Індекс рубрикатора НБУВ: Р696-52

Рубрики:

Урологічна патологія

Шифр НБУВ: Ж14976 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.620.11-52

Рубрики:

Простатити

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - усовершенствование методики катетерной интраоперационной склеротерапии (ИОСТ). За период с 2008 по 2009 г. катетерная ИОСТ в комбинации с кроссэктомией применена у 22 больных, которым выполнено 28 операций на обеих нижних конечностях. Флебосклерооблитерацию проводили препаратом "Склеровейн". Показанием к применению метода было наличие недостаточности остиальных клапанов с варикозным расширением подкожных вен на разных стадиях заболевания и осложненные формы болезни. Через 3 мес после операции сохранялась полная окклюзия склерозированных магистралей, что подтвердило контрольное дуплексное ангиосканирование. Через 1 год венозные стволы не определялись. Выводы. Катетерная ИОСТ в сочетании с кроссэктомией у больных с варикозной болезнью позволяет добиться высокой радикальности операции, уменьшить ее травматичность и сократить срок пребывания больного в стационаре до одного дня. Флебосклерооблитерация с применением склерозирующей пены обеспечивает качественную фиброзную трансформацию измененных вен и их полную и стойкую окклюзию.

Обобщен опыт лечения 135 пациентов по поводу варикозной болезни (ВБ) нижних конечностей (НК). Цель исследования - устранение побочных реакций общей анестезии и минимизация хирургической травмы без ущерба для радикальности операции. У 112 (83 %) пациентов кроссэктомию (верхнюю и/или нижнюю) осуществляли под местной инфильтрационной анестезией. Критерием отбора пациентов для выполнения операции в условиях местной анестезии было наличие ВБ, независимо от ее стадии. В исследование не включали пациентов при наличии рецидивов ВБ, ее декомпенсированных форм. Опыт свидетельствует, что при соответствующем уровне подготовки хирурга у большинства пациентов при ВБНК, включая ее осложненные формы, кроссэктомию можно выполнить в условиях местной анестезии.

Мета роботи - порівняти результати використання інтраопераційної склерооблітерації (ІОСО) та ендовазальної лазерної коагуляції (ЕВЛК) під час лікування варикозної хвороби нижніх кінцівок (ВХНК), оцінити ефективність та можливості методів у різних клінічних ситуаціях. Проаналізовано результати лікування 234 хворих із ВХНК. Відповідно до мети дослідження виділили дві групи хворих. До першої групи, в якій лікування здійснено із застосуванням ІОСО, залучено 116 чоловіків і жінок віком від 21 до 72 років (середній вік - 44 роки), у яких виконано 151 операцію. Згідно з міжнародною класифікацією (СЕАР) С2 виявлено у 54 хворих, С3 - у 37, С4 - у 19, С5 - у 6. Другу групу, в якій використовували ЕВЛК, становили 118 чоловіків і жінок віком від 27 до 74 років (середній вік - 47 років), яким виконано 144 операції. С2 виявлено у 62 хворих, С3 - у 31, С4 - у 20, С5 - у 5. ІОСО і ЕВЛК використовували не як самостійні методи лікування ВХНК, а як етапи комбінованого хірургічного втручання після попередньої кросектомії, перев'язки і пересічення недостатніх перфорантних вен. Висновки: інтраопераційна склерооблітерація та ендовазальна лазерна коагуляція є ефективними технологіями в лікуванні ВХНК і не мають принципових відмінностей у віддалених результатах лікування. Повної фіброзної трансформації склерозованих варикозних вен вдалося досягти в 98,28 та 97,46 % випадків, а позитивний косметичний результат відзначено у 91,38 та 86,44 % пацієнтів відповідно. Основними критеріями під час вибору оптимальної методики лікування є анатомо-морфологічні характеристики варикозно розширених вен і особливості гемодинамічних порушень, які визначають під час доопера

ційного ультразвукового дослідження.

Представлен обзор данных литературы относительно неврологических осложнений, вызванных повреждением подкожных нервов при оперативных вмешательствах по поводу варикозной болезни нижних конечностей. Сделан вывод, что совокупное применение нескольких методов (короткий стриппинг, тумесцентная анестезия, стволовая флебосклерооблитерация) может способствовать значительному уменьшению частоты неврологических осложнений при вмешательствах на венах нижних конечностей.

Цель работы - оценить эффективность микропенной стволовой флебосклерооблитерации в хирургическом лечении варикозной болезни нижних конечностей (ВБНК). В период с 2006 по 2011 г. на лечении в хирургических отделениях Киевской городской клинической больницы N 8 находились 206 больных ВБНК в возрасте от 23 до 72 лет (средний возраст - 45 лет). В соответствии с поставленной целью больных распределили на две группы. В первой группе (104 больных, 137 нижних конечностей; мужчин - 26 (25 %), женщин - 78 (75 %)) после предварительной кроссэктомии вместо стандартного стриппинга большой и малой подкожной вены выполнили интраоперационную микропенную стволовую флебосклерооблитерацию, а вместо флебэктомии варикозных боковых ветвей - пункционную микропенную склеротерапию в один этап с оперативным вмешательством. Результаты лечения сравнивали с такими репрезентативной - второй - группы (102 больных, 102 нижние конечности; мужчин - 28 (27,45 %), женщин - 74 (72,55 %)), в которой выполняли стандартную флебэктомию по Бебкокку. Выводы: микропенная стволовая флебосклерооблитерация по сравнению со стандартной флебэктомией по Бебкокку позволяет значительно уменьшить травматичность операции, количество и тяжесть послеоперационных осложнений: 34 (32,69 %) случая по сравнению с 239 (234,31 %), улучшает косметическую привлекательность вмешательства.

Приведены результаты морфологического исследования воздействия на венозную стенку склерозирующей микропены, воспроизводимой из различных концентраций (2, 3, 5 %) склерозирующей жидкости. Полученные данные позволяют определить 3 % концентрацию склерозирующего препарата как оптимальную в плане создания благоприятных условий для качественной фиброзной трансформации вены в сочетании с минимизацией возможных осложнений после микропенной флебосклерооблитерации.

Цель работы - изучить возможности и оценить эффективность субфасциальной эндоскопической диссекции перфорантных вен (СЭДПВ) у больных с хронической венозной недостаточностью (ХВН) в стадии трофических расстройств. В исследование включено 97 больных с ХВН клинического класса С4 - С6 согласно международной классификации CEAP (Clinical Etiological Anatomical Pathophysiological), находившихся на лечении в хирургическом отделении Александровской клинической больницы г. Киев, которым была выполнена СЭДПВ. Мужчин было 24 (24,74 %), женщин - 73 (75,26 %). Возраст больных составлял от 42 до 72 лет, средний возраст - 42,7 года. Больных в зависимости от класса ХВН распределили на 3 группы: 1 группу составили 32 (32,99 %) больных с ХВН клинического класса С4, 2 - 33 (34,02 %) больных с ХВН класса С5 и 3 - 32 (32,99 %) больных с ХВН класса С6. Критериями, позволяющими оценить эффективность хирургического лечения в исследуемых группах, были частота и характер послеоперационных осложнений, длительность пребывания в стационаре, а также появление рецидивов заболевания. Общее количество осложнений у больных 1 группы составило 2 (6,25 %), во 2 - 5 (15,15 %) и в 3 - 6 (18,75 %). Осложнения, возникшие после СЭДПВ, у больных первой группы, были меньшими как по количеству, так и по степени тяжести по сравнению со 2 и 3 группами. В 1 группе послеоперационный койко-день в среднем составил 1,2 дня, во 2 и 3 группах - 4,8 дня. Рецидивов заболевания в сроки до 12 мес не наблюдали.

Мета роботи - на підставі морфологічних, сонографічних і клінічних досліджень оцінити та порівняти вплив на венозну стінку різних концентрацій склерозувального препарату (СП) та оптимізувати на підставі одержаних даних методику склерозувального лікування варикозної хвороби. Проведено гістологічне вивчення біоптатів пригирлового відділу великої та малої підшкірних вен, взятих у 92 хворих під час склерохірургічних операцій. Як СП використано полідоканол виробництва компанії Kreussler (Німеччина). Всіх хворих розподілено на 3 групи: 1 - 30 хворих, яким для флебосклерооблітерації застосовано склерозувальну мікропіну, утворену з полідоканолу в концентрації 2 %, 2 - 32 особи, яким застосовано полідоканол 3 %, 3 - 30 хворих, пролікованих полідоканолом 5 %. Зміни в стовбуровій підшкірній вені під впливом полідоканолу в концентрації 2 % можуть бути недостатніми для стійкої оклюзії, що в низці випадків призводить до реканалізації та тромбофлебіту. Стійкої оклюзії та фіброзу у віддалений післяопераційний період можна досягти в разі застосування концентрації 3 і 5 %. Однак використання 5 % концентрації препарату в значній кількості випадків призводить до тривалої патологічної гіперпігментації. Найсприятливіші умови для якісної фіброзної трансформації стовбурових підшкірних вен у поєднанні з мінімізацією можливих ускладнень виникають у разі застосування 3 % концентрації полідоканолу. Зроблено висновки, що концентрація полідоканолу 3 % є оптимальною щодо створення сприятливих умов для розвитку фіброзного процесу в стовбурових підшкірних венах з мінімальною кількістю ускладнень.

На основании результатов ультраструктурных исследований операционного материала венозных сосудов, полученного в связи с использованием склерозирующего препарата, выяснено, что выраженность нарушений возрастает с увеличением концентрации последнего (2, 3, 5 % соответственно), а оптимальными для лечебного фибросклероза являются 3 %.

Цель работы - изучить эффективность и определить место эхосклерооблитерации foam-form в амбулаторном лечении варикозной болезни нижних конечностей. За период с 2009 по 2012 г. эхосклерооблитерацию foam-form варикозных вен в амбулаторных условиях проведено 105 пациентам с варикозной болезнью. Возраст больных - от 32 до 72 лет (средний возраст - 48 лет). У 5 (4,76 %) пациентов эхосклерооблитерация foam-form проведена в связи с реканализацией большой подкожной вены (БПВ), у 72 (68,57 %) - в связи с изолированной формой варикозного расширения вен, у 28 (26,67 %) - по поводу недостаточных перфорантных вен (ПВ). Всего проведено 115 процедур на 105 нижних конечностях, из них 10 повторных в связи с неэффективностью первой процедуры. Эхосклерооблитерация foam-form реканализованных сегментов БПВ способствовала полной и стойкой окклюзии склерозированных участков у всех пациентов. При эхосклерооблитерации foam-form невизуализируемых варикозных притоков полной окклюзии удалось достичь у 72 (100 %) пациентов, при эхосклерооблитерации foam-form недостаточных ПВ - у 24 (85,71 %) пациентов из 28. Из 105 пациентов, пролеченных данным методом, стойкая окклюзия наступила у 101 (96,19 %) при общей длительности наблюдения 18 мес. Общее количество осложнений составило 5 (4,76 %). Выводы: эхосклерооблитерация foam-form в 96,19 % случаев способствовала стойкой окклюзии варикозных вен при минимальном (4,76 %) количестве осложнений.

Проаналізовано результати обстеження під час амбулаторного прийому з застосуванням клінічних та ультразвукового методів дослідження 1532 пацієнтів з приводу захворювань судин нижніх кінцівок (НК) або їх симптомів за період 2008 - 2012 pp. Хронічна неспроможність вен НК виявлена у 1386 (90,5 %) хворих. На підставі аналізу даних обстеження пацієнтів розроблено діагностичний алгоритм амбулаторного лікування варикозної хвороби НК.

Проаналізовано результати амбулаторного хірургічного лікування 736 пацієнтів з приводу варикозної хвороби (ВХ) нижніх кінцівок (НК) з хронічною венозною недостатністю (ХВН) С0-С6 класу ХВН за класифікацією CEAP (Clinical Etiological Anatomical Pathophysiological) за період з 2007 до 2012 р. У 258 пацієнтів застосовано інтраопераційну катетерну стовбурову склерооблітерацію, у 124 - ендовенозну лазерну коагуляцію, у 47 - субфасціальну ендоскопічну дисекцію пронизних вен, у 307 - мікросклеротерапію, компресійне лікування, медикаментозну терапію. На підставі аналізу результатів лікування розроблено лікувальний алгоритм амбулаторної хірургії ВХНК.

Проаналізовано результати амбулаторного хірургічного лікування 215 пацієнтів віком від 23 до 76 років з приводу варикозної хвороби нижніх кінцівок (НК). За міжнародною класифікацією СЕАР хронічна венозна недостатність С2 функціонального класу діагностована у 119 (55,35 %) пацієнтів, С3 - у 51 (23,72 %), С4 - у 29 (13,49 %), С5 - у 16 (7,44 %). На одній НК операція виконана у 187 пацієнтів, одночасно на двох НК - у 28, разом у 215 пацієнтів виконано 243 операції. Показана роль ультразвукового дуплексного ангіосканування у визначенні обсягу і виборі методу оперативного втручання.

Мета роботи - оцінити та порівняти ефективність інтраопераційної мікропінної флебосклерооблітерації, ендовенозної лазерної коагуляції (ЕВЛК) і стандартної флебектомії під час лікування варикозної хвороби нижніх кінцівок (ВХНК). Проведено порівняльну оцінку наслідків хірургічного лікування трьох груп хворих на ВХНК класу С2 - С5 за класифікацією CEAP (Clinical Etiological Anatomical Pathophysiological). Перша група (основна) складалася з 53 хворих (С2 - 32, С3 - 12, С4 - 6, С5 - 3), оперованих із застосуванням інтраопераційної катетерної мікропінної стовбурної флебосклерооблітерації (ІКМСФ), друга (репрезентативна) - з 51 пацієнта (С2 - 34, С3 - 10, С4 - 5, С5 - 2), прооперованого з використанням ЕВЛК, третя (репрезентативна) - з 52 (С2 - 35, С3 - 9, С4 - 5, С5 - 3), яким було виконано стандартну флебектомію за Бебкокком. Аналіз частоти і характеру побічних впливів і ускладнень, строків реабілітації та косметичних наслідків засвідчив перевагу ІКМСФ і ЕВЛК над стандартною флебектомією за Бебкокком. Порівняльний аналіз наслідків лікування ВХНК не виявив істотної різниці між двома найпоширенішими малоінвазивними методами (ІКМСФ і ЕВЛК) ні щодо кількості й характеру післяопераційних ускладнень, ні стосовно термінів реабілітації. Не помічено різниці й під час ультразвукового контролю в картині фіброзного переродження венозних стовбурів, що зазнали лазерної або склерооблітерації, а також щодо кількості рецидивів хвороби чи переваг у косметичних наслідках.

Проаналізовано результати лікування за амбулаторних умов 58 хворих із варикозною хворобою нижніх кінцівок, яка супроводжувалась хронічною венозною недостатністю С4 - С6 класів, розподілених на 2 групи. У першій групі, в яку включили 28 хворих (35 неспроможних перфорантних вен), під час лікування застосували пінну склерооблітерацію перфорантних вен. У другій групі - 30 пацієнтів (37 неспроможних перфорантних вен) - використали ендовазальну лазерну коагуляцію. У 24 (85,71 %) хворих після пінної склерооблітерації вдалося досягли повної оклюзії неспроможних перфорантних вен. Після ендовазальної лазерної коагуляції повну оклюзію неспроможних перфорантних вен досягли у 27 (90,00 %) хворих. Одержані дані не виявили суттєвих відмінностей під час використання обох методик як в кількості ускладнень, так і в кінцевих результатах лікування. У хворих з хронічною венозною недостатністю функціонального класу С4 - С6, у зв'язку з високим ризиком післяопераційних ускладнень у зоні трофічних розладів, обидві методики усунення горизонтального рефлюксу є ефективними, кожній з яких віддається перевага залежно від технічного забезпечення клініки та досвіду фахівця.

Мета роботи - поліпшити результати лікування варикозної хвороби нижніх кінцівок шляхом обгрунтування можливості хірургічного лікування хворих за амбулаторних умов. Проаналізовано результати лікування 238 хворих із варикозною хворобою нижніх кінцівок за період з 2009 до 2014 рр. У 212 (89,08 %) хворих інтраопераційну катетерну мікропінну стовбурову склерооблітерацію виконували після упереджувальної кросектомії, у 26 (10,92 %) - без упереджувальної кросектомії. Усунення горизонтального рефлюксу при локалізації неспроможної пронизної вени в ділянці трофічних розладів (функціональні класи С4 - С6) здійснювали методом мікропінної ехосклерооблітерації неспроможної пронизної вени. За даними ультразвукового дуплексного ангіосканування (УЗДАС) виявлено 16 варіантів гемодинамічних розладів залежно від залучення у патологічний процес різних сегментів венозної системи. У строки 1 - 3 роки після інтраопераційної катетерної мікропінної стовбурової склерооблітерації, за даними контрольного УЗДАС повну фіброзну трансформацію спостерігали у 138 (97,18 %) пацієнтів із 142, повну оклюзію неспроможної пронизної вени після її ехосклерооблітерації - у 29 (85,29 %) хворих із 34. У всіх хворих з функціональним класом С6 у строки 1 - 3 міс вдалося досягти повного загоєння трофічних виразок. Висновки: УЗДАС надає змогу проводити малоінвазивні втручання лише на змінених сегментах вен, що мінімізує операційну травму, тому хірургічне лікування хворих на варикозну хворобу можна проводити за амбулаторних умов.

Мета роботи - розробка організаційного алгоритму амбулаторної хірургії варикозної хвороби нижніх кінцівок (ВХНК). Досліджено 246 пацієнтів з ВХНК, які одержали поетапне амбулаторне хірургічне лікування за умов спеціалізованого флебологічного кабінету (СФК), денного хірургічного стаціонару (ДХС), стаціонару домашнього перебування (СДП) у період 2008 - 2012 pp. Організаційний алгоритм амбулаторної хірургії ВХНК включає комплекс організаційних заходів - амбулаторний прийом пацієнтів у СФК, проведення ультразвукового ангіосканування венозної системи, відбір пацієнтів для амбулаторної операції, підготовку до операції, виконання операції в ДХС, проведення після виписки з клініки реабілітації в умовах СДП, диспансерне спостереження. Показано, що розроблений організаційний алгоритм амбулаторної хірургії ВХНК - це ланцюг, який об'єднує всі етапи спеціалізованої флебологічної допомоги - діагностику, лікування, реабілітацію та диспансерне спостереження. Запропонований алгоритм передбачає поетапну організацію спеціалізованої флебологічної допомоги і грунтується на застосуванні трьох взаємопов'язаних організаційних структур - СФК, ДХС, СДП.

Проаналізовано результати амбулаторного застосування субфасціальної ендоскопічної дисекції пронизних вен (СЕДПВ) у 47 хворих з приводу хронічної венозної недостатності (ХВН) С4 - С5 функціонального класу (за класифікацією СЕАР). В усіх хворих СЕДПВ виконана в поєднанні з мініінвазивними методами усунення вертикального рефлюксу і варикозно-змінених приток. Ускладнення виникли у 6 (12,77 %) хворих, проте, вони не були тяжкими, не потребували повторної госпіталізації пацієнтів, не справляли істотного впливу на відновлення працездатності і не погіршували кінцевий результат лікування. Тривалість періоду непрацездатності від 12 до 25 днів після операції, у середньому 14,7 дня. Доведено, що СЕДПВ дозволяє виконати радикальне хірургічне втручання у хворих з приводу ХВН класу С4 - С5 за амбулаторних умов.