Наведено детальну інформацію про інститути державної влади та місцевого самоврядування в Україні, політичні партії та громадські організації, міжнародні структури. Подано статистичну інформацію (на 1 січня 1999 р.) про соціально-економічні відносини і стан галузей освіти, науки та культури в Україні.

Розглядається проблема визначення оптимальної державної стратегії сучасної України. До складових державної стратегії віднесено: світоглядні засади суспільства, конституційний принцип організації державної влади, принципи етнонаціональної та партійної політики в державі. За контекст дослідження даної теми взято історичні традиції та світовий досвід. Окремий розділ присвячений дослідженню історичних традицій як фактора політичного самоозначення України.

Розглядається проблема визначення оптимальної державної стратегії сучасної України. Висвітлюються історичні традиції як фактор політичного самоозначення України, світоглядні засади сучасного українського суспільства, конституційні основи організації державної влади, політологічні підстави етнонаціональних принципів державної стратегії, державна партійна політика України в інтер'єрі світових та історичних традицій.

Проаналізовано конституційно-державні акти України з найдавніших часів до сьогодення. Доведено, що "Пакти конституції..." Пилипа Орлика (1710 р.), "Начерки Конституції Республіки" Г. Андрузького (1850 р.), Основний закон "Самостійної України" (1905 р.), Конституцію УНР (1918 р.), "Проект Конституції основ державних законів УНР" Отто Ейхельмана (1920 - 1921 рр.), Конституцію України (прийняту 28 червня 1996 р.) єднає ідея побудови демократичної незалежної України.

Проанализированы конституционно-государственные акты Украины с древнейших времен до настоящего времени. Доказано, что "Пакты конституции..." Филиппа Орлика (1710 г.), "Наброски Конституции Республики" Г. Андрузского (1850 г.), Основной закон "Самостоятельной Украины" (1905 г.), Конституцию УНР (1918 г.), "Проект Конституции основ государственных законов УНР" Отто Эйхельмана (1920 - 1921 гг.), Конституцию Украины (принятая 28 июня 1996 г.) объединяет идея построения демократической независимой Украины.

Вперше в українській історіографії здійснено комплексне політологічне дослідження конституціоналізму. Розглянуто етапи українського конституційного процесу у співвідношенні з політичною історією й історією політико-правової думки в Україні. Вдосконалено категоріальний апарат і методичні підходи, які ефективні під час проведення політологічних досліджень конституційних процесів: політичний режим, форми державного правління й устрою. Проведено аналіз і запропоновано інтерпретацію новітнього конституціоналізму з виокремленням його уроків і можливих перспектив.

Висвітлено актуальні питання сучасного політичного конституціоналізму. Розкрито основні категорії та складові політологічного аналізу конституційних процесів. Розглянуто етапи становлення конституціоналізму в контексті пошуку стратегічних пріоритетів України. Запропоновано цілісну політологічну концепцію конституціоналізму, яка базується на інституційній ефективності та пояснює кризові явища, наявні у сучасній українській політиці.

Освещены актуальные вопросы современного политического конституционализма. Раскрыты основные категории и слагаемые политологического анализа конституционных процессов. Рассмотрены этапы становления конституционализма в контексте поиска стратегических приоритетов Украины. Предложена целостная политологическая концепция конституционализма, базирующаяся на институционной эффективности и объясняющая кризисные явления, имеющиеся в современной украинской политике.

Розглянуто парламентаризм в Україні як історичне явище та наукову проблему. Висвітлено еволюцію політичної влади в Україні. Розкрито роль і місце М. С. Грушевського в історії України загалом та історії українського парламентаризму зокрема. Підкреслено важливість його постаті для українського державотворення, наголошено на потребі подальшого осмислення першого парламентського досвіду України в період революції 1917 - 1920 рр. для сьогоднішньої оптимізації роботи парламенту. Визначено вплив становлення багатопартійності на долю Центральної Ради, проблеми міжнародно-дипломатичного визнання УНР за її доби. Надано відомості про зародження парламентської діяльності на Наддніпрянщині (1906 - 1907 рр.), українського військового руху в російській армії в 1917 р., а також про розвиток українського парламентаризму на Буковині (1848 - 1918 рр.). Висвітлено роль сільськогосподарської кооперації як ключового чинника підтримання народогосподарського життя в Україні в добу революційних подій.

У доповіді розглянуто місце та роль різних груп у процесі змін до Основного закону. Проаналізовано наявні тенденції розгляду конституційних змін у середовищі політиків та експертів, а також дані досліджень громадської думки. Обгрунтовано висновок про необхідність конструктивної співпраці політиків, експертів і громадськості на шляху до розробки та прийняття нової редакції Конституції України.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж69408 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано процеси конституціоналізму в його українській специфіці, а також розвиток політико-конституційної думки часів набуття незалежності в Україні. Розглянуто умови вдосконалення Основного закону як державної стратегії України.

Охарактеризовано творчу спадщину Ф. Вовка в контексті становлення і розвитку української народної педагогіки кінця XIX - початку XX ст. Показано, що еволюція науково-педагогічної і просвітницької діяльності вченого відбувалася під впливом західноєвропейського антропологічного вчення, філософії позитивізму, теорії соціального конфлікту, європейського раціоналізму, німецької політичної історіографії, а також зазнала змін завдяки ідеям народників та активної участі у громадівському русі. Обгрунтовано періодизацію життєвого шляху Ф. Вовка, ідейно-соціальні і культурницькі засади його науково-педагогічної і просвітницької діяльності. Характеристику кожного з періодів подано з урахуванням надбань вченого і тих утруднень, що виникали у процесі його життєдіяльності. Проаналізовано особистий підхід Ф. Вовка до культурно-антропологічної історії української народної педагогіки. Акцентовано увагу на матеріалах з української народної педагогіки, де просвітником розкрито ідеї розумового виховання молодого покоління, його підготовки до подружнього життя у весільній обрядовості та народних іграх, а також звичаях і традиціях українського народу щодо вшанування пам'яті предків. Визначено шляхи творчого використання прогресивних ідей Ф. Вовка за сучасних умов відродження національної виховної традиції.

Проаналізовано формування політичного режиму в Україні в період 1990 - 2004 рр. Зроблено висновок, що в цей період у суспільстві домінуючими були дві протилежні тенденції: одна - в сторону демократизації суспільства, а інша - обгрунтування необхідності авторитарного режиму з метою наступного економічного розвитку. Разом із тим, сьогодні будь-які спроби запровадити такий режим за сучасних умов виглядатимуть штучно і протиприродно.

Розглянуто етноботаніку як складову етнокультурних традицій, що визначають культурну ідентичність цивілізованих народів. Розкрито значення народних назв для ботанічної систематики судинних рослин. Охарактеризовано автохтонні та інтродуковані рослини в традиційній і народній медицині, косметиці, кулінарії та садовому дизайні. Викладено питання збереження біотичного різноманіття in situ та ex situ, розкрито роль ботанічних установ у вихованні екологічно-зорієнтованої ментальності, обгрунтовано ефективність запобіжних заходів убезпечення від інвазій.

Представлено збірник матеріалів V Міжнародної наукової конференції "Етноботанічні традиції в агрономії, фармації та садовому дизайні", присвяченої 20-й річниці проголошення Всесвітнього дня культурного різноманіття в ім'я діалогу та розвитку, який включає статті науковців "Софіївки", а також різних наукових установ та університетів Азербайджану, Молдови та України. Зазначено, що безпрецедентна агресія Російської Федерації проти України набула ознак спрямованого геноциду вже впродовж перших тижнів війни, що зумовило необхідність згуртування всього прогресивного людства задля її негайного припинення. Акцентовано увагу на необхідності збереження, у нових реаліях, культурного різноманіття, до якого належать вікові етнокультурні традиції в усіх їхніх проявах, а також захисту надзвичайно вразливого загального фіторізноманіття, що потерпає від вандалізму та постійних атак з ракетно-бомбовими ударами на ботанічні установи, заповідники та дендропарки. Висловлено сподівання, що збірник продовжить тенденції попередніх конференцій, сприятиме усвідомленню та донесенню до широкого загалу цінності етноботанічних традицій як контроверсії концепціям неомесіанізму неоімперіалізму та неомарксизму, що маскуються під декларативне збереження православних цінностей та ідеалів.