Індекс рубрикатора НБУВ: Р638.58-29

Рубрики:

Пошкодження черепномозкових нервів

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Оцінено результати оперативного лікування травм периферичних нервів (серединного нерву).

Травматические повреждения периферических нервов - наиболее частые и функционально тяжелые формы двигательных и чувствительных расстройств верхних и нижних конечностей. Этот вид травматизма сопровождается продолжительными нарушениями трудоспособности и высоким уровнем инвалидизации. Повреждения срединного нерва составляют до 30 % повреждений нервных стволов верхних конечностей. По результатам проведенных исследований при этом виде повреждения диагностическая и лечебная помощь имеют низкий уровень. Тактико-диагностические ошибки при повреждении срединного нерва являются следствием недостаточной подготовки врачей хирургических специальностей при оказании медицинской помощи этой категории пациентов, в особенности на начальных этапах лечения. Отмечено, что проведенное исследование позволяет расширить знания о травматических повреждениях периферических нервов, в частности - нарушении целостности срединного нерва.

Досліджено вплив механічних коливань (МК) та змінного електричного струму (ЗЕС) на іонний баланс та патоморфологію травмованої нервової тканини мишей, а також 10 % розчину альбуміну. Виявлено, що вплив ЗЕС та МК призводить до зниження концентрації іонів кальцію та підвищення концентрації іонів магнію, зменшення вазоспазму, набряку та підвищення щільності нервових клітин травмованої нервової тканини. За даними модельних експериментів з'ясовано, що під дією фізичних факторів також змінюється ступінь гідратації білкових молекул.

Цель: изучить частоту и особенности травматических повреждений локтевого нерва (ТПЛН) на различных уровнях и характер соответствующих хирургических вмешательств. Материалы и методы. Обследовано 398 больных с ТПЛН на разных уровнях: в области плеча и подмышечной впадины - 62, локтевого сустава - 65, предплечья и кисти - 257, одновременно на нескольких уровнях - 14. Показания к хирургическому лечению и выбор хирургической тактики определялись видом повреждения, сроком с момента травмы, данными клинико-неврологического и электрофизиологического обследований. Выводы. Хирургическое вмешательство при открытых ТПЛН на разных уровнях оптимально проводить в течение месяца после травмы при условии отсутствия положительной невролого-электрофизиологической динамики со стороны пораженного нервно-мышечного аппарата. При закрытых повреждениях период консервативного лечения может быть увеличен до 2 - 3 месяцев после травмы.

Представлено результати комплексного обстеження 404 випадків із травматичним ушкодженням ліктьового нерва на різних рівнях верхньої кінцівки: у 87,1 % (324) хворих ушкодження ліктьового нерва було зумовлено побутовою травмою, у 4,3 % (16) - в результаті автоаварії. У 80 % випадків із травматичним ушкодженням ліктьового нерва була відкрита травма.

Травматичні ушкодження периферичних нервів (ТУПН) є найбільш частішими та функціонально тяжкими формами рухових і чуттєвих розладів верхніх і нижніх кінцівок. Цей вид травматизму супроводжується тривалими порушеннями працездатності та високим рівнем інвалідизації. Ушкодження серединного нерва (СН) складає до 30 % ушкоджень нервових стовбурів верхніх кінцівок. Проведені дослідження показують, що діагностична та лікувальна допомога має низький рівень за цього виду ушкодження. Тактико-діагностичні помилки при ушкодженні СН є наслідком недостатньої підготовки лікарів хірургічних спеціальностей під час проведення медичної допомоги цієї категорії хворих, особливо на ранніх етапах лікування. Ця робота дозволяє поліпшити знання у разі ТУПН, зокрема порушенні цілісності СН.

Розглянуто сучасне становище проблеми травматичного ушкодження периферичних нервів у нейрохірургічній клініці.

Проведено трехлетнее динамическое наблюдение 95 больных с травмами периферических нервов различной локализации и степени выраженности. 24 пациентам обследование проводилось 3 - 4 раза в разные периоды времени в течение 2 - 3 лет. Рассмотрены критерии стимуляционной и игольчатой электромиографии, позволяющие определить состояние нерва и мышцы, локализацию места повреждения, эффективность проводимого лечения.

Наведено методику накладання неврального анастомозу "кінець-у-бік" та пластики нерва іншим нервом. Описано основні етапи операційного втручання, переваги та недоліки різних видів знеболювання.

Узагальнено результати дослідження трансплантації ембріональної нервової тканини у випадку ушкодження периферичних нервів. Висвітлено особливості процесу регенерації нервів за умов уведення ембріональної нервової тканини в зону шва нерва під час виконання реконструктивних хірургічних втручань. Доведено досить значне поліпшення процесів регенерації ушкоджених нервів і відновлення функції нервово-м'язового апарату після трансплантації ембріональної нервової тканини. Виявлено збільшення швидкості проростання нервових волокон та їх мієлінізації, поліпшення мікроциркуляторного русла кровообігу в зоні ушкодження, ослаблення реакції сполучнотканинного оточення з уповільненням диференціювання його елементів і зменшенням сполучнотканинного рубця, істотне підвищення показників функції нерва та м'язів, які ним іннервуються. Хірургічне втручання на периферичному нерві для відновлення його цілісності викликало характерні зміни у функціонуванні імунної системи, на фоні яких розвиваються нейроаутоімунні реакції клітинного та гуморального типів до білків периферичної нервової системи. Нейротрансплантація для стимуляції регенерації ушкоджених нервів призвела до досить стійкого та тривалого пригнічення функції Т- і В-лімфоцитів, нейтрофілів, порушення діяльності супресорів моноцитарно-макрофагальної ланки, що ймовірно є одним з механізмів зменшення реакції сполучної тканини та формування грубого сполучнотканинного рубця на ділянці нейрорафії. Трансплантація ембріональної нервової тканини "на периферію" не призводить до розвитку аутоімунних реакцій, пригнічує розвиток нейросенсибілізації.

Проаналізовано зміну імунологічних показників у разі експериментального пошкодження периферичного нерва та відновного лікування з використанням трансплантації ембріональної нервової тканини, ауто- та алопластики. Висвітлено результати лікування хворих з травматичними ураженнями периферичної нервової системи, а також визначено роль імунореактивних процесів за різних видів трансплантації. На підставі комплексного імунологічного, електронно-мікроскопічного та електрофізіологічного досліджень описано закономірності змін клітинного і гуморального імунітету у разі експериментального ушкодження периферичного нерва та виконання різних видів реконструктивних хірургічних втручань. Встановлено наявність активації Т-клітинної ланки імунітету під час зшивання периферичного нерва кінець в кінець, В-клітинної ланки - у разі аутотрансплантації, стерту різнонаправлену реакцію імунокомпетентних клітин - у разі алотрансплантації, активацію імуносупресорної ланки імунітету та ранній розвиток нейроаутоімунної відповіді - у випадку використання трансплантації ембріональної нервової тканини. Доведено ефективність відновлення функції ушкодженого нерва за умов використання мікрохірургічного шва нерва з трансплантацією ембріональної нервової тканини.

Дисертацію присвячено проблемі удосконалення діагностики та лікування травматичних ушкоджень плечового сплетення і нервів верхньої кінцівки. На основі аналізу результатів клініко-нейрофізіологічного дослідження виділено клінічні варіанти уражень та стадії реінервації, визначено діагностичну інформативність електроміографічних показників на етапах лікування. Встановлено, що структурно-функціональні особливості сегментарного нервово-м'язового та вегетативного волокон впливають на наявність та вираженість больового синдрому, ступінь відновлення нейромоторної функції. Розроблено концепцію умовності клініко-нейрофізіологічної відповідності, яка дозволила обгрунтувати новий підхід до вибору тактики лікування. Запропоновано метод комплексної доопераційної діагностики та систему диференційованої градуальної оцінки ефективності лікування травматичних уражень плечового сплетення і нервів верхньої кінцівки. Основні результати роботи знайшли впровадження в нейрохірургічній та неврологічній практиці.

Висвітлено проблему покращання результатів хірургічного лікування хворих з пошкодженням нервових стовбурів за рахунок комплексного хірургічного лікування з застосуванням методів, які сприяють підвищенню якості освіження та зіставлення відрізків нерва перед зшиванням, захисту місця зшивання від рубцевої тканини та магнітної стимуляції регенерації нервових стовбурів. Експериментальна частина роботи виконана на 45-ти безпородних собаках обох статей від 2-х д - 5 р. масою тіла 6 - 11,2 кг і 32 білих щурах лінії Вістар обох статей масою тіла 250 - 350 г. Вивчено результати комплексного лікування 797-ми хворих з пошкодженням нервів: чоловіків 583 (73,1 %), жінок (26,9 %). Проведений експеримент довів позитивний вплив пульсуючого магнітного поля (ПУМП) на регенерацію нервових стовбурів після їх зшивання, а саме: прискорюється початок регенерації, збільшуються швидкість та якість регенерації пошкодженого нерва. Встановлено, що застосування розробленого способу освіження відрізків нервового стовбура перед накладанням швів дозволяє виконати рівномірне, перпендикулярне розсіченння нерва, що дає змогу якісніше накладати шви на нервові стовбури. Охарактеризовано, що застосування магнітотерапії в ранні строки після накладання шва на травмований нерв дозволяє в 92,7 % випадків досягти повного відновлення функцій травмованої кінцівки, в 7,3 % - з обмеженням. Розроблено методику та новий матеріал для тубажа нервів, які зшивають, що дозволяють захистити місце зшивання від стискання рубцевою тканиною і знизити до мінімуму вплив однієї з основних причин уповільненої та неякісної регенерації нерва. Обгрунтовано, що в результаті комплексного хірургічного

На основі комплексних клініко-фізіологічних та педагогічних досліджень науково обгрунтована та розроблена комплексна методика фізичної реабілітації хворих після хірургічного відновлення травматичних пошкоджень периферійних нервів нижніх кінцівок, дана оцінка її ефективності на різних етапах відновного лікування. Використані педагогічні, спеціальні та електрофізіологічні методи дослідження.

Досліджено проблему підвищення ефективності лікування хворих з периферійними ураженнями лицевого нерва шляхом застосування препаратів, виготовлених з продуктів ембріофетоплацентарного комплексу ("Кріоцелл-кріоцеребрум" і кріоекстракт плаценти). Запропоновано комплексну програму обстеження хворих з зазначеними ураженнями, яка передбачає здійснення стоматологічних, неврологічних обстежень, імунологічних досліджень, проведення стимуляційної електроміографії, реоенцефалографії та електроенцефалографії, яка дозволяє одержати необхідну інформацію про перебіг патологічного процесу у нервово-м'язовому апараті та взаємопов'язані з ним зміни стоматологічного статусу, порушення у системі центрального кровообігу, функціональній активності головного мозку та імунній системі. Розроблено технологію ін'єкційного підведення до лицевого нерва препарату "Кріоцелл-кріоцеребрум" і кріоекстракту плаценти залежно від місця його ураження, а також схему їх застосування з урахуванням ступеня вираженості клінічних проявів захворювання. Порівняно результати лікування периферійних уражень лицевого нерва за стадії залишкових явищ і традиційної схеми з використанням препаратів, виготовлених з продуктів ембріофетоплацентарного комплексу. Показано високу ефективність запропонованого методу терапії.

Вивчено можливість стимуляції регенерації пошкоджених периферійних нервів за умов спільної дії частотно-модульованого магнітного поля та лазерного опромінення у різні терміни після травми. Установлено, що відновлення функції пошкоджених нервів залежить від швидкості регенерації нервових волокон, відновлення повноцінної інервації тканин, можливості розвитку в рані запального процесу. За результатами дослідження доведено перспективність і доцільність комплексного застосування магнітолазеротерапії (МЛТ) за умов лікування пошкоджених нервів. Експериментальним шляхом вивчено вплив на регенерацію периферійного нерва частотно-модульованого магнітного поля й оптичного потоку у різних діапазонах спектра (червоному та інфрачервоному) за частоти модуляції 9,4 та 37,5 Гц. З використанням нейрогістологічних, загальногістологічних, електронномікроскопічних і морфометричних методів вивчено реактивні зміни, наявні під час регенерації сідничного нерва. Досліджено даний нерв після невротомії з наступним зшиванням за умов застосування МЛТ та без її застосування за термінів 3, 6 і 12 тижнів після здійснення операції без використання та з використанням магнітолазеротерапії. Вивчено вплив частотно-модульованої магнітолазерної дії на регенерацію периферійного нерва та встановлено, що використання МЛТ в інфрачервоному діапазоні спектра з частотою модуляції 37,5 Гц сприяє одержанню найкращих результатів. Зазначено, що використання результатів дослідження дає змогу оптимізувати способи лікування пошкоджених нервів.

Комплексно вивчено основні зміни в органах імунної системи за травматичних пошкоджень периферичних нервів та після відновних нейрохірургічних втручань з використанням консервативних методів лікування. Уперше проведено детальний аналіз особливостей органів імунної системи (тимусу та селезінки) після травми периферичного нерва та використання імунодепресанту. Установлено, що у разі травматичного пошкодження сідничого нерва відбуваються значні зміни у загруднинній залозі та селезінці, які тривають впродовж 12-ти тижнів. Завдяки використанню циклоспорину А зменшуються ці прояви. Уперше досліджено структуру тимусу та селезінки за умов травми сідничого нерва та дії імунодепресанту з використанням методу цифрового комп'ютерного аналізу. Одержано відсотковий розподіл клітин лімфоїдної популяції (від нормальних і деструктивних лімфобластів до нормальних і деструктивних малих лімфоцитів, зокрема уперше виявлено значний відсоток клітин на стадії апоптозу). Уперше використано гістохімічні методи визначення розподілу рецепторів клітин у тимусі та селезінці до лектинів сої, арахісу та сочевиці після травми нервового стовбура та дії імунодепресанту. Певні клітини зі специфічною спорідненістю рецепторів до зазначених речовин в селезінці раніше не спостерігались.

Розвинуто новий напрямок у реконструктивно-відновній хірургії, а саме - мікрохірургію ушкоджень периферичних нервів нижніх кінцівок за незадовільних умов для їх регенерації. Вивчено протекторні можливості жирової тканини та розроблено техніку її видалення, підготування та трансплантації в зону втручання на нерві. Обгрунтовано виділення кінцівки як органу з особливими, притаманними тільки йому біомеханічними, гемодинамічними та трофічними характеристиками. На експериментальних моделях відтворено незадовільні умови (хронічна компресія, гнійний процес, венозна гіпертензія, хронічна ішемія, наслідки цукрового діабету) для регенерації сідничого нерва, який був з'єднаний периневральним швом. Експериментально вивчено морфологічні результати та визначено найбільш впливові негативні фактори. Прооперовано 244-х хворих, для лікування яких використано сучасні методи діагностики, можливості мікрохірургії нервів, хірургії судин.

За результатами клінічних спостережень 1200 хворих із травматичними ушкодженнями периферичних нервів виявлено, що вогнепальні ушкодження мали місце у 7,1 % хворих. На підставі дослідження 86 хворих із вогнепальними ушкодженнями периферичних нервів узагальнено дані про причини їх виникнення. Визначено показання й оптимальні строки хірургічного лікування вогнепальних ушкоджень периферичних нервів. Проаналізовано доцільність та ефективність застосування у ранньому післяопераційному періоді прямої електромагнітостимуляторної терапії після невролізу. Вперше, з урахуванням причин, ступеня ушкодження нервового стовбуру, важкості супутніх уражень, строків, які пройшли від моменту вогнепальної травми до операції, відпрацьовано та рекомендовано алгоритми диференційованого мікрохірургічного лікування, з метою покращання клінічних результатів у даного контингенту хворих.