Висвітлено теоретичні проблеми семантичної організації речення, визначення функцій предиката як його центрального компонента. Проаналізовано особливості семантичних типів предикатів, семантичної структури речень (ССР) з предикатами різних форм вираження, ускладнення предикативної семантики речення та особливості семантичної категорійності предикатного ядра. Увагу приділено ментальним предикатам в системі семантичних компонентів речення, реченням з предикатами фізичного стану особи, предикатам емоційного стану та фактивним предикатам в ССР. Розкрито семантично-граматичну структуру предикатів з ад'єктивним компонентом, семантико-синтаксичну специфіку прислівника, предикативні функції компонентів номінативного речення, семантичні особливості незакінчених речень, а також вторинні предикатні значення дієприслівника, модифіковані синтаксичні структури з інфінітивом мети, семантику інтервалу у структурі категорії темпоральності.

Відприкметникові прислівники української й англійської мов на -о (-е) // -ly проаналізовано в семантико-синтаксичному аспекті. З’ясовано, що в прислівникових системах обох мов зазначені одиниці формують продуктивні й активно вживані в мовленні підкласи зі специфічними лексико-семантичними й морфолого-синтаксичними ознаками. У склад реченнєвих побудов вони входять у основному як елементи з атрибутивною функцією дієслівно-прислівникових, ад'єктивно-адвербіальних та адвербіально-адвербіальних підрядних словосполучень, як компоненти сурядних словосполучень, а також як парцельовані та відокремлені структури. Виявлено, що в конкретних висловленнях обох мов прислівники -о (-е) // -ly функціонують не лише як факультативні, але і як облігаторні поширювачі. Досліджено моделі взаємодії цих прислівників із семантико-синтаксичною структурою українських та англійських речень і встановлено, що не всі лексико-семантичні підрозряди обстежуваних одиниць характеризуються однаковою семантико-синтаксичною сполучуваністю, зазначено внутрішньомовні і міжмовні розбіжності.

Висвітлено категорійні властивості сучасної української мови у зіставно-типологічному аспекті. Порівняно з явищами англійської, німецької, французької, польської мов визначено структуру, семантичну та функціональну специфіку сучасної української мови, її місце в типологічній класифікації споріднених мов. Увагу приділено морфологічним, словотвірним категоріям і синтаксичній будові української мови на основі інших європейських мов.