Из-за различной твердости тканей в листьях и стеблях разных травянистых растений трудно получить качественные срезы путем изготовления "от руки" или заключения материала в парафин и другие материалы. Предложен новый метод, согласно которому растительный материал вначале погружают в желатин, замораживают, а затем режут на микротоме-криостате. Процедура обработки материала включает следующие стадии: отмывание от фиксатора, пропитывание кусочков материала желатином (12 и 20 %) в термостате, охлаждение (воздушное и в холодильнике), изготовление желатиновых блоков, примораживание их к блокодержателям, замораживание в холодильной камере, изготовление срезов на микротоме, "приклеивание" срезов к предметным стеклам, окрашивание, заключение в глицерин, тепловая обработка в термостате. Особенности выполнения каждой стадии детально описаны. Метод испытан при изучении растений многих семейств (Brassicaceae, Caryophyllaceae, Fabaceae, Asteraceae, Boraginaceae, Rublaceae, Dipsacaceae).

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.927.22*691

Рубрики:

Asterales

Шифр НБУВ: Ж22024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П214.39-2

Рубрики:

Інші лікарські рослини

Шифр НБУВ: Ж22024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.912.25*99

Рубрики:

Poales Poaceae (Gramineae) Злакові

Шифр НБУВ: Ж22024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено ультраструктуру поверхні насіннєвої шкірки видів роду Gladiolus L. флори України. Досліджені насінини видів роду Gladiolus флори України характеризуються як спільними, так і відмінними ознаками. До спільних ознак належать: форма та положення рубчика (чотирикутний, невеликий, за положенням - базальний); тип кутикули (зморшкуватого типу, добре розвинена в усіх досліджених насінин); форма та межі клітин тести (полігональні, їх межі чітко проглядаються); антиклінальні стінки (рівномірно потовщені, прямі). Виказано думку, що ці ознаки можуть бути додатковими діагностичними на рівні роду. До відмінних ознак насінин належать: форма насінин; наявність та положення крила; рівень периклінальних стінок клітин тести; тип рельєфу. Дані ознаки вважаються додатковими діагностичними на видовому рівні, на основі яких складено ключ для визначення видів роду Gladiolus за ознаками насінин.

Изложены результаты типификации видов семейства Poaceae (род Poa L.), описанных с территории Украины. Для каждого вида указаны базионим, синонимика, протолог, номенклатурный тип и место его хранения.

За допомогою методів світлової і сканувальної електронної мікроскопії досліджено морфологію пилку шести видів роду Puccinellia флори України та розроблені детальні морфологічні характеристики. Вперше досліджено пилкові зерна виду P. brachylepis. Встановлено, що розміри пилкових зерен та довжина пиляків варіюють та, ймовірно, залежать від екологічних факторів навколишнього середовища, і тому не можуть бути діагностичними ознаками і використовуватись для розмежування видів. Дослідження пилкових зерен P. distans з різних умов місцезростання дозволило не підтвердити існуючі дані стосовно форми пиляків (Прокудін Ю. М. вказує на те, що P. distans відрізняється від усіх інших видів роду еліптичною формою пиляків. В усіх досліджених видів форма пиляків лінійна).

Використання сучасних методів молекулярної філогенії надало змогу визначити межі роду Stipa L. і родові відносини на генетичному рівні. З'ясовано, що види роду Stipa євроазійського походження. Застосування методів молекулярного годинника й аналізу геному уможливило встановлення часу походження різних філогенетичних груп у роді Stipa та наслідки давньої міжродової гібридизації. Визначено основні моменти формування степів від палеосаван (у неогені), тундро-степів (у плейстоцені) до степів (у голоцені). Розглянуто питання коеволюції Stipeae і палеозоокомплексів у зв'язку зі змінами природних умов. Обгрунтовано висновок, що для охорони степів необхідно організовувати помірний випас овець.

Вивчено мікроморфологічну будову ультраструктури насіння 10 видів роду Pedicularis флори України. Проаналізовано морфологічні особливості (розмір, форма насіння, ультраструктура поверхні насінин, форма клітин, особливості антиклінальних і периклінальних клітинних стінок клітин), на основі яких виділено два типи ультраструктури: сітчастий і зморшкуватий. Сітчастий тип характеризується піднятими, прямими, потовщеними антиклінальними стінками та плоскими з гранулярною ультраскульптурою периклінальними стінками. В межах сітчастого типу виділено 5 підтипів: справжній сітчастий, сітчасто-ямчастий, сітчасто-колікулярний, сітчасто-мембранний, сітчасто-східчастий. У зморшкуватого типу клітини тести майже не проглядаються; периклінальні стінки ввігнуті або випуклі зі струменево-гранулярною ультраскульптурою. Виділені типи ультраструктури насінин можуть бути використані як додаткові діагностичні на видовому таксономічному рівні.

За допомогою методів світлової та сканувальної електронної мікроскопії виконано поглиблене дослідження мікроморфологічної будови листків та стебел, ультраструктури плодів, ультраскульптури пилкових зерен Sonchus oleraceus. Це, з одного боку, дозволило виявити наявність різних способів структурної адаптації рослин до зростання за мезофітних умов, а з другого - показало, що досліджений вид має деякі особливості в структурі, які можуть бути використані систематиками. Так, наше дослідження показало, що ознаки мезоморфності яскраво проявляються у будові практично всіх основних комплексів тканин листка та стебла, зокрема, покривного (крупноклітинність, тонкі клітинні стінки із майже прямими обрисами, наявність ефіроолійних залозок та ефірних олій у клітинах, відсутність опушення, тощо), провідного (багатопучкова середня жилка, виразні водоносні обкладки провідних пучків, крупносудинність ксилеми, та ін.), та мезофілу (малошаровість, крупноклітинність, велика кількість міжклітинників). Паліноморфологічні дослідження показали, що пилкові зерна трикольпоратні, середні за розміром, мають гребені з шипами, та ямчасту або перфоровану ультраскульптуру у міжпорових лакунах та по боках гребенів. Висловлено думку, що кількісні ознаки (розміри пилкового зерна, шипів, діаметр пор) можуть виявитися діагностичними на рівні виду.

Проведено порівняльно-морфологічний аналіз насінин представників шести (C. abietina, C. altaica, C. carpatica, C. patula, C. persicifolia, C. rapunculus) видів секції Rapunculus роду Сampanula флори України. Досліджено морфологічні особливості крила, рафе, рубчика, кутикули, антиклінальних та периклінальних стінок, поверхні екзини та морфометричні показники. Встановлено спільні для всіх досліджених видів ознаки (відсутність опушення; блиск та коричневий колір; лінійний, базальний рубчик; полігональні, з чіткими межами клітини тести; рівномірно потовщені, прямі антиклінальні стінки), а також специфичні (овально-еліптична, обернено-яйцеподібна чи еліптично-видовженіа форма насінин; довго-, короткоборозенчаста чи рівнокомірчастa ультраструктура поверхні). Запропоновано до опису ряд Persicifoliae Dremliuga ser. nov. prov.

На основі критичного опрацювання численних літературних джерел і матеріалів гербаріїв узагальнено відомості про систематичне положення, морфологічну будову, екологічну приуроченість, географічне поширення та стан охорони Chamaedaphne calyculata (L.) Moench. Chamaedaphne calyculata належить до монотипного роду Chamaedaphne з родини вересових (Ericaceae). Chamaedaphne calyculata - болотний і лісоболотний вид рослин. В Україні він є гляціальним (плейстоценовим) реліктом на південній межі поширення, занесений до Червоної книги України (2009), має статус "вразливий". Угруповання, в яких домінує C. calyculata, включені до Зеленої книги України (2009). Chamaedaphne calyculata має лікарські властивості, а також декоративне, грунтозахисне, торфоформуюче значення. Цей вид рослин поширений у сусідніх з Україною країнах: у Польщі, Білорусі, Росії. Причому вже на півдні Білорусі він трапляється спорадично, а в Польщі належить до рідкісних видів рослин. В Україні наявні лише кілька локалітетів C. calyculata. За допомогою ресурсу SimpleMappr авторами створено карту поширення цього виду. З'ясовано, що C. calyculata охороняється в кількох об'єктах природно-заповідного фонду України: Рівненський і Поліський природні заповідники, Вутвицький, Сварицевицький та Хиноцький ботанічні заказники загальнодержавного значення. За результатами аналізу літературних даних зроблено висновок, що цей вид потребує дослідження сучасного стану популяцій. Oскільки більшість гербарних зразків C. calyculata зібрані у 50 - 70-х рр. минулого століття, ці місцезнаходження потребують підтвердження. Також необхідний пошук нових місцезростань цього виду рослин. Підкреслено, що, зважаючи на те, що не всі осередки C. calyculata перебувають під охороною, необхідне створення нових об'єктів природно-заповідного фонду України або розширення наявних.

Мониторинг ботанического сада имени академика А. В. Фомина проводился с помощью данных обследования с беспилотного летательного аппарата (БПЛА) и спутникового изображения. Исходные продукты включали визуальные карты с высоким пространственным разрешением - карту вегетационного индекса нормализованной разницы (NDVI), цифровую модель высот, карту высот объектов и тепловую карту ботанического сада. Полученные данные, в частности площади, высоты, объема и фотосинтетического потенциала использовались для оценки отдельных видов деревьев по уменьшению эффекта "городского острова тепла". На основании анализа полученных данных выявлены наиболее перспективные виды деревьев для снижения температуры "городского острова тепла". Полученные результаты также свидетельствуют о большом потенциале БПЛА в исследовании городской растительности для эффективного городского планирования.

Изучена перспективность использования модельных видов древесных растений из коллекции Ботанического сада имени акад. А. В. Фомина для преодоления "городского острова тепла" по содержанию фотосинетических пигментов и параметрам индукции флуоресценции хлорофилла. Установлено, что для листопадных видов семейств Сапиндовые (Acer rubrum, Acer velutinum) и Магнолиевые (Magnolia soulangeana, Magnolia kobus) характерен высокий "индекс жизнеспособности".

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522*811

Рубрики:

Cormophyta (Embriophyta, Telomophyta) Вищі рослини

Шифр НБУВ: Ж22632 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Узагальнено багаторічний досвід викладання еволюційної морфології, анатомії та систематики квіткових, а також результати наукових досліджень із теми. Викладено основні теорії походження квітки та вегетативних органів. Висвітлено питання еволюційних взаємовідносин деревних і трав'янистих квіткових. Розглянуто морфологічне й анатомічне різноманіття вегетативних і репродуктивних органів квіткових, їх походження та можливі напрями еволюції. Будову тих чи інших органів розглянуто на макро-, мікро- й ультраструктурному рівнях. Широко висвітлено питання адаптивних пристосувань рослин різних екологічних груп.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522*811

Рубрики:

Cormophyta (Embriophyta, Telomophyta) Вищі рослини

Шифр НБУВ: Ж22632 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучены количественные анатомические признаки листьев трех видов рода Magnolia, произрастающих на территории Ботанического сада им. акад. О. В. Фомина Киевского национального университета имени Тараса Шевченко: M. kobus Sarg., M. obovata Thunb., M. denudata Desr. Установлено, что на первых этапах онтоморфогенеза M. kobus характеризуется менее специализированным типом мезофилла (гомогенногубчатым), в отличие от M. obovata и M. denudata, для которых характерен дорзовентральный тип. Количество слоев клеток мезофилла в исследованных видах составляет 4 - 6. Наименее вариабельным анатомическим признаком листа исследованных видов является их толщина (CV = 2 %). Другие анатомические признаки характеризуются средними значениями коэффициентов вариации (15 - 31 %). На основании корреляционной матрицы по методу "максимального корреляционного пути" построены корреляционные плеяды анатомических признаков листовой пластинки исследуемых растений. Из результатов корреляционного анализа определены группы признаков, которые в силу генетических, физиологических и биохимических причин обнаруживают взаимосвязанное проявление в онтогенезе. Из трех исследованных видов рода Magnolia на первых этапах онтоморфогенеза только у M. obovata подавляющее большинство исследованных анатомических признаков характеризуется высокими коэффициентами корреляции. У растений M. kobus и M. denudata наблюдается большая согласованность между признаками эпидермальной ткани. Отмечено, что на первых этапах онтоморфогенеза исследуемые виды испытывают недостаток влаги и высоких температур.

Наведено дані щодо рослинного покриву найбільшої на лівобережжі Степової зони України незаповіданої степової ділянки - Васильківського степу (площа 10 714,4 га), розташовано на Дніпропетровщині у межиріччі рік Самари та Вовчої. Наведено історичні факти, що обумовили існування ділянки у сучасних межах, подано дані фізико-географічних умов цієї території, схарактеризовано особливості рослинного покриву колишнього артилерійського полігону. Основу ділянки формують степи класу Festuco-Brometea (all. Festucion valesiacae (ass. Salvio nemorosae-Festucetum valesiacae var. Vicia tenuifolia) та Stipo lessingianae-Salvion nutantis (ass. Stipo lessingianae-Salvietum nutantis) з вкрапленням на південних схилах ass. Tanaceto millefolii-Salvietum nemorosae, а по днищах тальвегів - поширенням лучних угруповань із легким засоленням, які наліжать до сl. Festuco-Puccinellietea (ass. Festucetum regelianae) та cl. Artemisietea vulgaris (ass. Convolvulo-Brometum inermis та Cardarietum drabae). Фрагментарно трапляються ділянки чагарникових угруповань cl. Rhamno-Prunetea (ass. Rhamno-Prunetum stepposae та Sambuco nigra-Aceretum negundo), а також cl. Robinietea (ass. Elytrigio repenis-Robinietum pseudoacaciae), що свідчить про процеси олучнення, зачагарникування та заліснення. Надано оцінку екологічного режиму угруповань на основі методики синфітоіндикації. Встановлено два вектори показників екофакторів, що визначають диференціацію рослинних угруповань. Один пов'язаний із вологістю грунту, аерацією, вмістом мінеральних форм азотних сполук і гідротермічними умовами (омброрежимом), де найбільш віддалені позиції займають чагарники, а інший має протилежну спрямованість, де крайні позиції займають степові угруповання ass. Stipo lessingianae-Salvietum nutantis var. Poa angustifolia та Tanaceto millefolii-Salvietum nemorosae, що визначаються хімічними властивостями грунту, терморежимом та освітленістю. В оптимальних умовах знаходяться угруповання all. Festucion valesiacae. Розпочато роботу зі створення на цій території ландшафтного заказника загальнодержавного значення з відповідним режимом охорони та можливістю включення його до Національного природного парку "Самарський бір".