Мета роботи - проаналізувати результати періоперативного ведення хворих з артеріовенозними мальформаціями (АВМ) з використанням емболізуючої речовини Onyx. Проаналізовано результати ендоваскулярної емболізації АВМ головного мозку з використанням емболізуючої речовини Onyx у 28 хворих у 2012 - 2013 рр. Усі оперативні втручання проводили під загальною анестезією з керованою вентиляцією легень. У 22 (80 %) хворих застосували інтра- та післяопераційну керовану гіпотензію і протинабрякову терапію. Ускладнення в інтраопераційний період зафіксовано в 2 (8 %) випадках (в 1 - ішемічні, в 1 - геморагічні), без стійкого неврологічного дефіциту в обох випадках, у післяопераційний - у 2 (8 %) випадках (в 1 випадку - набухання головного мозку без стійкого неврологічного дефіциту, в 1 - геморагічні ускладнення через 6 днів після оперативного втручання з летальним наслідком). Висновки: ендоваскулярну емболізацію АВМ з використанням емболізуючої речовини Onyx рекомендовано проводити під загальною анестезією з міорелаксацією та керованою вентиляцією легень. Для запобігання геморагічним ускладненням в інтра- та післяопераційний період необхідно застосовувати медикаментозну керовану артеріальну гіпотензію, для уникнення набряку головного мозку - протинабрякову терапію, у разі ішемічних ускладнень додатково призначають низькомолекулярні гепарини.

Проаналізовано літературу щодо клінічних виявів артеріовенозних мальформацій (АВМ) головного мозку. Виявлено, що частка АВМ становить 1,5 - 4,0 % від внутрішньочерепних утворень, а їх поширеність - 1,34 випадку на 100 тис. населення. Внутрішньочерепні АВМ виникають дещо частіше у чоловіків, ніж у жінок. Приблизно 65 % внутрішньочерепних АВМ локалізуються у півкулях головного мозку, 15 % - у глибинних та серединних структурах, а решта - у задній черепній ямці. Внутрішньочерепні АВМ виявляються крововиливами у 53 % випадків. Ризик повторного крововиливу становить 6 % протягом першого року після крововиливу і 2 % на рік протягом 20 років після першого крововиливу. Зазначено щодо відносно високого ризику крововиливу у дітей з АВМ. У 62 % хворих, які перенесли крововилив з АВМ, не було неврологічної інвалідизації, у 25 % мала місце незначна інвалідизація, у 6 % - значний неврологічний дефіцит. Судомні напади є другим за частотою виявом внутрішньочерепних АВМ - 24 - 32 %. Частота виникнення епілепсії de novo становила 18 % під час спостереження протягом 20 років після встановлення діагнозу. Ризик розриву АВМ невеликого розміру дорівнював 52 % під час спостереження протягом 5-ти років після встановлення первинного діагнозу, АВМ великого розміру - 10 %. Асоційовані аневризми є предиктором крововиливу у хворих з АВМ: ризик крововиливу становить 7 % на рік, тоді як у разі АВМ без аневризми - 1,7 %.

Рассмотрен ряд событий за последние десятилетия, оказавших наибольшее влияние на стратегию и тактику лечения ишемического инсульта (ИИ). Освещены основные концепции, рандомизированные клинические исследования и современные подходы к диагностике, лечению и профилактике ИИ.

Наведено сучасні комплексні рекомендації для діагностики та лікування аневризматичного субарахноідального крововиливу, які розроблені на основі рекомендацій Американської асоціації з нейрохірургічної допомоги, Асоціації серцевих захворювань, Американської асоціації інсульту, Європейської організації боротьби з інсультом та Корейським товариством нейроінференції. Доказову силу рекомендацій оцінено відповідно до класу і рівня доказів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.703.1

Рубрики:

Інсульт

Шифр НБУВ: Ж100899 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Об'єктом дослідження є професійна підготовка лікарів-анестезіологів. Предмет дослідження - професійна підготовка лікарів-анестезіологів у країнах Західної Європи. Досліджено такі методи - теоретичні, які включають різні види аналізу: термінологічний - з метою визначення базових понять дослідження; порівняльно-педагогічний - для дослідження проблеми розвитку медичної освіти України та країн Західної Європи; системно-структурний - для виявлення тенденцій розвитку медичної освіти в освітній політиці країн Західної Європи та України; діахронний - для дослідження прогресивних змін у системах професійної підготовки лікарів-анестезіологів країн Західної Європи та України; порівняння й узагальнення фактичного матеріалу - для визначення напрямів використання прогресивного досвіду країн Західної Європи у професійній підготовці лікарів-анестезіологів; емпіричні - аналіз статистичних даних, опис фактичної інформації, бесіди зі студентами, викладачами і науковцями закладів вищої медичної освіти з метою конкретизації фактів та положень. Мета дослідження - охарактеризувати професійну підготовку лікарів-анестезіологів у країнах Західної Європи (Велика Британія, Німеччина, Франція) та визначити й теоретично обґрунтувати можливості використання в Україні західноєвропейського позитивного досвіду щодо організації та проведення відповідної підготовки фахівців в системі вищої медичної освіти. Уперше проаналізовано професійну підготовку лікарів-анестезіологів в країнах Західної Європи, зокрема у Великій Британії, Німеччині та Франції; визначено компонентний характер сучасної системи професійної підготовки лікарів-анестезіологів в країнах Західної Європи (законодавча і нормативна база, освітні заклади і центри, державні програми підготовки лікарів-анестезіологів, різнорівневі освітні та консультаційні програми); з'ясовано структурно-змістові (стандартизація, диверсифікація освітніх програм на основі компетентнісного підходу; неперервність освіти (ступінь бакалавра, магістра, доктора філософії) та процесуальні (інтеграція традиційних та інноваційних форм та методів навчання; інформатизація навчального процесу; логічне поєднання навчання у великих та малих групах, дистанційне навчання) особливості професійної підготовки лікарів-анестезіологів; здійснено порівняльно-педагогічний аналіз професійної підготовки лікарів-анестезіологів країн Західної Європи та України; обґрунтовано можливості використання досвіду професійної підготовки лікарів-анестезіологів країн Західної Європи для удосконалення системи професійної підготовки лікарів-анестезіологів в Україні на загальнодержавному, регіональному рівнях, а також на рівні служб зайнятості і закладів вищої медичної освіти.