Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.148-588

Рубрики:

Пошкодження кісток і суглобів

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено порівняльний аналіз тяжкості ушкодження м'яких тканин у разі використання різних типів апаратів зовнішньої фіксації на кістках таза. Обгрунтовано використання стрижневих апаратів. Описано методику використання стрижневих апаратів зовнішньої фіксації на кістках таза.

Розглянуто питання індивідуальної анатомічної мінливості судинної системи голови людини, основні критерії оцінки діапазону мінливості вивчаємих судин. Зроблено спробу обгрунтувати значення індивідуальної мінливості судинної системи головного мозку для клініки. Проаналізовано різні класифікації будови судин мозку та пазух твердої мозкової оболонки. Представлено узагальнені результати власних досліджень. На підставі аналізу літератури та висновків за результатами власних досліджень встановлено, що судинній системі голови людини притаманний широкий діапазон індивідуальної мінливості, яка має значення для теоретичної та практичної медицини. Класифікуючи різноманітні варіанти будови судин головного мозку, слід брати до уваги основні положення вчення щодо індивідуальної анатомічної мінливості. Це дозволяє більш вірогідно розподілити та проаналізувати матеріал, який досліджується, уникнути можливих помилок щодо визначення понять норми та патології стосовно судин головного мозку. Для одержання більш вірогідних результатів у морфологічних дослідженнях необхідно вивчати кількість препаратів, яка кратна до десяти. У роботі з антропологічним матеріалом обов'язково слід враховувати етнічний, екологічний, професійний та географічний чинники.

Проаналізовано сучасні літературні дані щодо методів лікування переломів кісток, історії цього питання. Описано різні види остеосинтезу, їх переваги та недоліки. Запропоновано й обгрунтовано новий оригінальний метод лікування переломів довгих трубчастих кісток.

Изложен новый принцип наложения сухожильного шва "нить за нить", который состоит в использовании двух видов нитей, выполняющих разные функции: фиксацию к сухожильному стволу и сопоставление сухожильных концов. Описаны его свойства, выявлены особенности нового принципа наложения шва, обеспечивающие высокую прочность при отсутствии разволокняющего эффекта. Приведены варианты наложения шва, нивелирующие его недостатки.

Наведено порівняльну характеристику 25 черепів із точки зору анатомії ідентичних об'єктів. Обгрунтовано можливість прогнозування деяких утрачених параметрів за морфометричними даними.

Приведено обоснование оптимального размещения фиксатора привода к крылу подвздошной кости с точки зрения топографии рассматриваемой области и анатомических особенностей строения костей таза. Полученные результаты исследований, усовершенствование узла крепления и технологии имплантации позволили сократить длительность операции, добиться косметического эффекта вмешательства. Изучено 156 оперативных вмешательств у 126 больных (30 пациентам проведено одновременное парное удлинение конечностей), которым проводилось удлинение бедра по методу профессора Блискунова в классическом варианте. За период 2001 - 2011 гг. по новой технологии выполнено удлинение 72 сегментов бедер 38 пациентам (34 пациентам выполнено одновременное удлинение обоих бедер по поводу низкого роста, 4 пациентам - посттравматического укорочения бедра). Из них 9 женщин, 29 мужчин, в возрасте 16 - 52 лет. Величина удлинения составила в среднем 6,5 см. Основному контингенту пациентов было проведено удлинение обоих бедер с косметической целью - 34 больных (89,47 %). Темп дистракции составлял 1,2 - 1,4 мм/сут. Первоначальный вариант имплантации тазового узла предусматривал рассечение кожи в пределах 5 см со скелетированием передневерхней ости подвздошной кости, для проведения вмешательства под контролем глаза. Такая технология приводила также к возникновению некроза кости под гайкой ввиду трудности дозирования усилия при закручивании фиксатора. Для снижения вероятности развития некрозов стали применять шайбу под гайку, что увеличивало площадь контакта узла с костью, однако проблема этим полностью не решалась. Место расположения тазового узла было выбрано эмпирически. Модернизированное фиксирующее устройство и усовершенствование кондукторного оборудования позволили минимизировать операционную травму, отказаться от рентгеннавигации. Возможность имплантации модернизированного узла через два доступа 0,8 и 0,5 см предотвращает развитие внутритазовых гематом. По предлагаемой нами методике наиболее оптимальным и биомеханически оправданным местом имплантации тазового узла аппарата является верхний отдел ягодичной области (regio glutea), ограниченной сверху гребнем подвздошной кости (crista iliaca), снизу - ягодичной складкой (sulcus glutealis), латерально - линией, соединяющей верхнюю переднюю ость подвздошной кости с большим вертелом, медиально - крестцом и копчиком (os sacrum, os coccygis). Область фиксации привода дистракционного аппарата к крылу подвздошной кости анатомически обоснована ввиду отсутствия важных анатомических образований (крупных стволов сосудов и нервов), что исключает возможность их повреждения. В области гребня подвздошной кости толщина компактного вещества наиболее оптимальна и биомеханически оправдана для имплантации "тазового узла" дистрактора. Меньшая травматичность установки фиксирующего модуля с улучшением "косметичности" хирургических разрезов позволяет избежать остаточных посттравматических гематом. Новая модель фиксатора и кондукторная технология его установки - это техническая простота манипуляции, сокращение времени установки модуля, а следовательно, и времени операции в целом.