Отмечено, что роль хламидий, уреаплазм в возникновении женского бесплодия связана с тем, что они вызывают поражение канала шейки матки, эндометрия, маточных труб, яичников. В патогенезе нарушения репродуктивной функции при хламидиозе и уреаплазмозе, кроме механического фактора, который является основным, важную роль играет и эндокринный фактор, возникающий вторично, вследствие нарушений нейрогуморальной регуляции овуляторной функции половых желез. Нарушение репродуктивной функции у мужчин при хламидиозе и уреаплазмозе корригирует с длительностью, тяжестью течения заболевания и вовлечением в патологический процесс предстательной железы, семенных пузырьков и придатков яичек. Снижение репродуктивных свойств эякулята чаще выявляют при хламидиозе, чем уреаплазмозе, и особенно часто - при смешанной хламидийно-уреаплазменной инфекции.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.591-52

Рубрики:

Сіфіліс і вагітність

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.016-3

Рубрики:

Інфекційні хвороби жіночих статевих органів

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.017-3 + Р696.017-3

Рубрики:

Паразитарні хвороби жіночих статевих органів

Паразитарні хвороби сечостатевої системи

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За допомогою біохімічних показників крові, які відображають функцію печінки, у 32-х хворих на урогенітальний хламідіоз у двох порівнюваних групах було доведено, що прийом глутаргіну одночасно з застосуванням великих доз антибіотиків дозволяє істотно знизити їхній негативний вплив на гепатоцити.

На основе изучения биохимических показателей крови, отражающих функцию печени у 32-х больных урогенитальным хламидиозом, было установлено, что использование глутаргина одновременно с большими дозами антибиотиков позволяет снизить их негативный эффект на гепатоциты.

Наведено результати роботи Інституту дерматології та венерології АМН України із сучасних проблем венерології за останні десять років: епідеміології та лікування хламідіозу, уреаплазмозу, сифілісу, трихомоніазу, генітальної змішаної інфекції.

Рассмотрены обобщенные результаты работы Института дерматологии и венерологии АМН Украины за последние десять лет по актуальным проблемам венерологии: эпидемиологии и лечению хламидиоза, микоплазмоза, сифилиса, трихомониаза, смешанных половых инфекций.

Для вивчення клініко-епідеміологічних особливостей сифілісу на сучасному етапі було обстежено та проліковано 615 хворих на різні форми сифілісу. Одержані дані щодо захворюваності на сифіліс свідчать про зниження кількості випадків у 2,5 раза, а хворих на ранній прихований сифіліс - у 4,3 раза. Кількість хворих на пізній сифіліс зросла в 1,6 разів. Кількість випадків неуточненого сифілісу за той же період збільшилася в 2,3 рази. Для сифілісу характерні епідеміологічні особливості: переважають хворі фертильного віку з низьким соціальним статусом, серед яких високий відсоток осіб, які не працюють.

Для изучения клинико-эпидемиологических особенностей сифилиса на современном этапе было обследовано и пролечено 615 больных разными формами сифилиса. Полученые даные по заболеваемости на сифилис свидетельствуют о снижении количества случаев в 2,5 раза, а больных ранним скрытым сифилисом - в 4,3 раза. Количество больных поздним сифилисом выросли в 1,6 раза. Количество случаев неуточненного сифилиса за тот же период увеличились в 2,3 раза. Для сифилиса характерны эпидемиологические особенности: преобладают больные фертильного возраста с низким социальным статусом, среди которых высокий процент лиц, которые не работают.

За допомогою біохімічних показників крові, що відображають функцію печінки, у двох порівнюваних групах показано, що прийом есслівер форте у хворих на урогенітальний трихомоніаз паралельно з прийомом імідазолів і антибіотиків дозволяє істотно знизити їх негативний ефект на гепатоцити.

С помощью биохимических показателей крови, отражающих функцию печени, в двух сравниваемых группах было показано, что прием эссливер форте при проведении комплексной противотрихомонадной терапии позволяет существенно снизить негативный эффект на гепатоциты у больных с урогенитальным трихомониазом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р645.1 + Р59

Рубрики:

Психосоматичні розлади

Венерологія

Шифр НБУВ: Ж15288 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Увагу приділено апробації напівгніздової тест-системи для виявлення ДНК Treponema pallidum в клінічних зразках. Методом полімеразної ланцюгової реакції (ПАР) досліджено 86 клінічних зразків крові, плазми крові, зішкрябів, спинномозковій рідині, одержаних у 65-ти хворих сифілісом. Вивчено можливість виявлення ДНК Treponema pallidum у хворих сифілісом за допомогою напівгніздової ПАР з високоспецифічними праймерами до учасників гена ДНК-полімерази I polA. Показано, що розроблений метод характеризується високою чутливістю. ДНК Treponema pallidum було виявлено у 66,7 % зразків периферичної крові, а також в 100 % зразків зішкрябів з первинного афекту при первинному сифілісі і в 50 % зразків плазми крові при вторинному сифілісі.

Внимание уделено апробации полугнездной тест-системы для выявления ДНК Treponema pallidum в клинических образцах. Методом полимеразной цепной реакции (ПЦР) исследованы 86 клинических образцов крови, плазмы крови, соскобов, спинномозговой жидкости, полученные у 65 больных сифилисом. Изучена возможность выявления ДНК Treponema pallidum у больных сифилисом с помощью полугнездной ПЦР с высокоспецифичными праймерами к участникам гена ДНК-полимеразы I polA. Показано, что разработаный метод характеризуется высокой чувствительностью. ДНК Treponema pallidum была выявлена в 66,7 % образцов перефирической крови, а также в 100 % образцов соскобов из первичного аффекта при первичном сифилисе и в 50 % образцов плазмы крови при вторичном сифилисе.

Мета дослідження - оптимізація дерматовенерологічної допомоги вагітним з урогенітальним трихомонозом шляхом підвищення ефективності діагностики, прогнозування розвитку захворювання, лікування й організації профілактичних заходів. Показано, що трихомонадна інфекція є початковим несприятливим фоном для протікання, частоти ускладнень гестаційного періоду, а також патології протікання пологів і післяпологового періоду. Підтверджено можливість висхідного шляху інфікування Trichomonas vaginalis навколоплідних вод і амніотичних оболонок з подальшим формуванням морфофункціональних змін в посліді та розвитком хоріоамніоніту. Запропоновано комплекс організаційно-методичних і лікувально-профілактичних заходів щодо запобігання поширенню трихомонадної інфекції серед вагітних.

Цель исследования - оптимизация дерматовенерологической помощи беременным с урогенитальным трихомонозом путем повышения эффективности диагностики, прогнозирования развития заболевания, лечения и организации профилактических мероприятий. Показано, что трихомонадная инфекция является исходным неблагоприятным фоном для течения, частоты осложнений гестационного периода, а также патологии течения родов и послеродового периода. Подтверждена возможность восходящего пути инфицирования Trichomonas vaginalis околоплодных вод и амниотических оболочек с последующим формированием морфофункциональных изменений в последе и развитием хориоамнионита. Предложен комплекс организационно-методических и лечебно-профилактических мероприятий по предупреждению распространения трихомонадной инфекции среди беременных.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.715.017

Шифр НБУВ: Ж15288 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р591-3

Рубрики:

Сифіліс

Шифр НБУВ: Ж15288 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р59-3 + Р514-3

Рубрики:

Венерологія

Інфекційні хвороби

Шифр НБУВ: Ж15288 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р591-5

Рубрики:

Сифіліс

Шифр НБУВ: Ж15288 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено огляд літературних даних щодо захворюваності на інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) та ВІЛ. Показано, що захворюваність на ІПСШ на сучасному етапі продовжує щорічно зростати, причому статевий шлях є основним механізмом пердачі ВІЛ, а ІПСШ є ко-фактором зараження ВІЛ. Спостерігається територіальна нерівномірність поширення ІПСШ. У регіонах з високою поширеністю ВІЛ-інфекції відзначається найвища поширеність ІПСШ, зокрема серед груп ризику.

Представлен обзор литературных данных по заболеваемости инфекциями, передающимися половым путем (ИППП) и ВИЧ. Показано, что заболеваемость ИППП на современном этапе продолжает ежегодно расти, причем половой путь является основным механизмом передачи ВИЧ, а ИППП является ко-фактором заражения ВИЧ. Наблюдается территориальная неравномерность распространения ИППП. В регионах с высокой распространенностью ВИЧ-инфекции отмечается самая высокая распространенность ИППП, в том числе среди групп риска.

Виявлено поширеність трихомонадної та асоційованих інфекцій у хворих, що страждають виключно на хронічні урогенітальні запальні захворювання з в'ялим перебігом, з урахуванням гендерних та вікових особливостей. Вивчено стан мікрофлори у даної категорії хворих та проаналізовано розповсюдженість сателітних інфекцій.

Выявлена распространенность трихомонадной и ассоциированных инфекций у больных, страдающих исключительно хроническими урогенитальными воспалительными заболеваниями с вялым течением, с учетом гендерных и возрастных особенностей. Изучено состояние микрофлоры у данной категории больных и проанализирована распространенность сателитных инфекций.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.016-5

Рубрики:

Інфекційні урологічні захворювання

Шифр НБУВ: ДС50155 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Інфекції, що передаються статевим шляхом, особливо сифіліс, становлять значну частину захворюваності людства і завжди представляли загрозу великої смертності на протязі століть. В теперішній час сифіліс також збирає значний врожай: мертвонародження дітей, інвалідність дітей та підлітків, пошкодження центральної нервової системи та інших органів у дорослих та дітей. Жителі міст та сіл відрізняються за ступенем розповсюдженості сифілісу у його різних формах. Потрібний пошук, як вважають експерти ВООЗ та окремі вчені, нових методів виявлення хворих на сифіліс і проведення дієвої санітарно-просвітницької роботи серед населення. Мета огляду - узагальнити статистичні дані про захворюваність на сифіліс на території України в залежності від значних історичних подій: війни, голод, революції та інші, які позначились на житті мільйонів людей. Проведено аналіз звітів, архівних матеріалів (Харківської, Катеринославської, Київської губерній), архівних матеріалів Харківського та Київського науково-дослідних інститутів дерматології та венерології, а також аналіз наукових статей, презентацій наукових конференцій за більш ніж 100 останніх років. Висновки: захворюваність на сифіліс зростала після значних соціальних зрушень в суспільстві, по різному впливали на рівень захворюваності на сифіліс місце проживання (села чи міста) та стать (чоловіки чи жінки).