Вивчено напружено-деформований стан і руйнування трансверсально-ізотропного матеріалу в дослідах на одноосьове стискання в напрямі, паралельному площині ізотропії. У розрахунках напружено-деформованого стану було застосовано деформаційну теорію пластичності трансверсально-ізотропного тіла. Дослідження руйнування матеріалу проведено за допомогою запропонованого варіанта деформаційного критерію міцності. Зроблено співставлення розрахункових і дослідних даних про напружено-деформований стан і міцність трансверсально-ізотропного матеріалу та встановлено їх задовільне узгодження.

Наведено результати експериментального дослідження термов'язкопружнопластичного деформування деяких конструкційних матеріалів для неізотермічних процесів складного навантаження. Експериментально досліджено постулат ізотропії у випадку малих деформацій за умов неізотермічного навантаження, коли реологічні властивості матеріалу виявляються, а також у випадку великих деформацій за кімнатної температури. Вивчено векторні та скалярні властивості матеріалів, виявлених за умов складного навантаження. Запропоновано методи вивчення цих властивостей, які перевірено експериментально.

Запропоновано рівняння теорії пластичності для опису складних процесів деформування по тривимірним траєкторіям малого кручення та довільної кривини. Розроблено способи конкретизації скалярних функцій зазначених рівнянь. Виконано експериментальне обгрунтування припущень та гіпотез, що були прийняті при формулюванні визначальних рівнянь, способів конкретизації скалярних функцій та самих визначальних рівнянь.

На основі сформульованих базових експериментів запропоновано способи конкретизації скалярних функцій, що належать до тензорнонелінійних рівнянь зв'язку між узагальненими напруженнями та скінченними деформаціями в теорії пластичності. За допомогою отриманих раніше результатів експериментів проведено конкретизацію цих функцій та обгрунтовано застосування тензорнонелінійних визначальних рівнянь для опису процесів деформування елемента тіла вздовж прямолінійних траєкторій, що відрізняються від базових.

Показано, что определяющие уравнения теории процессов деформирования по траекториям малой кривизны адекватно описывают закономерности конечного деформирования конструкционного материала при соответствующем сложном нагружении. При этом использован разработанный на основе базовых опытов способ конкретизации функции, входящей в определяющие уравнения, учитывающей вид напряженного состояния материала, влияние которого проявляется при больших деформациях.

На підставі сформульованих базових експериментів запропоновано способи конкретизації скалярних функціоналів, що входять у тензорнонелінійні рівняння зв'язку між узагальненими напруженнями і скінченними деформаціями в теорії пластичності. Проведено базові експерименти, на основі яких здійснено конкретизацію цих функціоналів. Перевірено придатність тензорнонелінійних визначальних рівнянь до опису неізотермічного процесу деформування по прямолінійній траєкторії, відмінній від базових, за умов підвищених температур, коли в елементі тіла з'являються деформації повзучості.

Показано, що сформульовані раніше визначальні рівняння процесів термов'язкопластичного деформування елементів тіла за траєкторіями довільної кривини та малого кручення адекватно описують закономірності деформування даних елементів у разі складного неізотермічного навантаження за просторовою траєкторією. У цьому випадку використовуються розроблені на підставі базових дослідів методи конкретизації функціоналів, що входять у визначальні рівняння та враховують запізнення скалярних і векторних властивостей матеріалу.

Сформульовано визначальні рівняння теорії термов'язкопластичності для опису складних процесів деформування елементів твердого тіла по траєкторіях довільної кривини та малого кручення. За результатами запропонованих базових дослідів розроблено методи знаходження скалярних функціоналів, що входять у визначальні рівняння. Експериментально обгрунтовані допущення та гіпотези, прийняті під час виведення даних визначальних рівнянь.

Визначено спряжені в енергетичному сенсі міри напружень і деформацій у системі координат Ейлера, на базі яких досліджено лінійність залежності між першими інваріантами тензорів напружень і деформацій, установлено рівні значень деформацій, у межах яких можна знехтувати пластичної складовою першого інваріанта тензора деформацій. Установлено, що ця лінійність за технічного допуску на пластичну деформацію 0,2 % зберігається за різних значень інтенсивності деформацій, яка залежить від матеріалу та складності його напруженого стану.

Сформульовано визначальні рівняння, що зв'язують компоненти тензора напружень у системі координат Ейлера з компонентами лінійної частини тензора скінченних деформацій. Ці міри напружень і деформацій енергетично узгоджені. Під час формулювання даних визначальних рівнянь прийнято, що девіатор напружень співвісен девіатору диференціала пластичних деформацій, а залежність між першими інваріантами тензорів напружень і деформацій нелінійна. Ця залежність, а також залежність між другими інваріантами девіаторів напружень і деформацій у разі складного пружнопластичного деформування елементів тіла визначаються за результатами базових дослідів при пропорційному навантаженні трубчастих зразків за декількох значень кута виду напруженого стану (третього інваріанта девіатора напружень). Запропоновано методи конкретизації розглянутих залежностей на основі базових експериментів. Експериментально обгрунтовано допущення, прийняті у процесі формулювання визначальних рівнянь. Запропоновано один з варіантів алгоритму розв'язання крайових задач на основі сформульованих визначальних рівнянь.

Сформульовано рівняння зв'язку між компонентами тензорів напружень і деформацій у системі координат Ейлера для опису пружнопластичних процесів скінченного деформування ізотропного тіла по траєкторіях малої кривизни. Прийнято, що девіатор напружень і девіатор диференціала пластичних деформацій співвісні, а залежності між першими та другими інваріантами тензорів напружень і деформацій для складного пружнопластичного деформування елементів тіла визначаються за результатами базових дослідів з навантаження трубчастих зразків по прямолінійних траєкторіях для декількох значень кута виду напруженого стану. Запропоновано методи конкретизації цих залежностей. Експериментально обгрунтовано припущення, зроблені у процесі формулювання визначальних рівнянь.