Досліджено теоретичні, організаційні та методичні особливості обліку й аналізу інноваційної діяльності та розроблено практичні рекомендації щодо їх покращення. Запропоновано трактування інноваційної діяльності для підприємств цукрової промисловості. Розроблено модель інноваційної діяльності на основі системного підходу та формування витрат за етапами їх виникнення. Узагальнено інформаційні ресурси обліку й аналізу. Розглянуто схему обліку господарських процесів на підприємствах цукрової промисловості. Запропоновано зміни у робочому плані рахунків залежно від виду інновацій, які впроваджують підприємства. Запропоновано форми регістрів щодо витрат інноваційної діяльності. Удосконалено порядок відображення інформації про інноваційну діяльність у фінансовій та додаткових формах звітності. Сформовано алгоритм проведення аналізу зовнішнього та внутрішнього середовищ з метою вибору напряму інноваційної діяльності. Розкрито особливості інноваційного лага підприємств цукрової промисловості та його аналізу. Розроблено модель аналізу ефективності інноваційної діяльності з використанням економіко-математичних методів шляхом виокремлення інтересів зацікавлених сторін.

Досліджено теоретичні питання та прикладні аспекти здійснення економічних експертиз. Розглянуто теоретичні засади здійснення експертної діяльності у сфері економіки. Визначено сутність і роль економічних експертиз в контрольній практиці. Приділено увагу особливостям надання послуг з економічних експертиз і експертних досліджень. Економічна експертиза дозволяє оцінити реальний фінансовий стан підприємства при провадженні справи про банкрутство, встановити факти правопорушень у процесі здійснення господарюючими суб'єктами фінансово-кредитних операцій, невиконання ними договірних зобов'язань. Уточнено нормативно-правове регулювання економічної експертизи обліку та звітності в діяльності підприємств. Об'єктами вивчення стали практичні аспекти проведення економічної експертизи бухгалтерського, податкового обліку і звітності; економічної діяльності підприємств і організацій; фінансово-кредитних операцій. Зазначено, що є об'єктивна необхідність удосконалення методології та організації економічної експертизи, а також потреба у доповненні її теоретичних та практичних положень.

Уперше розроблено, науково обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови формування готовності педагогів до соціально-економічного виховання дошкільників у системі післядипломної освіти, а саме: використання інтерактивних методів і сучасних педагогічних технологій з метою набуття педагогами професійного досвіду та подальшого самовдосконалення; створення сучасного освітнього предметно-розвивального середовища через взаємодію наукового та творчого підходів до професійного розвитку педагогів; використання педагогічного інструментарію, що ґрунтується на інтерактивній взаємодії педагогічного колективу та батьків. Обґрунтовано та представлено структуру (когнітивний, діяльнісний, рефлексивний, креативний компоненти) досліджуваного феномена; розроблено критерії (інтелектуальний, практико-орієнтовний, рефлексивно-оцінний, креативно-творчий) та показники й рівні (високий, достатній, середній, низький) готовності педагогів до соціально-економічного виховання дошкільників у системі післядипломної освіти. Запропоновано організаційну модель формування готовності педагогів до соціально-економічного виховання дошкільників у системі післядипломної освіти; уточнено сутність понять "післядипломна освіта педагога", "соціально-економічне виховання дошкільників", "професійна готовність педагога", "готовність педагога до соціально-економічного виховання дошкільників" відповідно до проблеми дослідження. Удосконалено зміст, форми та методи формування готовності педагогів до соціально-економічного виховання дошкільників у системі післядипломної освіти; подальшого розвитку набули теоретико-методичні підходи до формування готовності педагогів до соціально-економічного виховання дошкільників у системі післядипломної освіти.

Технологія має великий, але значною мірою невикористаний потенціал для підтримки інклюзивної освіти людей з обмеженими можливостями та інших груп меншин. Зокрема, вона може надати різноманітні засоби представлення, репрезентації та вираження навчання, також дозволяє учням з обмеженими можливостями подолати бар'єри, з якими вони б зіткнулися в навчальній програмі. Технологія також має потенціал для збільшення задоволення та мотивації. Дистанційна освіта має потенціал для розширення доступу до освіти, але не повинна відбуватися за рахунок забезпечення доступності інституційної освіти. Проте не всі ініціативи враховують потреби людей з обмеженими можливостями. Показано необхідність контролю навчального процесу, а саме отриманих знань в процесі навчання для інклюзивних людей, виділено відмінності оцінювання результатів аудиторного та дистанційного режиму навчання. Розглянуто технології штучного інтелекту, інклюзивної освіти в електронних навчальних системах (ЕНС) які можуть поліпшити процес освіти. Описано загальне поняття інклюзивної освіти як в ЕНС так і в аудиторних, зазначено роль викладачів та батьків. Розглянуті види інклюзій, їх особливості та вимоги. Розглянуті основні принципи побудови систем інклюзії, їх функції та особливості. Розглянуто та проаналізовано переваги та недоліки методів інклюзивної освіти. Проаналізовано інтеграцію інклюзивної освіти в електронних навчальних системи на прикладі інших країн. Розглянуто класифікацію та види інклюзивної хвороби порушення у осіб з ОПП і їх вимоги до електронних засобів. Розглянуто і наведено програмні забезпечення ЕНС ІО, які мають урунтуватися на застосуванні адаптивних технологій та елементів штучного інтелекту в інклюзивній освіті, як для викладачів так і для учнів в електронному просторі. Показано актуальність тенденції розвитку інклюзивної освіти в електронних навчальних системах та задачі, які можуть бути розв'язані за допомогою програм, батьків та викладачів.