Розглянуто особливості формування та функціонування національної економіки як єдиної динамічної системи та підсистеми світового господарства. Розкрито поняття та склад потенціалу національної економіки, принципи, показники та етапи її сталого розвитку, проблеми формування господарського комплексу, типи, способи та фактори економічного зростання. Охарактеризовано особливості державного та корпоративного регулювання економіки. Особливу увагу приділено еволюційному розвитку національної економіки України з урахуванням сучасного стану ринкових перетворень в державі та суспільстві.

Рассмотрены особенности формирования и функционирования национальной экономики как единой динамической системы и подсистемы мирового хозяйства. Раскрыты понятие и состав потенциала национальной экономики, принципы, показатели и этапы ее устойчивого развития, проблемы формирования хозяйственного комплекса, типы, способы и факторы экономического роста. Охарактеризованы особенности государственного и корпоративного регулирования экономики. Особое внимание уделено эволюционному развитию национальной экономики Украины с учетом современного состояния рыночных преобразований в государстве и обществе.

Висвітлено проблеми забезпечення сталого розвитку економіки України та роль у даному процесі різних суб'єктів господарювання. Проаналізовано надбання зарубіжних і вітчизняних економічних наук у сфері питань щодо особливостей формування та функціонування національної економіки, підвалин її сталого розвитку як єдиної динамічної системи. Розглянуто теоретичні та практичні питання щодо механізмів регулювання національної економіки, місця та ролі корпорацій, державного сектору у забезпеченні її сталого розвитку. Особливу увагу приділено стимулюванню та мотивації робочої сили вітчизняних підприємств, комплексному визначенню сталого економічного розвитку та можливостей його забезпечення в Україні за сучасних умов.

Освещены проблемы обеспечения устойчивого развития экономики Украины и раскрыта роль в данном процессе разных субъектов хозяйствования. Проанализированы достижения зарубежной и отечественной экономической науки в сфере особенностей формирования и функционирования национальной экономики, основ ее устойчивого развития как единой динамической системы. Рассмотрены теоретические и практические вопросы механизмов регулирования национальной экономики, места и роли корпораций, государственного сектора в обеспечении ее устойчивого развития. Особое внимание уделено стимулированию и мотивации рабочей силы отечественных предприятий, комплексному определению устойчивого развития и возможностей его обеспечения в Украине в современных условиях.

Описано структуру та форми внутрішнього економічного механізму підприємства, визначено закономірності його функціонування й охарактеризовано нормативну базу. Проаналізовано внутрішні економічні відносини між підрозділами підприємства, а також між підрозділами та центральним апаратом управління. Висвітлено питання планування, контролю й оцінювання діяльності підрозділів, розглянуто засоби матеріального стимулювання колективів. Запропоновано методики діагностики й оптимізації роботи операційної системи підприємства.

Описаны структура и формы внутреннего экономического механизма предприятия, определены закономерности его функционирования и охарактеризована нормативная база. Проанализированы внутренние экономические отношения между подразделениями предприятия, а также между подразделениями и центральным аппаратом управления. Освещены вопросы планирования, контроля и оценивания деятельности подразделений, рассмотрены средства материального стимулирования коллективов. Приведены методики диагностики и оптимизации работы операционной системы предприятия.

Розглянуто основні аспекти діяльності науково-технологічних парків і вплив її на інноваційні процеси. Проаналізовано світовий досвід утворення технопарків і доцільність його використання в організації таких структур в Україні.

Досліджено особливості становлення та функціонування вітчизняного ринку транспортних послуг і тенденції його розвитку за умов формування нових економічних відносин. Проаналізовано теоретичні та практичні аспекти визначення конкурентоспроможності пасажирських послуг як однієї з категорій ринкової економіки, що характеризує можливість та ефективність адаптації транспортних підприємств до умов конкурентного середовища. З метою підвищення конкурентоспроможності транспортних підприємств розроблено на базі інтегрального методу алгоритм формування комплексної оцінки конкурентостійкості. Проведено розрахунок практичних результатів рентабельності авіаліній, який може бути використаний як інструмент оперативного управління та контролю у різних галузях транспорту.

Проаналізовано ринкові трансформації науково-технічного потенціалу в Україні, розкрито концептуальні засади підвищення ефективності інтелектуального потенціалу за умов інноваційної модернізації економіки. Особливу увагу приділено удосконаленню механізму прямого та непрямого державного регулювання науково-технічної сфери та розвитку інноваційної інфраструктури на національному та регіональному рівнях. Розглянуто процеси становлення національної інноваційної системи в Україні. Проаналізовано джерела фінансового забезпечення науково-інноваційної сфери, їх ефективне використання та можливі диверсифікації.

Проанализированы рыночные трансформации научно-технического потенциала в Украине, раскрыты концептуальные основы повышения эффективности интеллектуального потенциала в условиях инновационной модернизации экономики. Особое внимание уделено усовершенствованию механизма прямого и непрямого государственного регулирования научно-технической сферы и развитию инновационной инфраструктуры на национальном и региональном уровнях. Рассмотрены процессы становления национальной инновационной системы в Украине. Проанализированы источники финансового обеспечения научно-инновационной сферы, их эффективное использование и возможные диверсификации.

Запропоновано дослідження теоретичних та емпіричних аспектів управління у сфері освіти та науки як фактора забезпечення сталого розвитку держави та регіонів. Визначено напрями вдосконалення управління у сфері освіти та науки шляхом їх інтеграції. Доведено доцільність подальшого розвитку моделі дослідницьких університетів в Україні. Розкрито роль інтелектуального капіталу у забезпеченні сталого розвитку. Проаналізовано стан освітньої та наукової сфери регіонів і держави, загальну проблематику сталого розвитку економіки, пов'язану з управлінням фінансовими ресурсами у сфері науки й освіти та підвищенням ефективності їх використання.

Досліджено теоретико-методологічні засади розвитку інтелектуально-інноваційної системи регіонів за умов становлення економіки знань як фактора забезпечення сталого розвитку регіонів. Запропоновано методологічний підхід до оцінки розвитку інтелектуально-інноваційної системи регіонів, здійснено комплексну оцінку такої системи за умов становлення економіки знань. Розроблено ресурсно-функціональне забезпечення розвитку інтелектуально-інноваційної системи регіонів. Удосконалено підходи до ущільнення взаємозв'язків між підсистемами інтелектуально-інноваційної системи регіонів за рахунок розвитку інноваційної інфраструктури регіонів на основі інтеграції освітньої, наукової та виробничої діяльності.

Проаналізовано основні показники науково-технологічної сфери, визначено причини і чинники, які стимулюють економічний розвиток окремих регіонів і держави в цілому. Обурунтовано основні напрями стратегії інвестиційної моделі економічного зростання України.

Проаналізовано основні причини асиметрії розвитку регіонів, для подолання якої пропонується концепція розвитку на основі використання регіональних переваг. Визначено, що регіональні переваги формують інноваційну конкурентоспроможність регіонів, яка, у свою чергу, надає поштовх розвитку сусідніх територіальних суб'єктів.

Визначено інтелектуально-інноваційну систему регіонів, запропоновано методологічний підхід до оцінювання рівня її розвитку в умовах становлення економіки знань на основі визначення комплексного індексу, який враховує індекси формування знань, генерації знань, освоєння знань і дифузії інновацій, а також індексу передумов становлення економіки знань у регіонах. Даний методологічний підхід надає можливість оцінювати кожну підсистему інтелектуально-інноваційної системи регіонів за більш повним переліком взаємопов'язаних показників.

Розглянуто необхідність побудови інноваційної інфраструктури в Україні на прикладі розвитку технополісів, наукоградів, наукових парків.

Розроблено теоретико-методологічні засади, науково-практичні рекомендації щодо забезпечення розвитку інтелектуально-інноваційної системи регіонів через обгрунтування необхідності формування та розвитку інструментарію реалізації загальної економічної стратегії регіональної економічної політики та вдосконалення інноваційної інфраструктури регіону. Сформульовано базові положення теорії інноваційного економічного розвитку регіонів на основі концепції ресурсно-функціонального потенціалу територіальних утворень. Розроблено концептуальну модель розвитку інтелектуально-інноваційної системи регіону структурного типу на когнітивно-інформаційній основі. Проаналізовано сучасний стан соціально-економічного розвитку регіонів, функціонування підсистем інтелектуально-інноваційної системи регіонів і проблеми на шляху її розвитку. Запропоновано методичний підхід до оцінювання розвитку інтелектуально-інноваційної системи регіонів. Обгрунтовано економічний механізм управління розвитком інтелектуально-інноваційної системи регіонів як сукупності інноваційних та інституціональних регуляторів розширеного відтворення та нарощення інтелектуального потенціалу в межах регіону. Запропоновано стратегічний набір інструментарію управління розвитком регіонів з урахуванням рівня розвитку інтелектуально-інноваційної системи регіонів і шляхи вдосконалення інноваційної інфраструктури регіону.

Досліджено теоретико-методологічні засади розвитку інтелектуально-інноваційної системи регіонів як фактора забезпечення сталого розвитку регіонів. Запропоновано методологічний підхід до оцінки розвитку інтелектуально-інноваційної системи регіонів. Проведено комплексне оцінювання інтелектуально-інноваційної системи регіонів за умов інтеграційного вибору держави. Розроблено кваліметричний інструментарій оцінювання-прогнозування розвитку інтелектуально-інноваційної системи регіонів.

Надано визначення інтелектуально-інноваційної системи регіонів як сукупності взаємопов'язаних підсистем формування, генерації, освоєння знань і дифузії інновацій та їх елементів, локалізованих на певній території, яким притаманні певні властивості, що взаємодіючи, зумовлюють нову інтегровану цілісність, а також сукупність органів регіонального управління та інститутів, що забезпечують реалізацію інноваційного процесу в регіонах. Розглянуто світовий досвід оцінки розвитку регіональних інноваційних систем. На основі проведеного аналізу методичних підходів до оцінки рівня розвитку регіональних інноваційних систем автором проведено групування підходів, а також визначені їх позитивні сторони та недоліки. У свою чергу, це зумовлює необхідність подальших розробок методичних підходів до оцінки рівня розвитку інтелектуально-інноваційної системи регіонів, які надали б можливість оцінити кожну підсистему інтелектуально-інноваційної системи регіонів за більш повним переліком взаємопов'язаних та взаємодіючих показників, а також точніше оцінити передумови становлення економіки знань в регіонах.

Досліджено існуючі підходи до визначення вектора розвитку постіндустріального суспільства, а саме економіка знань. На основі аналізу праць зарубіжних та вітчизняних вчених щодо розвитку постіндустіндустріального суспільства, надано авторське визначення економічної категорії "економіка знань", як принципово нової моделі суспільного відтворення на основі використання інтелектуального капіталу. Нова модель передбачатиме стратегічну орієнтацію організаційно-економічних відносин усіх суб'єктів господарювання регіонів та держави в цілому на нові технології у сфері виробництва та нові засади соціальної організації, визначальним чинником якої є інтелектуальний потенціал суспільства, а джерелом зростання - сукупність знань. З'ясовано головні тендеції становлення економіки знань на сучасному етапі розвитку економіки. Визначено складові, які мають забезпечити процес формування та використання знань як ресурсу для розвитку регіонів та держави в умовах становлення економіки знань.

Розглянуто інтелектуально-інноваційну систему регіонів, як сукупність взаємопов'язаних, локалізованих на певній території підсистем (формування, генерації, освоєння знань і дифузії інновацій), органів регіонального управління та інститутів, які зумовлюють активізацію інноваційного процесу та забезпечують безперервно повторювальні процеси створення, нарощення та розвитку інтелектуального потенціалу регіонів. Визначено переваги регіонального рівня інноваційних процесів в порівнянні з національним. Обгрунтовано доцільність впровадження нової форми просторового територіального розвитку продуктивних сил і регіональної економіки і форму взаємодії організаційно-економічного розвитку інтелектуально-інноваційної системи регіонів та її підсистем. Розроблено інтеграційну концепцію формування ресурсно-функціонального потенціалу регіонів. Головною метою запропонованої концепції є забезпечення високого рівня ефективності розвитку інтелектуально-інноваційної системи регіонів та її підсистем на основі використання інтелектуального капіталу. Визначені основні засади концепції, що пропонується до використання і це реалізація процесів формування, генерації, освоєння знань та дифузії інновацій, забезпечення ефективності розвитку інтелектуально-інноваційної системи регіонів в умовах інтеграційного вибору держави, що надасть можливість становленню економіки знань.

Розглянуто проблеми заощадження електроенергії в сучасних умовах нарощення загроз та ризиків в Україні за рахунок залучення інвестиційних ресурсів у підприємства розподілення електроенергії. Проаналізовано парк освітлювальних приладів за різними видами ламп та різними суб'єктами споживачів, а також проведено порівняння освітлювальних приладів з різними видами ламп та розподілення освітлювальних приладів за суб'єктами споживачів в Україні та за кордоном. Запропоновано заміну ламп накалювання при вуличному освітленні на більш енергоекономні види як один із напрямів заощадження електроенергії, що сприятиме загальній економії споживаємої електроенергії у містах, скороченню навантаження на електромережі тощо. Обгрунтовано необхідність заходів щодо підвищення енергоефективності, що досягається за рахунок: заміни ламп накалювання в освітлювальних приладах вуличного освітлення на освітлювальні прилади зі світлодіодними лампами нового покоління; використання в освітлювальних приладах електронної пускорегулюючої апаратури; заміни повітряних неізольованих алюмінієвих проводів на самонесучі ізольовані проводи; автоматизованого контролю і управління освітленням. Доведена необхідність державної підтримки процесу залучення інвестиційних ресурсів у підприємства розподілення електроенергії, у тому числі за використанням диверсифікації джерел інвестиційних ресурсів на засадах державно-приватного партнерства за рахунок модернізації вуличного освітлення. Визначено специфічні ознаки залучення інвестиційних ресурсів у підприємства розподілення електроенергії.

Запропоновано методологічний підхід до аналізу причин і наслідків існування сучасної моделі економіки пропозиції і перевиробництва на основі дослідження економічної природи і ролі фінансового сектора економіки в процесі відтворення виробництва та визначення основних чинників дефіциту торговельного балансу розвинутих країн, безробіття, дефляції і економічної кризи. Розглянуто форми взаємодії між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, виходячи з того, що вони належать до контурів відтворення з різним рівнем розвитку системи розподілу праці. Доведено, що особливості відтворення виробництва і споживання визначають систему економічних інтересів країн та певні наслідки торгово-економічної взаємодії. Встановлено, що наслідки торговельної форми взаємодії для країн залежать від рівня розвитку системи розподілу праці. Для країни з менш розвинутою системою розподілу праці та з більш високими витратами праці на одиницю продукції така форма взаємодії веде до утворення монокультурного типу виробництва. Країна, яка належить до розвинутої системи техніко-економічного відтворення і валюта якої постійно використовується в міжнародних розрахунках, буде мати від'ємне торговельне сальдо та зростаючий державний борг. Проаналізовано наслідки взаємодії двох контурів відтворення інвестиційного типу з різним рівнем розвитку системи розподілу праці. Доведено, що інвестиційна форма взаємодії країн з різним рівнем розвитку системи розподілу праці призводить до порушення балансу виробництва і споживання, скороченню рівня доходів, а, отже, і споживання в системі розвинутого контуру відтворення, появи безробіття і економічної кризи.

Розглянуто ендогенні та екзогенні джерела залучення інвестиційних ресурсів підприємств розподілення електроенергії. Встановлено, що диверсифіковані джерела можна представити як суму, що об'єднує ендогенні та екзогенні джерела інвестиційних ресурсів, які мають різні властивості та параметри. Головним джерелом інвестування є ендогенні інвестиційні ресурси підприємства, що формуються за рахунок початкових внесків засновників підприємства, накопичення прибутку, амортизаційних відрахувань, заощаджень трудового колективу, продажу частини активів підприємства, виплат від страхових компаній тощо. Обгрунтовано, що якісні характеристики ендогенних інвестиційних ресурсів переносять свої властивості на структуру капіталу підприємства розподілення електроенергії. Визначено позитивні та негативні властивості залучення інвестиційних ресурсів для підприємств розподілення електроенергії з ендогенних та екзогенних джерел. Встановлено, що інвестиційні ресурси із ендогенного джерела, у свою чергу, можуть бути внутрішнього та зовнішнього походження. Доведено, що залучення інвестиційних ресурсів з ендогенних джерел походження приводить до максимальної фінансової стійкості підприємства, але при цьому обмежує: по-перше, використання фінансових можливостей приросту прибутку за вкладеними інвестиційними ресурсами, по-друге, можливості розвитку підприємства. Фінансові ресурси, залучені з екзогенних джерел з одного боку підвищують фінансовий потенціал та фінансову рентабельність за рахунок диверсифікації джерел інвестиційних ресурсів, а з іншого, спричиняють появу фінансових ризиків та банкрутство підприємства. Запропоновано схеми поетапних процедур до реализізації механізму залучення інвестиційних ресурсів по відношенню до формування ресурсів із ендогенних та екзогенних джерел походження, у вигляді поетапних процедур. Обгрунтовано, що формування інвестиційних ресурсів із ендогенних як внутрішніх, так і зовнішніх джерел є частиною механізму залучення інвестиційних ресурсів, що полягає у забезпеченні необхідного рівня самофінансування підприємства.