Індекс рубрикатора НБУВ: Р673.704-5

Рубрики:

Катаракта

Шифр НБУВ: РА346875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З'ясовано, що збільшення передньо-заднього розміру ока за високої осьової міопії впливає на архітектоніку нервових волокон в ділянці диска зорового нерва і супроводжується зміною його морфометричних показників. Приділено увагу удосконаленню морфометричного аналізу диска зорового нерва та перипапілярної сітківки у пацієнтів з високою осьовою міопією за даними спектральної оптичної когерентної томографії.

Выяснено, что увеличение передне-заднего размера глаза при высокой осевой миопии влияет на архитектонику нервных волокон в области диска зрительного нерва и сопровождается изменением его морфометрических показателей. Уделено внимание усовершенствованию морфометрического анализа диска зрительного нерва и перипапиллярной сетчатки у пациентов с высокой осевой миопией по данным спектральной оптической когерентной томографии.

Одержано кількісні критерії прогнозування розвитку фовеошизису за високої осьової міопії на основі середньої концентрації мікропорожнин в об'ємі сітківки, а також на основі методу балансу енергії в рамках моделі нелінійного пружно-пластичного середовища. Практичне використання знайдених критеріїв для прогнозу прогресування фовеошизисного розміру мікропорожнини в товщі сітківки за даними спектральної оптичної когерентної томографії.

Получены количественные критерии прогнозирования развития фовеошизиса при высокой осевой миопии на основе средней концентрации микрополостей в объеме сетчатки, а также на основе метода баланса энергии в рамках модели нелинейной упруго-пластичной среды. Практическое использование найденных критериев для прогноза прогресса фовеошизисного размера микрополости в более толстые сетчатки по данным спектральной оптической когерентной томографии.

Дисертація присвячена проблемі підвищення ефективності лікування хворих на міопію шляхом розробки системи диференційованого підходу до ранньої діагностики, профілактики та лікування на підставі вивчення патогенетичного значення дизрегуляційних розладів, урахування генетично детермінованих особливостей метаболізму, функціонування імунної системи, спадкових і набутих психоемоційних особливостей пацієнта. За експериментальних умов доведено, що хронічний емоційно-больовий стрес прискорює прогресування деприваційної міопії. Моделювання порушень вищої нервової діяльності після завершення відтворення деприваційної міопії спричиняє відновлення прогресування захворювання. За клінічних умов розроблено комплексну характеристику змін заднього відрізка ока за даними спектральної оптичної когерентної томографії, запропоновано нові кутові характеристики для морфометричної оцінки сітківки та диска зорового нерва у разі високої осьової міопії, спосіб прогнозування перебігу міопічного фовеошизису. Розроблено діагностично-лікувальний алгоритм психологічного супроводу пацієнтів з прогресуючою міопією та медикаментозного супроводу хворих з високою ускладненою міопією при проведенні факохірургії.

Оцінено віддалені результати психокорекції дезадаптивних індивідуально-психологічних характеристик у пацієнтів з міопією. Для діагностики індивідуально-психологічних особливостей використовувалися: тест Спілбергера - Ханіна, методика «особистісного диференціала», методика діагностики ірраціональних настанов А. Елліса, методика Амірхана для визначення домінуючих копінг-стратегій, тест ЛОБІ, структуроване клінічне діагностичне інтерв’ю. Оцінка психоемоційного стану проводилася за умов спокою та екзаменаційного стресу. За даними психодіагностичного дослідження студенти з міопією були розділені на три групи корекції. Лікування проводилося із застосуванням когнітивно-поведінкової терапії, раціонально-емотивної терапії, арт-терапії, фармакотерапії. Повторне діагностичне обстеження і терапія проводилися через рік після попередньої. Застосування медико-психологічного корекційного комплексу дозволяло статистично достовірно зменшити кількість психологічних порушень у студентів з міопією. Збільшувалася частота використання активних поведінкових стратегій, спрямованих на самостійне вирішення проблем, що виникають. Досягнуті показники зберігалися протягом року спостереження, впродовж якого збільшувалася кількість пацієнтів з гармонійним типом ставлення до хвороби. Однак через рік після лікування кількість пацієнтів з міопією з високою ситуативною тривожністю, астенічними й афективними проявами психопатологічного синдрому збільшувалася, що вимагало повторного призначення психокорекційної терапії. Запропоновано застосування алгоритму психологічного супроводу хворих на міопію, який передбачає на I етапі проведення діагностики психоемоційного стану таких хворих; на II етапі — визначення мішеней і формування груп психокорекційної терапії; на III етапі — диференційоване використання когнітивно-поведінкової терапії, раціонально-емотивного тренінгу, що дозволяє ефективно коригувати психоемоційний стан пацієнтів. Ефективність проведеного лікування і тривалість досягнутого терапевтичного ефекту збільшується у разі своєчасного застосування повторних курсів психотерапії.

Оценены отдаленные результаты психокоррекции дезадаптивных индивидуально-психологических характеристик у пациентов с миопией. Для диагностики индивидуально-психологических особенностей использовались: тест Спилбергера - Ханина, методика «личностного дифференциала», методика диагностики иррациональных установок А. Эллиса, методика Амирхана для определения доминирующих копинг-стратегий, тест ЛОБИ, структурированное клиническое диагностическое интервью. Оценка психоэмоционального состояния проводилась в условиях покоя и в условиях экзаменационного стресса. По данным психодиагностического исследования студенты с миопией были разделены на три группы коррекции. Лечение проводилось с применением когнитивно-поведенческой терапии, рационально-эмотивной терапии, арт-терапии, фармакотерапии. Повторное диагностическое обследование и терапия проводились через год после предыдущей. Применение медико-психологического коррекционного комплекса позволяло статистически достоверно уменьшить количество психологических нарушений у студентов с миопией. Увеличивалась частота использования активных поведенческих стратегий, направленных на самостоятельное решение возникающих проблем. Достигнутые показатели сохранялись втечение года наблюдения, на протяжении которого увеличивалось количество пациентов с гармоничным типом отношения к болезни. Однако через год после лечения количество пациентов с миопией с высокой ситуативной тревожностью, астеническими и аффективными проявлениями психопатологического синдрома увеличивалось, что требовало повторного назначения психокоррекционной терапии. Предложено применение алгоритма психологического сопровождения больных с миопией, который предусматривает на I этапе проведение диагностики психоэмоционального состояния таких больных; на II этапе - определение мишеней и формирование групп психокоррекционной терапии; на III этапе - дифференцированное использование когнитивно-поведенческой терапии, рационально-эмотивного тренинга, что позволяет эффективно корректировать психоэмоциональное состояние пациентов. Эффективность проводимого лечения и продолжительность достигнутого терапевтического эффекта увеличивается при своевременном применении повторных курсов психотерапии.

Зазначено, що у хворих з прогресуючою міопією спостерігається вірогідне підвищення кількості Т-хелперів, імунорегуляторного індексу, кількості у сироватці крові Ig А, а також збільшення експресії рецепторних молекул активації лімфоцитів і маркера аутоімунного процесу у порівнянны з групою здорових донорів, що свідчить про мобілізацію функціональних резервів клітин імунної системи. Спільне культивування препаратів і лімфоцитів периферичної крові хворих з прогресуючою міопією диференційовано змінює експресію рецепторних молекул активації лімфоцитів. Збільшення експресії CD 7, CD 25, CD 45, на тлі незмінності експресії CD 5 молекул при культивуванні з препаратами берлетіон, глутоксим, тівортін свідчить про збалансоване підвищення функціональної активності лімфоцитів.

Отмечено, что у больных с прогрессирующей миопией наблюдается достоверное повышение количества Т-хелперов, иммунорегуляторного индекса, количества в сыворотке крови Ig А, а также увеличение экспрессии рецепторных молекул активации лимфоцитов и маркера аутоиммунного процесса по сравнению с группой здоровых доноров, что свидетельствует о мобилизации функциональных резервов клеток иммунной системы . Совместное культивирование препаратов и лимфоцитов периферической крови больных с прогрессирующей миопией дифференцированно меняет экспрессию рецепторных молекул активации лимфоцитов. Увеличение экспрессии CD 7, CD 25, CD 45, на фоне неизменности экспрессии CD 5 молекул при культивировании с препаратами берлетион, глутоксим, тивортин свидетельствует о сбалансированном повышении функциональной активности лимфоцитов.

Мета дослідження - порівняння результатів різних методик морфометрії диска зорового нерва (ДЗН) при глаукомі за даними спектральної оптичної когерентної томографії (СОКТ). Вимірювали ширину екскавації та величину співвідношення екскавації до ДЗН по лінії, яка поєднує межі пігментного епітелію сітківки біля краю ДЗН та по лінії, що розміщується на 150 мкм наперед від попередньої. Порівняльна оцінка різних методик показала наявність істотних відмінностей у результатах вимірювання та необхідність пошуку нових, більш досконалих методик морфометрії ДЗН.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р670.211.2 + Р674.15

Рубрики:

Короткозорість (міопія)

Хвороби зорового нерва

Шифр НБУВ: Ж101097 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - вивчення морфометричних змін судинної оболонки у задньому сегменті ока у пацієнтів з прогресуючою міопією за даними Swept Source-оптичної когерентної томографії-ангіографії (SS-ОКТА). Під спостереженням знаходились 50 пацієнтів (100 очей) з різними темпами прогресування міопії та 20 здорових дітей (40 очей) з еметропією. У пацієнтів зі швидким прогресуванням міопії виявлено збільшення товщини сітківки в центрі фовеа у порівнянні з еметропами та зменшення товщини хоріоідеї в центрі фовеа і у папіломакулярній ділянці у порівнянні як із еметропами, так і з міопами з повільним прогресуванням міопії. У разі прогресування міопії встановлено нерівномірне зменшення товщини хоріоідеї, яке проявляється у достовірному збільшенні ретинально-хоріоідального коефіцієнта на ділянці між центром фовеа та диском зорового нерва, що у комплексі морфологічних змін заднього сегмента міопічного ока може сприяти розвитку регіонарних гемодинамічних порушень.