Вперше в Україні визначено поширеність основних факторів ризику (ФР) й їх зв'язок із медико-соціальними чинниками у віддалені терміни (2,5 ± 1,6 року) після інфаркту міокарда (ІМ). Виявлено, що одночасно три та більше ФР мають 61,9 % пацієнтів (54,8 % чоловіків та 80,0 % жінок). Встановлено, що поширеність артеріальної гіпертензії (АГ), ожиріння, абдомінального ожиріння, гіперхолестеринемії (ГХол) та цукрового діабету (ЦД) значно вища в жінок у порівнянні з чоловіками. Вперше досліджено стан корекції основних ФР після перенесеного ІМ на амбулаторному етапі спостереження. Доведено, що корекція більшості ФР та якість медикаментозного лікування пацієнтів після ІМ знаходяться на неприйнятно низькому рівні та не відповідають сучасним вимогам. Вперше проведено оцінювання прихильності хворих після ІМ до медикаментозного лікування. Встановлено, що 35,3 % пацієнтів - неприхильні до лікування, за цього 15,6 % хворих не застосовують жодних медикаментів. Прихильність до лікування вища серед жінок, пацієнтів з АГ та ожирінням. Вона асоціюється із кращим контролем АГ та ГХол. Визначено, що основними причинами відмови пацієнтів від лікування є нерозуміння необхідності постійного прийому ліків та їх побічна дія. Проведено аналіз лікарського спостереження на амбулаторному етапі після ІМ за даними, одержаними безпосередньо від пацієнтів. Виявлено, що хворі, які знаходяться під наглядом кардіологів, частіше досягають цільових рівнів систолічного артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, загального холестерину, а також частіше застосовують статини, бета-адреноблокатори, аспірин у порівнянні з хворими, які спостерігаються терапевтами/сімейними лікарями та неврологами. У п'ятирічному проспективному спостереженні оцінено вплив медико-соціальних чинників на прогноз хворих після ІМ. Встановлено, що більшість з оцінюваних ФР асоціюється із збільшенням ризику смерті від серцево-судинних захворювань. Втім, незалежними її предикторами за результатами багатофакторного регресивного аналізу Кокса є вік, ЦД та куріння, для комбінованої кінцевої точки (смерть + повторний інфаркт / інсульт) - вік, куріння, відсутність терапії бета-адреноблокатори.

Проведена оценка распространенности факторов риска среди пациентов после инфаркта миокарда. Распространенность факторов риска изучалась среди 333 пациентов, рандомизированных из 912, которые были госпитализированы в 2000 - 2005 гг. В домашних условиях проводилось анкетирование, измерение АД, антропометрических параметров. Лабораторно-инструментальные обследования проводились в условиях клиники. Наиболее распространенным фактором риска оказалась артериальная гипертензия - 84,1 %, наименее - сахарный диабет - 13,8 %. Гиперхолестеринемия встречалась у 55,4 % пациентов и часто сочеталась с одновременным повышением уровня ЛПНП и ТГ (45,5 %). Общее ожирение выявлено у 44,7 %, абдоминальное у 58 %, при этом, абдоминальное ожирение также имел каждый седьмой пациент с нормальным весом. Распространенность курения составила 18,3 %, гиподинамии - 27,9 %. Более половины пациентов после инфаркта миокарда имели одновременное сочетание 3 - 4 факторв риска.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.140.45

Рубрики:

Інфаркт міокарда

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дослідження спрямоване на виявлення оцінки прихильності до медикаментозного лікування хворих після інфаркту міокарда (ІМ) та виявлення впливу супутніх захворювань на її формування. Прихильність до лікування вивчено у 333 пацієнтів, рандомізованих із 912, що були госпіталізовані з приводу ІМ у 2000 - 2005 рр. За домашніх умов проведено анкетування, вимірювання АТ, антропометричних параметрів. Лабораторно-інструментальні обстеження проведено за умов клініки. Прихильність до лікування пацієнтів після ІМ склала 64,3 %. У жінок порівняно з чоловіками відзначено чітку тенденцію до більшої прихильності до лікування. У чоловіків прихильність до лікування залежала від віку та зменшувалась його зростанням. Прихильність до лікування не залежала від перенесеного в анамнезі ішемічного інсульту чи наявного супутнього цукровою діабету (ЦД). Пацієнти із супутньою артеріальною гіпертензією (АГ) виявились більш прихильними до лікування незалежно від віку та статі. Ожиріння у пацієнтів після ІМ також асоціювалось із вищою прихильністю до лікування. Одним з предикторів формування неприхильності до лікування була неможливість відмови від куріння. Понад 35 % пацієнтів після ІМ виявились неприхильними до лікування. АГ та ожиріння асоціювалась з вищим рівнем прихильності у хворих після ІМ. На прихильність до лікування не впливали перенесений ішемічний інсульт чи супутній ЦД.

Фібриляція передсердь (ФП) виникає у 8,0 +- 22,0 % хворих з гострим інфарктом міокарда (ІМ). Вона асоціюється зі значним зростанням як шпитальної летальності, так і смертності впродовж 5-річного періоду спостереження. Мета роботи - з'ясувати частоту виникнення ФП, її зв'язок зі структурними змінами в серці, серцевою недостатністю та іншими чинниками у пацієнтів у віддалений період після перенесеного ІМ. Дослідженням були охоплені 169 пацієнтів після ІМ - 135 чоловіків і 34 жінки. Середній вік 57,3 +- 11,4 року. Від першого перенесеного ІМ минуло 4,96 +- 4,64 року. ФП була діагностована у 33 пацієнтів (19,5 %): постійна форма - у 23 (13,6 %), пароксизмальна - у 10 (5,9 %). За результатами множинного логістичного аналізу незалежними предикторами ФП виявились вік хворих та об'єм правого передсердя у них. Водночас кожних додаткових 10 років життя у них супроводжуються збільшенням імовірності постійної форми ФП більш ніж удвічі (на 110,0 %), а збільшення об'єму ПП на кожних 50,0 мл і утричі (на 200,0 %). Частота виявлення постійної форми ФП збільшувалась зі зростанням важкості серцевої недостатності, тоді як для пароксизмальної форми ФП такої закономірності не виявлено. Висновки: під час оцінювання ризику ФП на особливу увагу заслуговують параметри, які характеризують стан правих відділів серця, зокрема, розміри правого передсердя і ступінь регургітації через тристулковий клапан.

Гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST - одна з найбільш поширених причин смерті пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС). Останніми роками відзначено зростання кількості випадків інфаркту міокарда з елевацією сегмента ST серед чоловіків віком 25 - 50 років, і смертність від нього серед молодих чоловіків в Україні в 3 - 5 разів вища, ніж в економічно розвинених країнах. Представлене у статті спостереження інфаркту міокарда в молодої людини з генетичним дефектом, складовою частиною якого є порушення метаболізму, може бути наслідком прогресування атеросклеротичного процесу. Випадок поєднання синдрому Барде - Бідля з інфарктом міокарда з ангіографічно ураженими коронарними артеріями в чоловіка віком 23 роки свідчить про недооцінку ролі генетичних захворювань у розвитку ІХС в пацієнтів молодого віку. Активна корекція всіх чинників ризику, моніторинг лабораторних показників у підлітків і молодих чоловіків з метаболічними порушеннями, перш за все з ожирінням і генетичними захворюваннями, що супроводжуються метаболічними розладами, є необхідною умовою профілактики ІХС, зокрема інфаркту міокарда, в молодому віці.