Изучена реакция переэтерификации полиэтилентерефталата пентаэритритом при различных весовых соотношениях и температурах проведения процесса без отгона этиленгликоля. Установлено, что глубину протекания реакции можно оценивать по температуре каплепадения. Определена растворимость полученных олигоэфиров в лаковых органических растворителях.

Розглянуто можливість використання в медичній практиці різних методів і технологій кріоконсервування біологічних об'єктів для лікування пацієнтів із гнійними ранами, які тривало не загоюються (ГРТНЗ). Акцентовано увагу на різноманітті методологічних і методичних підходів застосування холодового фактора у медичній практиці: загальна і локальна кріотерапія, кріохірургія тощо. У результаті використання кожного із цих методів розпочинаються регенеративні процеси, які сприяють загоєнню ГРТНЗ. Увагу у роботі приділено кріотехнологіям, які забезпечують збереження кордової крові в умовах низьких температур. Показано, що клітини та сироватка кордової крові мають імуно- і трофікостимулювальний лікувальні ефекти, що вкрай важливо під час лікування хворих із ГРТНЗ. Розглянуто питання комбінованого використання для пацієнтів із ГРТНЗ сироватки кордової крові та інноваційної вакуумної терапії.

Особливістю воєнно-польової хірургії є функціонування в умовах масових надходжень з дотриманням часових показників та обсягу надання хірургічної допомоги пораненим, ураженим та хворим залежно від медико-тактичної обстановки та відповідно до військово-медичної доктрини. Методичні рекомендації розроблені з метою уніфікації та стандартизації класифікації бойової хірургічної травми для подальшого правильного оформлення медичної документації задля збереження наступності лікування на різних етапах надання медичної допомоги з урахуванням засобів індивідуального захисту. Впровадження методичних рекомендацій надає змогу мобілізованим лікарям-хірургам медичних сил ЗСУ привести до відповідності базові знання про основні терміни та сучасну класифікацію бойової хірургічної травми, попередити відсутність наступності в лікуванні поранених, уражених та хворих на різних етапах (рівнях) надання медичної допомоги та покращити результати лікування.

Захворювання серцево-судинної системи у військовий час спостерігаються як у ранні, так і в пізні терміни після поранення. До ранніх відносяться функціональні порушення діяльності системи кровообігу. У пізні періоди, при приєднанні ранової інфекції, розвиваються запальні процеси у серці й судинах. Вже у перші години після бойової травми у більшості поранених спостерігаються зміни функції циркуляторного апарату: виявляється загальна слабкість, тахікардія, біль в ділянці серця, зниження АТ, іноді задишка й ціаноз. У тяжкопоранених нерідко настає колапс або шок. Ці явища мають в основному рефлекторний ґенез і при наданні відповідної допомоги у більшості випадків швидко зникають. В окремих групах поранених виникають більш глибокі і тривалі розлади функції серцево-судинної системи, найчастіше при пораненні головного і спинного мозку та грудної клітки. Щодо ушкодження та захворювань органів дихання, у поранених переважають прояви, патогенетично пов’язані з травмою. До первинних змін відносяться наслідки ушкодження легень і плеври. Вторинна патологія включає пневмонії, плеврити, гострі гнійно-деструктивні захворювання легень, тромбоемболічні ускладнення та ін.

Мета роботи - проаналізувати помилки при використанні сучасного хірургічного магнітного інструментарію для діагностики та видалення феромагнітних сторонніх тіл. За низкою експлуатаційно-клінічних критеріїв проаналізовано матеріал, наданий користувачами магнітного інструментарію (623 респонденти), щодо результатів його клінічного використання за період з 2014 р. по теперішній час. Загалом помилки при використанні хірургічного магнітного інструментарію можливо розподілити на дві групи: клінічні та експлуатаційно-технічні. Найбільша кількість клінічних помилок пов'язана з використанням такого інструментарію не за показаннями, фактично за відсутності феромагнітних уламків у ранових каналах та порожнинах. Інші причини помилок: неврахування фізіологічних особливостей перебігу ранового процесу, а саме формування капсули навколо стороннього тіла, характеру ранового каналу, вибір невідповідного номенклатурного зразка та неврахування проєкції судин і нервових стволів, що призводить до розвитку ускладнень (кровотечі, невралгії, парезу), формування контрапертурного розрізу, та механічне вилучення уламка. До експлуатаційно-технічних помилок відносили стерилізацію у сухожаровій шафі та фізичне пошкодження інструментарію. Висновки: відповідно до отриманих результатів рекомендовано проведення навчальних тренінгів щодо застосування хірургічного магнітного інструментарію, що забезпечить зменшення кількості різноманітних помилок та ускладнень, максимальний ефект його використання.

Мета роботи - визначити доцільність органозберігальних операцій на селезінці при її ушкодженні внаслідок вогнепальних торакоабдомінальних та абдомінальних поранень. Із 51 пораненого з вогнепальними проникаючими пораненнями живота з ушкодженням селезінки на II рівні надання медичної допомоги було оперовано 8 (15,7 %), на III рівні - 43 (84,3 %). Із 43 поранених, оперованих на III рівні надання медичної допомоги, у 35 (81,4 %) виконана спленектомія, а у 8 (18,6 %) - органозберігальні операції. За характером ушкодження селезінки всі поранення були осколковими. Ступінь ушкодження селезінки оцінювали за Moore відповідно до її структури. Лапаротомним доступом органозберігальні операції виконані у 5 (62,5 %) поранених, за допомогою відеолапароскопічної системи - у 3 (37,5 %). Ультразвукове дослідження за FAST-протоколом виконували у всіх поранених, що дозволяло визначитися з об'ємом крововиливу в черевну порожнину та наявністю ушкодження селезінки. За допомогою відеолапароскопії визначали обсяг ушкодження та подальшу тактику. Ушкодження селезінки I ступеня за Moore було у 4 (50 %) поранених, II ступеня - у 3 (37,5 %), III ступеня - у 1 (12,5 %) пораненого. У всіх пацієнтів, яким були виконані органозберігальні втручання, обсяг хірургічної допомоги полягав у коагуляції за допомогою апарата радіочастотної терапії MEDTRONIC AEX та накладанні гемостатичної губки з дренуванням піддіафрагмового простору зліва силіконовою трубкою. Висновки: органозберігальні операції при ушкодженні селезінки доцільно виконувати на III рівні надання медичної допомоги за умови ураження органа I і II ступеня, визначеного за Moore, наявності часу та обладнання.

Монографія «Лікування поранених з бойовими ушкодженнями живота (за досвідом АТО/ООС)» е одинад¬цятим виданням серії книг з узагальнення досвіду медичного забезпечення бойових дій наших ЗС України, підготовлене відомими практичними фахівцями та науковцями військової медицини, Національної академії медичних наук України та Міністерства охорони здоров’я України. Головна мета цієї праці, здійснення якої поставив перед собою авторський колектив, після ознайомлення з нею читачів - підвищення якості надання медичної допомоги цієї категорії поранених.

Швидка реабілітація та відновлення функції ушкоджених анатомічних ділянок у військових є основною метою військової медицини. При вогнепальних пораненнях колінного суглоба з дефектами покривних тканин однією з оптимальних методик реконструктивно-пластичного закриття є використання пропелерного клаптя. Представленим у роботі клінічним випадком є мінно-вибухове поранення нижніх кінцівок з дефектом м'яких тканин зовнішньої поверхні правого колінного суглоба у військовослужбовця Збройних сил України під час артилерійського обстрілу на сході України в листопаді 2022 р. Мало місце ізольоване вогнепальне уламкове дотичне непроникаюче поранення зовнішньої поверхні правого колінного суглоба з дефектом м'яких тканин розмірами 7,2 x 3,2 - 1,0 см. Мета роботи - вивчення термографічних та сонографічних особливостей перфузії м'яких тканин після вогнепальних ушкоджень нижніх кінцівок, та на підставі даних динаміки температури з ранової поверхні в поєднанні з сонографічним обстеженням судин визначали доцільність та актуальність цих даних при реконструкції дефектів нижніх кінцівок пропелерною тактикою. Проведена реконструкція клаптем з перфорантною судиною в якості "ключа" LSGA (lateral superior genicular artery) та динамічна мультимодальна концепція з використанням аудіодоплера в перед-, інтра- та післяопераційному періоді із закриттям дефекту за рахунок ротаційного перфорантного клаптя з основою живлення. За весь період лікування в пораненого в динаміці спостерігали температурний фон з поверхні клаптя за допомогою FLIR C2 та відстежували сонографічні зміни кровотоку в проєкції розташування LSGA. Зроблено висновок, що при застосуванні методики клаптів на перфорантних судинах тактично досягається декілька цілей: відновлення цілісності та функції ушкодженої ділянки, зменшення ускладнень з боку післяопераційної та донорської зон. Так, propeller flap можливо віднести до першочергового варіанта заміни тканин серед відновлювальних тактик ушкодженої ділянки нижніх кінцівок вогнепального походження.

Зауважено, що монографія є тринадцятим виданням серії науково-практичних робіт з узагальнення досвіду медичного забезпечення Збройних сил України під час бойових дій, яке підготували відомі практичні фахівці, науковці військової медицини, Національної академії медичних наук України, Міністерства охорони здоров'я України. Висвітлено проблеми підвищення якості надання медичної допомоги даній категорії поранених. Розкрито особливості медичної допомоги пораненим з ушкодженням грудей на базовому, І, II, III та IV рівнях медичного забезпечення. Увагу приділено питанням надання анестезіологічної допомоги пораненим у груди, особливостям знеболювання при відеоторакоскопії та торакотомії, анестезіологічному забезпеченню поранених з ушкодженням стравоходу. Описано патоморфологічні прояви бойових ушкоджень грудей, світлові мікроскопічні та імуногістохімічні дослідження легеневої тканини, специфіку клінічних проявів і діагностики бойових ушкоджень грудей.

Мета роботи - визначення особливостей ушкоджень червоподібного відростка і дивертикула Меккеля при вогнепальних пораненнях живота та тактики їх хірургічного лікування. Проведений аналіз вогнепальних поранень живота засвідчив наявність ізольованих та поєднаних ушкоджень червоподібного відростка і дивертикула Меккеля у 0,18 і 0,06 % пацієнтів відповідно. Всі поранені - чоловіки, їх середній вік становив (32 +- 0,3) року. Осколкові поранення були у 92,4 % пацієнтів, кульові - у 7,6 %. Переважали ушкодження основи червоподібного відростка при його низхідному положенні, ушкодження червоподібного відростка і дивертикула Меккеля поєднувалися з ушкодженням тонкої та/або товстої кишки. Всі ушкодження дивертикула Меккеля і червоподібного відростка були виявлені під час операції. Всі госпіталізовані пацієнти мали больовий синдром, ознаки перитоніту та вільну рідину в малому тазу. Хірургічна тактика полягала у видаленні червоподібного відростка (у 2 пацієнтів лапароскопічно), а при пораненнях дивертикула Меккеля обсяг оперативного втручання включав клиноподібну резекцію ділянки тонкої кишки з дивертикулом або сегментарну резекцію кишки з формуванням ілеоілеоанастомоза бік у бік. Висновки: ушкодження червоподібного відростка і дивертикула Меккеля є рідкою бойовою травмою, яка зустрічається при поєднаному ушкодженні кишечника, що зумовлює необхідність його ретельного інтраопераційного огляду. Оперативна тактика при ушкодженнях червоподібного відростка і дивертикула Меккеля полягає в їх видаленні та відновленні цілісності кишечника і може бути реалізована з лапароскопічного доступу.

Історія продемонструвала, що втрати бойових військ через холодове ураження можуть перевищувати втрати в боях. За умови належної підготовки особового складу бойових підрозділів Сил оборони України в поєднанні з належним забезпеченням та плануванням можна мінімізувати такі втрати. Холодові травми найчастіше трапляються серед піхоти - найціннішого ресурсу командира. Постраждалі з такими травмами часто потребують реабілітації, яка триває місяці, або у них констатують постійну втрату працездатності. Оскільки велика кількість холодових травм зазвичай трапляється лише під час війни, раннє розпізнавання ознак і симптомів і негайний початок лікування мають вирішальне значення. Підготовка особового складу медичної служби та навчання діагностиці і лікуванню травми, спричиненої впливом холоду, має бути пріоритетом.

Діагностика металевих осколків у м'яких тканинах пораненого базується на даних огляду, анамнезу, даних рентгенографічних та ультразвукових досліджень, ревізії рани. Помилки в діагностиці та лікуванні вогнепальних поранень обумовлені складністю механізму, поєднаним характером травми і невідповідністю зовні незначних змін тяжким внутрішньопорожнинним й внутрішньотканинним пошкодженням. Однією з нових технологій для поглиблення наукових знань є сучасний метод рентгенівської дифрактометрії за допомогою рентгенівського фазового аналізу, що ефективно застосовується при дослідженні металів. З огляду на металевий склад більшості остаточних осколків вибухового і вогнепального генезу та можливу дифузію елементів металу в оточуючу капсулу, цей метод адаптовано та застосовано для дослідження капсул металевих осколків вибухового і вогнепального генезу. Мета дослідження - визначити та проаналізувати інтенсивність рентгенофлюоресценції вмісту нанодомішок капсул металевих осколків м'яких тканин вибухового й вогнепального генезу. Як матеріал для дослідження інтенсивності рентгенофлюоресценції вмісту нанодомішок використовували м'які тканини, видалені хірургічним шляхом разом з інкапсульованим металевим осколком вибухового і вогнепального генезу у 36 поранених в період від 2 місяців до 23 років після поранення, які знаходилися на лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону МО України та у ДУ "ІЗНХ ім. В. Т. Зайцева НАМН України". За результатами проведеного дослідження інтенсивності рентгенофлюоресценції вмісту нанодомішок визначено 3 фази капсулювання металевих осколків у м'яких тканинах пораненого на підставі елементних, структурних, клітинних, тканинних та клінічних даних: активних динамічних змін, перехідної фази, нестабільної рівноваги, які відображують основні механізми виникнення ускладнень та їх відсутність у більшості клінічних випадків. Висновки: визначено 3 фази капсулювання металевих осколків у м'яких тканинах поранених на підставі елементних, структурних, клітинних, тканинних та клінічних даних: активних динамічних змін, перехідної фази, нестабільної рівноваги, які відображують основні механізми виникнення ускладнень та їх відсутність у більшості клінічних випадків.

Мета роботи - проаналізувати результати діагностики та лікування поранених із вогнепальною бойовою травмою, у яких зафіксовано міграцію сторонніх тіл, та визначити їх оптимальний алгоритм. Проаналізовано дані анамнезу, об?єктивних клінічних та загальних клініко-лабораторних досліджень, а також результати інструментальної діагностики (рентгенологічного, ендоскопічного, ультразвукового досліджень) 67 поранених із сліпими вогнепальними пораненнями різної локалізації. Торако-, лапаро- та артроскопічні оперативні втручання виконували на відеоендоскопічній стійці, а для діагностики та видалення феромагнітних сторонніх тіл використовували хірургічний магнітний інструментарій. Основними напрямками міграції сторонніх тіл є дихальні шляхи, шлунково-кишковий канал, судинне русло, порожнини (плевральна, черевна, суглобів) та м'які тканини при нагноєнні. Фіксація стороннього тіла відбувається у місці звуження артерії або вени, дистальних частинах дихальних шляхів, пологих частинах плевральної або черевної порожнини, в органах, які мають структурні особливості (серце, кишка, суглоб). Висновки: хоча міграція сторонніх тіл вогнепального походження зустрічається рідко, вона потребує відповідної уваги та реагування. При вогнепальних проникаючих пораненнях порожнин (грудної, черевної, великих суглобів), до яких можлива міграція сторонніх тіл, перевагу потрібно надавати мініінвазивним ендоскопічним методикам їх видалення з використанням сучасного магнітного інструментарію.