Установлено, що препарати яглиці звичайної (настойка, екстракт, настой) зменшують вираженість гіперурикемії, викликаної у щурів введенням калію оксонату. Показано, що зазначені препарати можуть виявляти урикозуричний ефект, однак вплив на ниркову екскрецію сечової кислоти залежить від дози й умов дослідження. Підтверджено протизапальну активність препаратів яглиці на моделі карагенінового набряку у щурів. Проаналізовані фармакологічні властивості препаратів можуть забезпечувати ефективність їх застосування у разі подагри.

На модели гентамицинового поражения почек у крыс исследованы нефротропные свойства сухого экстракта сныти обыкновенной (100 мг/кг и 1 г/кг). Определено состояние выделительной функции почек в условиях спонтанного диуреза и водной нагрузки. Установлено, что экстракт сныти дозозависимо нормализует парциальные функции почек и оказывает гипоазотемический эффект. Антипротеинурические свойства фитопрепарата наиболее выражены в условиях спонтанного диуреза. Нефропротекторное действие экстракта сныти подтверждено морфологическими исследованиями.

На моделі ішемічної гострої ниркової недостатності у щурів доведено нефропротекторні властивості сухого екстракту яглиці звичайної (курсове введення в дозах 100 мг/кг та 1 г/кг). Екстракт підвищує виживаність тварин, попереджує розвиток анурії, нормалізує парціальні функції нирок за умов спонтанного й водного діурезу, виявляє антипротеїнуричний і гіпоазотемічний ефекти, перевершуючи препарат порівняння хофітол (5 мл/кг). Дозозалежний нефропротекторний ефект фітопрепарату підтверджено морфологічними дослідженнями за відсутністю явищ некрозу та некробіозу епітелію канальців і клубочків, зменшенням дистрофічних змін канальцевого епітелію, а також зниженням вираженості ускладнень з боку головного мозку та печінки.

Вперше встановлено параметри гострої токсичності фармакологічних препаратів яглиці звичайної (ЯЗ). Охарактеризовано їх нефротропні ефекти, проведено порівняльне дослідження нефропротекторної активності. Надана активність найбільш виражена в сухого екстракту надземної частини ЯЗ і виявляється на різних за патогенезом моделях ураження нирок. Вперше доведено урикозуричну, гіпоурикемічну, протизапальну дію препаратів ЯЗ. Показано, що сухий екстракт яглиці є практично нетоксичним, а настойка - відносно нешкідливим препаратом. Зазначено, що препарати яглиці гальмують розвиток карагенінового набряку в щурів.

Проаналізовано дані щодо деяких лікарських рослин світової флори із нефропротекторними властивостями, верифікованими за умов експерименту та/або за клінічних умов. Узагальнено відомості про діючі речовини цих рослин і механізми їх дії на різних рівнях. Висвітлено перспективи подальших досліджень і можливість застосування фітопрепаратів у випадку патології нирок.

Наведено результати дослідження впливу антагоніста рецепторів інтерлейкіну-1 (АРІЛ-1) на видільну функцію нирок (ВФН) та їх гістоструктуру в інтактних щурів. Доведено, що АРІЛ-1 за курсового введення не порушує кровопостачання нирок, проте за спонтанного сечовиділення здатен негативно впливати на ВФН інтактних тварин, що підтверджено результатами морфологічних досліджень. Концентраційна функція нирок у цьому разі не порушується. Незначні негативні зміни стану нирок під дією АРІЛ-1 є оборотними після скасування препарату, що підтверджено мікроскопічними та функціональними дослідженнями. Отже, АРІЛ-1 не виявляє нефротоксичних властивостей за динамічного контролю стану органу.

Наведено аналітичний огляд щодо лікарських рослин світової флори із верифікованими за умов експерименту та/або за клінічних умов седативними та суміжними психотропними властивостями (перш за все, анксіолітичними, снодійними). Узагальнено відомості про біологічно активні речовини (БАР) цих рослин та механізми їх дії на різних рівнях. Висвітлено значущість синергізму БАР для виявлення вищезазначених фармакологічних властивостей фітопрепаратів, а також важливість біофармацевтичних чинників у фітофармакології.

Установлено, что настойка сныти обыкновенной в дозах 1 и 5 мл/кг и ее экстракт в дозе 1 г/кг при курсовом введении проявляют достоверный гипогликемический эффект у мышей с аллоксановым сахарным диабетом, превосходя официнальный сбор "Арфазетин". Препараты сныти нормализуют уровень мочевой кислоты в крови. Экстракт проявляет гипоазотемическое действие, связанное с экстраренальными механизмами, и нормализует динамику массы тела, тогда как настойка увеличивает содержание мочевины в крови. Перспективны дальнейшие исследования противодиабетического действия экстракта сныти в дозе 1 г/кг и настойки сныти в дозе 1 мл/кг.

Вперше одержано сухий екстракт яглиці звичайної (Aegopodium podagraria L.), який має профілактичну нефропротекторну дію на моделях гліцеролової гострої ниркової недостатності у щурів (в дозі 100 мг/кг) та етиленгліколевої гострої ниркової недостатності у мишей (в дозі 1г/кг). Екстракт збільшує виживаність мишей, запобігає анурії, поліпшує функціональний стан нирок. За умов гліцеролової моделі фітопрепарат нормалізує швидкість клубочкової фільтрації та канальцеву реабсорбцію. Результати підтверджують перспективність подальшого дослідження нефропротекторних ефектів препаратів яглиці звичайної.

Впервые получен сухой экстракт сныти обыкновенной (Aegopodium podagraria L.), который проявляет профилактическое нефропротекторное действие на модели глицероловой острой почечной недостаточности у крыс (в дозе 100 мг/кг) и этиленгликолевой острой почечной недостаточности у мышей (в дозе 1 г/кг). Экстракт увеличивает выживаемость мышей, предотвращает анурию, улучшает функциональное состояние почек. У крыс с глицероловой моделью фитопрепарат нормализует скорость клубочковой фильтрации и канальцевую реабсорбцию. Результаты подтверждают перспективность дальнейшего исследования нефропротекторных эффектов препаратов сныти обыкновенной.

Наведено результати випробувань діуретичних властивостей біологічно активних речовин екстракту кореневищ і коренів любистку лікарського, що проводили за двох режимів функціонування нирок: за умов водного навантаження та у разі спонтанного діурезу. За результатами проведених досліджень спирто-водний екстракт з підземних органів любистку в діапазоні вивчених доз не проявляв сечогінних властивостей. Позитивною рисою ренальних ефектів екстракту любистку лікарського слід вважати тенденцію до збільшення екскреції сечової кислоти, що буде враховано у разі проведення подальших випробувань.

Приведены результаты испытаний диуретических свойств биологически активных веществ экстракта корневищ и корней любистка лекарственного, выполненных при двух режимах функционирования почек: при водной нагрузке и в условиях спонтанного диуреза. По результатам проведенных исследований спирто-водный экстракт из подземных органов любистка в диапазоне изученных доз не проявлял мочегонных свойств. Положительной чертой ренальних эффектов экстракта любистка лекарственного следует считать тенденцию к увеличению экскреции мочевой кислоты, что будет учтено при проведении последующих испытаний.

Рекомбінантний антагоніст рецепторів інтерлейкіну-1 (АРІЛ-1) неоднозначно впливає на перебіг ішемічної гострої ниркової недостатності в щурів. Він сприяє зменшенню ранньої летальності тварин, нормалізації стану епітелію клубочків та запобіганню анурії. У той же час, АРІЛ-1 не забезпечує нормалізації стану ниркових канальців, отже, не відновлює процеси реабсорбції та не усуває гіперазотемію, а також збільшує протеїнурію. Останнє може бути пов'язано з подразнювальною дією препарату білкової природи на структури нефрона.

Суммированы верифицированные данные о лекарственных растениях мировой флоры, влияющих на функцию почек, в т. ч. о растениях, угнетающих мочеотделение, их активных компонентах, механизмах ренальных эффектов и особенностях действия.

Обобщен опыт экспериментального исследования нефропротекторной активности препаратов разных групп. Обсуждены их механизмы действия, сопутствующие свойства и перспективы применения.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р282.111

Рубрики:

Окремі лікарські рослини в фармації

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено ефективність екстракту та настойки надземної частини яглиці звичайної за умов одноразового внутрішньошлункового введення етанолу (9 г/кг) щурам. Екстракт у дозах 100 мг/кг і 1 г/кг внутрішньошлунково, а також настойка в дозі 5 мл/кг внутрішньошлунково за профілактичного введення достовірно знижували рівень тригліцеридів і холестеролу і збільшували вміст фосфоліпідів у печінці. За вираженістю цих ефектів дані препарати перевершують фенофібрат у дозі 100 мг/кг або не поступаються йому. Сприятливий вплив настойки яглиці в дозі 1 мл/кг виявлявся тільки щодо рівня фосфоліпідів у печінці. У досліджений термін (8 год після введення етанолу) гіперліпідемії не спостерігали, концентрація тригліцеридів у плазмі крові нелікованих тварин достовірно знижувалася. На тлі екстракту яглиці в обох дозах показники ліпідного складу плазми крові достовірно не відрізнялися від таких інтактних щурів. Фенофібрат зменшував рівень холестеролу (загального та ЛПВЩ) у плазмі крові. Зниження холестеролу ЛПВЩ відбувалося також у щурів, які одержували настойку яглиці. Таким чином, важливою ланкою фармакодинаміки екстракту і, меншою мірою, настойки яглиці звичайної є здатність до нормалізації ліпідного складу печінки. Вона сприятливо доповнює їх відомі органопротекторні властивості, вплив на обмін глюкози й сечової кислоти, а також антиалкогольну активність екстракту.

Настойка та екстракт надземної частини яглиці звичайної (Aegopodium podagraria L.) характеризуються сприятливим впливом на обмін сечової кислоти (СК), ліпідів та мають протидіабетичну активність. Настойка здатна підвищувати ефективність метформіну в експерименті. Враховуючи залучення порушень обміну СК до патогенезу "хвороб цивілізації", доцільно оцінити можливість корекції цих порушень препаратами яглиці за поєднаного застосування з метформіном. Мета дослідження - визначити вплив настойки та екстракту яглиці звичайної та їх комбінацій з метформіном на обмін сечової кислоти у щурів із первинним порушенням обміну ліпідів. Модель передбачала поєднання атерогенного раціону із введенням протаміну сульфату. Екстракт та настойку яглиці (1 г/кг та 1 мл/кг відповідно внутрішньошлунково), метформін (50 мг/кг внутрішньошлунково), а також їх комбінації вводили впродовж усього терміну відтворення моделі. Визначено активність ксантиноксидази (КСО) печінки та нирок, вміст СК в цих органах та плазмі крові, а також її ниркову екскрецію за умов водного діурезу. У щурів, які одержували атерогенний раціон у поєднанні зі введенням протаміну сульфату, помірно знижується рівень СК в нирках та її ниркова екскреція за незмінної активності КСО та вмісту СК у печінці та плазмі крові. На тлі метформіну, настойки яглиці, комбінації цих засобів, а також комбінації метформіну з екстрактом яглиці зареєстроване пригнічення активності КСО печінки, на тлі настойки (per se та в комбінації з метформіном) та екстракту яглиці - також і КСО нирок. Вміст сечової кислоти в печінці при цьому достовірно не змінювався в усіх групах, у плазмі крові - зменшувався лише за введення настойки per se та дещо зростав за введення комбінації метформіну з екстрактом (відносно інших груп лікованих тварин, але не відносно інтактного контролю), у нирках - достовірно зменшувався у щурів, яких лікували комбінацією метформіну з екстрактом, та тенденційно знижувався в групі модельної патології та в обох групах тварин, які одержували настойку. На тлі настойки та екстракту per se збільшувалася екскреція СК (при цьому на тлі настойки діурез був вищим, тому не відбувалося зростання концентрації СК в сечі, яке було наявним на тлі екстракту). За поєднання екстракту з метформіном зростання екскреції СК не відбувалося, хоча її вміст у сечі залишався збільшеним на тлі низького діурезу. Стимулювальний вплив настойки на ниркову екскрецію СК не виявлявся у разі її комбінованого введення з метформіном, при цьому була збереженою нормоурикемія та вплив на активність КСО у печінці та нирках. Висновки: комбінація настойки яглиці з метформіном перспективна для подальшого дослідження.

Зростає інтерес до застосування засобів рослинного походження у складі комбінованої терапії, зокрема гіперурикемії та подагри. Препарати надземної частини яглиці звичайної (ЯЗ) (Aegopodium podagraria L.) характеризуються органопротекторними та сприятливими метаболічними ефектами, серед яких - вплив на обмін сечової кислоти, значною мірою зумовлений гідроксикоричними кислотами. Одним із основних гіпоурикемічних препаратів на сьогодні залишається алопуринол. Мета дослідження - охарактеризувати ренальні, метаболічні та психотропні ефекти комбінації настойки ЯЗ з алопуринолом за умов надлишку похідних пурину та білків у щурів. Досліди проведено на тлі надлишку похідних пурину та білків у щурів (10-денне введення дріжджового екстракту у дозі 10 г/кг із додаванням молібдену у кількості 0,3 мг на тварину та д/о введення інозину в дозі 50 мг/150 г). Настойку ЯЗ (1 мл/кг), алопуринол (50 мг/кг) та їх комбінацію вводили внутрішньошлунково впродовж усього періоду відтворення моделі. Визначали стан видільної функції нирок, біохімічні показники плазми крові, активність ксантиноксидази та вміст сечової кислоти в печінці та нирках, стан ЦНС у тестах відкритого поля та хрестоподібного піднесеного лабіринту. Ураження нирок на тлі надлишку похідних пурину та білків у щурів верифіковано за наявністю гіперфільтрації із зростанням реабсорбції води та зниженням здатності нирки до виведення водного навантаження, зменшенням кліренсу сечовини та зростанням протеїнурії. Підвищується вміст сечовини та амінного азоту в плазмі крові за відсутності змін креатинінемії та урикемії (при цьому виражено зростає ниркова екскреція сечової кислоти на тлі підвищеної активності ксантиноксидази печінки). Настойка яглиці на тлі надлишку похідних пурину та білків забезпечує ефективну екскрецію калію, нормалізує вміст загального білка у плазмі крові та кліренс сечовини, не змінюючи інші показники та не виявляючи ознак токсичної дії, а також достовірного впливу на кількість сечової кислоти та активність ксантиноксидази в печінці та нирках. На тлі алопуринолу зростає тяжкість ураження нирок із триразовим зростанням коефіцієнта маси органу, гіперазотемією, різким падінням ШКФ та кліренсу сечовини, зменшенням процесів реабсорбції, тенденцією до збільшення натріємії та особливо каліємії, вираженим зростанням протеїнурії, а також підвищенням вмісту загального білка у крові. Настойка яглиці не посилює токсичність алопуринолу та не перешкоджає інгібуванню ним ксантиноксидази. Вона чинить достовірну антипротеїнуричну дію, сприяє підтримці реабсорбції натрію, за рахунок чого знижується його екскреція, зменшує натріємію на тлі збереження нормокаліємії. Настойка знижує тривожність тварин у тесті хрестоподібного піднесеного лабіринту, цей ефект збережений за комбінованого введення з алопуринолом, за цих умов також зменшується вираженість емоційних і вегетативних реакцій у тесті відкритого поля. Висновки: настойка ЯЗ не збільшує токсичність алопуринолу за умов надлишку похідних пурину та білків у щурів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-52 + Р414 + Р282.113-2

Рубрики:

Цукровий діабет

Хвороби нирок

Окремі біохімічні продукти лікарських рослин в фармації

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Одержано дані, які підтверджують доцільність поєднаного застосування екстракту та настойки надземної частини яглиці звичайної з алопуринолом. Встановлено, що настойка (1 мл/кг) і, особливо екстракт яглиці (1 г/кг), значно зменшують гостру токсичність алопуринолу в мишей. На тлі надлишку похідних пурину та білків (10-денне введення дріжджового екстракту щурам у дозі 10 г/кг з додаванням молібдену в кількості 0,3 мг на тварину та доочеревинним уведенням інозину в дозі 50 мг/150 г) настойка яглиці звичайної (1 мл/кг) виявляє нейтральність щодо гістоструктури нирок як per se, так і за поєднаного введення з алопуринолом (50 мг/кг). За умов гіперурикемії, спричиненої калію оксонатом у мишей, та комбінованого застосування алопуринолу в субтерапевтичній дозі (2,5 мг/кг) з настойкою (1 мл/кг) або екстрактом яглиці звичайної (1 г/кг) забезпечується достовірне інгібування ксантиноксидази, нормоурикемічна активність збережена на тлі екстракту та достовірно підвищується за використання настойки.

На третьому тижні після відтворення алоксанового діабету з тяжким перебігом у мишей наявні порушення з боку ЦНС: у тесті відкритого поля зменшується дослідницька активність і зростає виразність емоційних реакцій, у тесті піднесеного хрестоподібного лабіринту (ПХЛ) збільшується час перебування на світлі за підвищеної тривалості першого перебування в темному компартменті, зростає депресивність у тесті поведінкого відчаю та погіршуються когнітивні функції в тесті екстраполяційного вивільнення. Метформін у субтерапевтичній дозі 125 мг/кг підвищує рухову активність і зменшує виразністьемоційних реакцій у тесті відкритого поля, посилює зміни структури перебування в компартментах ПХЛ зі збільшенням перебування на світлі, не впливає на депресивність, сприяє покращанню когнітивних функцій. Екстракт яглиці звичайної (1 г/кг) суттєво не змінює результати тесту відкритого поля, за поєднання його з метформіном вплив останнього на рухову активність зберігається, у комбінації також збережена антидепресивна дія екстракту та позитивний вплив на когнітивні функції, зменшення тривалості першого перебування в темному компартменті та зростання рухової активності в тесті ПХЛ виявляється лише на тлі екстракту per se. Настойка яглиці (1 мл/кг) підвищує рухову та дослідницьку активність і знижує виразність емоційних реакцій у тесті відкритого поля (за винятком дослідницької активності, ці зміни виявляються й у комбінації з метформіном), зменшує тривалість першого перебування в темному компартменті ПХЛ, на тлі комбінації з метформіном латентний період входу до темного компартменту та частка мишей, що відразу відвідують світлий компартмент, наближаються до показників інтактних тварин; настойка як per se, так і в комбінації з метформіном чинить антидепресивну дію та покращує когнітивні функції. Ці зміни не супроводжуються нормалізацією вмісту ГАМК, аспартату, глутамату в гомогенатах головного мозку. У мишей з діабетом наявні гіпоурикемія та зниження вмісту сечової кислоти в печінці за відсутності достовірних змін активності ксантиноксидази печінки. На тлі метформіну та настойки виявляється пригнічення ксантиноксидази, за комбінованого застосування цих препаратів пригнічення виражене меншою мірою й спостерігається повна нормалізація урикемії. Отже, за більшістю досліджених показників у мишей з алоксановим діабетом виявлено переваги комбінованого застосування настойки яглиці з метформіном.