Обгрунтовано основні теоретичні положення організації діяльності студентського аматорського хорового колективу. Уточнено категоріальний апарат дослідження. До наукового обігу введено поняття студентського аматорського хорового колективу як цілісного соціокультурного об'єднання студентів, що має спеціальну організаційну структуру, базується на принципах гуманістичної цілеспрямованості, свідомої ініціативи, опори на колегіальність, виконує специфічні функції у сфері художньо-творчої діяльності, сприяє соціалізації шляхом засвоєння учасниками певних культурних цінностей та об'єктивації набутих знань, умінь і навичок у хоровому виконавстві як формі самореалізації та соціального самоствердження. Конкретизовано сутність і структуру організації діяльності студентського аматорського хорового колективу з його підструктурами. Розроблено критерії оцінювання рівнів активної участі студентів в аматорських хорових колективах відповідно до компонентної структури та специфічних особливостей досліджуваного феномену. Проаналізовано сучасний стан організації діяльності студентських аматорських хорових колективів у ВНЗ немистецького профілю. Запропоновано та впроваджено у художньо-творчий процес методику організації діяльності студентського аматорського хорового колективу. Обгрунтовано педагогічні засади, що забезпечують творчий розвиток молоді у ВНЗ немистецького профілю. Досліджено особливості та характер впливу творчої взаємодії особистості (учасника) та мікросоціуму (студентського аматорського хорового колективу) на процес її соціалізації.

Висвітлено основні принципи організаційної та художньої структури аматорського художнього колективу. Проаналізовано загальні параметри соціально-художньої структури аматорського та професійного хорових колективів. Досліджено специфічні ознаки аматорського (самодіяльного) хорового мистецтва. Констатовано необхідність подальших наукових досліджень в контексті даної проблематики.

Визначено музично-естетичний потенціал ансамблевого вокально-інструментального виконавства. Зазначено, що задля досягнення збалансованого і гармонічного звучання ансамблю необхідно здійснювати планомірну роботу з усіма учасниками гурту. Виокремлено наявність технічних вимог, дотримання яких може бути пов'язаним тільки з колективним музикуванням. Підкреслено велике значення метроритмічного та динамічного балансу в звучанні колективу. Підсумовано важливість знання різних виконавських стилів та вміння працювати зі звукопідсилювальною апаратурою і комп'ютерним устаткуванням.

Визначено, що форсований спів є своєрідною технікою та останньою тенденцію в естрадному виконавстві. Розроблено методологію дослідження, яка відрізняється міждисциплінарним характером, оскільки музикознавство тут межує з психологією, акустикою і навіть з основами фізіології та гігієни. Підставлено форсований спів як не лите проблемну тенденцію, а й також і техніку. Доведено, що форсований спів може бути технікою, яку використовують частково у розвитку майстерності естрадного виконавця, але не на початкових етапах його діяльності.

Висвітлено аспекти сучасної української національної музичної культури. Встановлено вплив технології LIVELOOPING на мистецтво естрадного співу. Розкрито специфіку вокальної інтерпретації (на прикладі арії "Cara Sposa" з опери "Рінальдо" Г. Генделя). Увагу приділено формуванню вокально-хорових навичок у молодших школярів під час проведення практичних занять. Визначено роль сучасних інформаційних технологій у системі формування провідних фахових компетенцій студента-фольклориста - керівника фольклорного колективу. Досліджено особливості використання народного співу у фьюжн-проектах І. Тараненка. Розглянуто специфіку перекладень оркестрових творів для баяна, акордеона та фортепіано.

Висвітлено аспекти вокальної справи в контексті сучасного стану української національної музичної культури. Розглянуто джазове мистецтво у просторі художньої практики XVIII - XXI ст. Досліджено проблему музичної риторики в українському музикознавстві. Увагу приділено орфоепії та її ролі у вихованні майбутнього артиста-вокаліста. Подано інформацію про ідейну спрямованість партесного багатоголосся та громадянську позицію виконавців XVII - XVIII ст. Висвітлено основні аспекти психологічної підготовки студента-хормейстера до роботи з навчальним хором. Розкрито специфіку форм організації художньо-творчої діяльності студентського аматорського хорового колективу. Розглянуто етнічність як основний чинник самоорганізації національно-культурних громад України.