальні особливості будівельної обрядовості українців.

У концентрованому вигляді подано цілісний образ України в її базових категоріях - держава, територія, народ - із погляду історії її формування та розвитку з найдавніших часів до сьогодення. Репрезентовано серію своєрідних енциклопедичних наративів, зокрема вміщено узагальнюючі нариси про державний устрій країни; природні умови та ресурси; історію формування її території та кордонів, адміністративно-територіального поділу; чисельності, складу та руху населення (антропологічні та демографічні параметри в їх ретроспективі), що мешкало на її теренах із найдавніших часів, традиційну матеріальну та духовну культуру (господарські заняття, ремесла та промисли; транспорт; харчування та їжу; житло; одяг; народні знання; міфологічні вірування; календарні обряди й обряди життєвого циклу; словесний і музичний фольклор, а також візуальний фольклор, тобто декоративно-вжиткове мистецтво; хореографію). Окрему увагу приділено етнічній історії, матеріальній і духовній культурі основних етнічних спільнот, що мешкають в Україні, - білорусів, болгар, вірмен, гагаузів, греків, євреїв, караїмів, кримських татар, кримчаків, молдован, німців, поляків, ромів, росіян, румунів, словаків, угорців, чехів.

Подано тексти, світлини, плани та малюнки з різних історико-етнографічних регіонів, що репрезентують народні будівельні традиції, особливості забудови населених пунктів, способи організації середовища проживання та світогладні уявлення українців.

Досліджено конфлікт інформації письмових джерел з даними археології про населення Закарпаття VI-X ст. Висвітлено відкриття залишків раніше невідомої апсиди XI ст. Софійського собору в м. Києві. Проаналізовано технології пізньосередньовічних шкіряних виробів з Тустані. Розглянуто кришечки флаконів венеціанських “ліків від усього” (Тherica) на території України. Досліджено правове регулювання видобування та торгівлі сіллю в середньовічному Угорському королівстві. Увагу приділено першим писемним згадки про Тустань та околиці. Проаналізовано збереження Манявського скиту в Карпатах шляхом музеєфікації пам’ятки. Висвітлено участь Філарета Колесси в роботі науково-апробаційних підрозділів Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Досліджено специфічні риси дахових конструкцій у житлобудівництві бойків.

Проаналізовано регіональні особливості та локальну специфіку традиційно-побутової культури волинян на загальноукраїнському, ширше - загальнословꞌянському тлі. Уведено в науковий обіг значний обсяг польових етнографічних матеріалів, які зібрали викладачі, аспіранти та студенти кафедри етнології Львівського національного університету імені Івана Франка. Визначено на основі аналізу етнографічних, діалектологічних та історичних матеріалів точні межі Волині як історико-етнографічного району України (виготовлено відповідну каргу). Проаналізовано процес етнографічного дослідження цього краю упродовж XIX - початку XXI ст.