Висвітлено досягнення природно-господарської збалансованості у соціально-економічному розвитку регіонів. Проаналізовано формування регіонального господарського механізму, що відповідає основним цілям сталого розвитку. Розглянуто особливості оцінки природно-ресурсного потенціалу регіону та ступеня його використання, якості стану навколишнього середовища та його компонентів, розробки екологічних карт і районування території за її техногенним навантаженням та безпекою життєдіяльності, еколого-соціо-економічної оцінки господарського комплексу території та його збалансованості з її природно-ресурсним потенціалом. Визначено напрямки реструктуризації господарського комплексу.

Освещены достижения природно-хозяйственной сбалансированности в социально-экономическом развитии регионов. Проанализировано формирование регионального хозяйственного механизма, соответствующего основным целям стабильного развития. Рассмотрены особенности оценки природно-ресурсного потенциала региона и степени его использования, качества состояния окружающей среды и ее компонентов, разработки экологических карт и районирования территории по ее техногенным нагрузкам и безопасностью жизнедеятельности, эколого-социо-экономической оценки хозяйственного комплекса территории и его сбалансированности с ее природно-ресурсным потенциалом. Определены направления реструктуризации хозяйственного комплекса.

Рассмотрены современные тенденции переориентации экологической геологической и геофизической тематики, базирующейся на положениях классической экологии, на решение проблем рационального природопользования и геоэкологии. Раскрыта сущность понятия природно-техногенной геофизической среды, освещены научно-методологические основы использования геофизики при решении геоэкологических задач. Разработаны рекомендации по использованию геофизических данных при создании экотектонической основы решения геоэкологических задач. Рассмотрены экотектонические аспекты развития геолого-геофизических исследований (на примере Азово-Черноморского шельфа). Приведены примеры использования метода физико-техногенно-геологического моделирования при решении геоэкологических задач. Установлены геофизические критерии и показатели в разработке стратегии устойчивого развития техногенно нагруженных регионов Украины.

Розкрито принципи сталого розвитку та проблеми, пов'язані з їх реалізацією за умов техногенно навантажених регіонів. Обгрунтовано методологію оцінки природно-ресурсного потенціалу, масштабів і інтенсивності його використання. Запропоновано принципи еколого-соціо-економічної оцінки господарського комплексу території та визначення резервів нарощування антропогенної діяльності. Розкрито особливості оцінки якісного стану навколишнього середовища та його компонентів під час використання природних ресурсів території. Визначено механізми забезпечення переходу регіонів до сталого розвитку, наведено рекомендації щодо створення системи моніторингу його соціально-економічних і екологічних індикаторів.

Раскрыты принципы устойчивого развития и проблемы, связанные с их реализацией в условиях техногенно нагруженных регионов. Обоснована методология оценки природно-ресурсного потенциала, масштабов и интенсивности его использования. Предложены принципы эколого-социо-экономической оценки хозяйственного комплекса территории и определения возможных резервов наращивания антропогенной деятельности. Раскрыты особенности оценки качественного состояния окружающей среды и ее компонентов при использовании природных ресурсов территории. Определены механизмы обеспечения перехода регионов к устойчивому развитию, приведены рекомендации по созданию системы мониторинга его социально-экономических и экологических индикаторов.

На основі аналізу та систематизації результатів вітчизняних і зарубіжних геолого-геофізичних досліджень у галузі раціонального природокористування й екологічної безпеки введено поняття природно-техногенного геофізичного середовища й конкретизовано об'єктне та предметне поле, а також методологічну базу нової геофізичної дисципліни - екогеофізики. Показано ефективність використання як тектонічної основи для розв'язання регіональних і локальних задач раціонального природокористування й екологічної безпеки техногенно навантажених регіонів інформації про системи розломів верхньої частини земної кори, які встановлені за комплексом геолого-геофізичних даних. Вперше визначено етапи моделюванння об'єктів вивчення екогеофізики та розроблено ієрархічний ряд фізико-техногенно-геологічних моделей шляхом доповнення "геологорозвідувальної" інформації (у вигляді фізико-геологічних моделей) необхідними відомостями про об'єкти техносфери та природно-техногенні процеси відповідного масштабу. Вперше розроблено комплекс базових кількісних показників впливу природно-техногенних геофізичних полів на життєдіяльність населення, що дозволяє обгрунтувати геолого-геофізичні аспекти вибору раціональних екологічно безпечних способів природокористування техногенно навантажених регіонів України у контексті переходу до сталого еколого-економічного розвитку.

Обгрунтовано необхідність розвитку нового наукового екологічного геофізичного напрямку, для конкретизації об'єктного поля якого уведено поняття природно-техногенного геофізичного середовища як динамічної єдності сукупності фізичних полів та їх зовнішніх космічних і земних природно-техногенних джерел. Визначено набір базових геофізичних показників якості життєдіяльності населення та стану довкілля та розроблено технологію кількісної оцінки сумарного геофізичного впливу на техногенно навантажені території України. На основі добре відомих у геологорозвідувальному процесі фізико-геологічних моделей шляхом уведення додаткового параметра - результатів техногенної зміни природних об'єктів і геоекологічних наслідків господарської діяльності - запропоновано новий клас фізико-техногенно-геологічних моделей. Як основа параметризації структурно-тектонічних особливостей техногенно навантажених територій за розв'язку геоекологічних проблем методами геофізики прийняті системи розломів земної кори. На прикладі Дніпропетровсько-Кіровоградського регіону видобутку та первинної переробки уранової сировини обгрунтовано геолого-геофізичні аспекти регіональної стратегії сталого розвитку.

Зазначено, що у теперішній час єдиним безальтернативним шляхом розвитку енергетичного комплексу України є розвиток та активне функціонування ядерної енергетики. Однак розвиток атомної енергетики супроводжується накопиченням значної кількості радіоактивних відходів, які утворюються під час видобутку та первинної переробки уранової сировини. Саме зі сховищами відходів збагачення уранових руд пов'язана найбільша потенційна екологічна небезпека в Середньому Придніпров'ї. Ці сховища будувалися в минулому столітті з порушенням норм охорони навколишнього середовища. Перспективним шляхом усебічного вивчення таких об'єктів (у т.ч. оцінки їх сучасного стану, спричиненого раніше та потенційного радіоактивного забруднення навколишньої території) є використання геофізичних методів на базі попередньої розробки відповідних фізико-геологічних моделей. Такі моделі широко використовуються та добре себе зарекомендували в геологорозвідувальному процесі та інженерно-геологічних дослідженнях. Узагальнено та типізовано геометричні особливості цих моделей стосовно планування детальних геоекологічних геофізичних досліджень районів сховищ відходів збагачення та переробки уранової сировини. Для розробки необхідних фізико-геологічних моделей узагальнено інформацію щодо геометричних особливостей конструкцій сховищ, вміщуючих порід і потенційних напрямів радіоактивного забруднення довкілля. У результаті виділено та побудовано оригінальні моделі 4-х типів існуючих сховищ відходів збагачення уранових руд за конструктивними особливостями та знаходженням в сучасному рельєфі: поверхневі, приповерхневі, схилові, ярово-балкові. Ці

моделі є основою визначення оптимальної мережі спостережень під час проведення як картувальних, так і моніторингових геолого-геофізичних досліджень задля оперативного та ефективного вирішення геоекологічних і радіологічних задач у районах сховищ відходів збагачення та переробки уранової сировини.

Проаналізовано можливості ефективного використання геофізичних методів за комплексного вивчення впливу техносфери на геологічне середовище для вирішення завдань техногенної безпеки. Як приклад розглянуто результати виконання робіт із використанням геоелектричних методів Дніпропетровською геофізичною експедицією "Дніпрогеофізика" під час картування масивів гірських порід для виявлення пустот і місць можливого воронкоутворення на полігоні складування відходів будівельних матеріалів коксохімічного заводу. Для вирішення поставлених завдань використано комплекс геофізичних методів, який включав аудіомагнітотелуричне зондування та резонансно-акустичне профілювання. Викладено можливості геоелектричних методів під час пошуку підземних пустот у масивах гірських порід та оцінювання процесів воронкоутворення, описано методику виконання польових робіт, результати обробки та гірничо-геологічної інтерпретації даних цих методів. Установлено, що гірські пустоти інтенсивно впливають на стан досліджуваних масивів і розвиток "неотектонічних" процесів і зміну гідродинамічного режиму як підземних, так і грунтових вод, що призводить до інтенсивної диференціації фізико-механічних властивостей середовища й утворення ослаблених зон, де є можливим осідання поверхні.

В умовах значного зменшення кількості стічних вод, пов'язаного з падінням промислового виробництва в Україні в останні десятиліття, зменшилася мінералізація поверхневих вод р. Дніпро та інших річок його басейну, що в цілому сприяє їх оздоровленню. У той же час, гірничодобувна діяльність (в т.ч. залізорудні підприємства) продовжують бути одними з найбільших забруднювачів довкілля. У породах залізорудних родовищ зустрічаються Ga, Ge, Be, Sn, V, Mn, Ca, Cu, Ti, Cr, Ni, Pb, Mq, Ba, Zn, Zr, Au та інші хімічні елементи. Гірничодобувні підприємства часто межують із сільськогосподарськими угіддями (СГУ), де в результаті внесення добрив і обробки рослин пестицидами в грунт потрапляють хімічні елементи різного ступеня небезпеки. Практично повне насичення конкретними елементами грунтів призводить до того, що отримана з добривами нова порція цих елементів може безперешкодно мігрувати в підземні водоносні горизонти (в основному в перший безнапірний водоносний горизонт) і в результаті змиву з водозбірної площі, в кінцевому рахунку, потрапляти в поверхневі водотоки та забруднювати їх. На прикладі Кривбасу показано, що внаслідок спільної дії факторів індустріальної (і, в першу чергу, гірничо-добувної) і сільськогосподарської діяльності в цьому регіоні вже давно сформувалися нові стійкі природно-техногенні геосистеми, в яких найбільш уразливими елементами є поверхневі та підземні води та зона аерації. У сучасних умовах зменшення негативного впливу промислового (в т.ч. гірничого) виробництва все більш актуальним стає питання дослідження негативного впливу на довкілля діяльності агропромислового комплексу та визначення його частки у загальному техногенному навантаженні півдня Кривбасу. До основних забруднювачів грунту та підземних вод (а в подальшому - поверхневих вод і донних осадів) даного регіону, разом із відходами гірничодобувного виробництва, можна віднести добрива та пестициди, які надмірно внесені до грунту. Питання про забруднення СГУ, що межують з об'єктами гірничого виробництва, вимагають детального комплексного вивчення, в т.ч. розробки методики розмежування впливу (вкладу) гірничопромислового та аграрного комплексів у забруднення конкретної території.