Дисертація присвячена синтезу модифікованих олігодезоксирибонуклеотидів (кон'югація з репортерними сполуками, модифікація міжнуклеотидних зв'язків, гетероциклічних основ, введення в олігомер неприродних аналогів нуклеозидів) та дослідженню їх властивостей. Розроблені методи синтезу піразинонових і тимінових аналогів ацикловіру, їх азидо- та глікозильованих похідних. Одержано ефективний Н-фосфонатний реагент для прямого 5'-флуоресцентного мічення олігонуклеотидів в процесі їх синтезу. Створений зручний метод модифікації олігонуклеотидів нуклеозидним похідним імідазофеназину, приєднаним до 3'-кінця олігомеру. Показано, що приєднаний таким способом нейтральний феназин істотно підвищує стабільність комплексів з НК. Синтезовано тіофосфатні аналоги олігодезоксирибонуклеотидів, комплементарні до сигнатурних ділянок 16S pPHK молікутів, які ефективно інгібують процес трансляції в клітинах цих мікроорганізмів.

Показано основні передумови розвитку у світі біорозкладальних полімерів (БРП). Для визначення терміну "біорозкладання" в розвинених країнах існують спеціальні стандарти. Визначено та розглянуто три основні шляхи розроблення БРП: часткову модифікацію природних полімерів (наприклад крохмалю); одержання мономерів хімічним шляхом або ферментацією з подальшою полімеризацією; виробництво в мікроорганізмах або генетично модифікованих рослинних культурах. Показано, що в наступні роки у світі значно збільшиться виробництво БРП за умови реорганізації інфраструктури утилізації відходів.

Узагальнено та систематизовано відомості про фотолабільні захисні групи, що широко використовуються в хімії та біології.