Обгрунтовано положення про значні перспективи пошуків кварцової сировини в Україні, пов'язаної з гідротермальними жилами, насамперед Українського щита (УЩ). Серед них на особливу увагу заслуговують три рудопрояви - Ленчинський (Північно-Західний район УЩ), Арсенівський (Інгуло-Інгулецький район) і Скляна Гора (Приазов'я). Саме вони мають стати першочерговими об'єктами для проведення науково обгрунтованої розвідки. У них на незначній глибині зосереджено величезні прогнозні ресурси. Кварц цих родовищ є слабко дослідженим. За даними спектрального та морфологічного аналізів, мікроскопії, ІЧ-спектроскопії, термобарогеохімії та газової хроматографії та за структурними параметрами найчистішим серед зазначених рудопроявів виявлено кварц Ленчинського рудопрояву.

Методами протонного магнітного резонансу та газової хроматографії досліджено склад флюїдних включень із трьох рудопроявів жильного кварцу Українського щита. Встановлено, що кількість летких елементів незначна і збільшується зі зменшенням розміру частинок кварцу. Доведено, що вода досить поширена у жильному кварці та міститься, головним чином, у вакуолях.

Встановлено, що перспективні запаси кварцової сировини в Україні пов'язані з гідротермальними жилами Українського щита (УЩ). Зазначено, що на особливу увагу заслуговують три рудопрояви - Ленчинський (Північно-Західний район УЩ), Арсенівський (Інгуло-Інгулецький район) та Скляна Гора (Приазовський район), в яких на відносно невеликій глибині сконцентровані значні прогнозні ресурси, але кварцова сировина цих рудопроявів вивчена недостатньо. Наведено результати мікроскопічного, електронно-мікроскопічного, рентгеноструктурного, рентгенолюмінесцентного, мінералогічного аналізів, інфрачервоної спектроскопії, протонного магнітного та електронного парамагнітного резонансу, а також термобарогеохімії зернистих агрегатів жильного кварцу. На їх основі зроблено висновок про двостадійне формування кварцових жил, оцінено якість кварцової сировини та запропоновано можливі галузі її використання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д33 в3

Рубрики:

Мінералогія

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ім'я дійсного члена Російської та Української академій наук В. І. Вернадського, від дня народження якого минуло 150 років, широко відоме в Україні, бо багатогранною була його наукова творчість і плідною організаційна діяльність. Відзначення ювілейної дати - це нагода оцінити з позицій сьогодення внесок ученого в науку та прослідкувати вплив його ідей на її розвиток. Чільне місце серед усіх напрямів різнобічної діяльності В. І. Вернадського належало мінералогії. Глибоке знання мінералів привело його до реформування мінералогічної науки та заміни статичної описової мінералогії на динамічну генетичну. Нинішня генетична мінералогія має багато напрямів: вчення про флюїдні включення в мінералах (термобарогеохімія або мікрофлюїдологія), вчення про типоморфізм мінералів, онтогенія, ізотопні дослідження тощо, які інтенсивно розвивалися і продовжують розвиватися в Україні. Перший центр дослідження флюїдних включень у мінералах зародився в Україні в 1950-х рр. і пов'язаний з іменем доцента Львівського університету М. Єрмакова. У стінах цього університету розвинулася також прикладна термобарогеохімія, підгрунтя для якої заклав професор Є. Лазько. Згодом дослідницькі центри включень організовано в Радянському Союзі та за кордоном. Великий внесок у поширення цього вчення зробив відомий мінералог та організатор науки академік Є. Лазаренко. План В. Вернадського щодо створення при тодішній Українській Академії Наук Мінералогічного інституту був реалізований завдяки зусиллям академіка М. Семененка. Організований за його ініціативою у 1969 р. Інститут геохімії та фізики мінералів (сьогодні Інститут геохімії,

мінералогії та рудоутворення ім. М. П. Семененка НАН України) перетворився на провідну установу мінералогічного профілю. Опановані в Інституті найновіші методи фізичного дослідження мінеральної речовини надали величезний поштовх для розвитку вчення про типоморфізм мінералів, а розвиток ізотопного аналізу, перспективність якого передбачав ще В. Вернадський, сприяв встановленню джерела мінеральної речовини та часу кристалізації багатьох мінералів з різних регіонів. Регіонально-мінералогічні дослідження, на які В. Вернадський звернув увагу ще на початку XX ст., інтенсивно розвивалися в Україні завдяки ініціативі академіка Є. Лазаренка та його учнів. Є сподівання, що цей напрям збереже свої позиції й у XXI ст.

Запропоновано підхід до оцінки тематичної близькості документів з використанням редукції простору ознак і на його основі розроблено алгоритм формування інформаційно-пошукових образів документів, що дозволяє підвищити якість і швидкість виконання автоматичної кластеризації документів. Запропоновано модель для програмної системи, що дозволить виконати інтелектуальний аналіз текстового масиву авторефератів дисертацій, використовуючи методи технології Text Mining. Особливістю розробленої програмної системи є аналіз великих масивів текстових документів за рахунок вилучення прихованих нетривіальних знань.

Стандартизація назв мінералів українською мовою - таке завдання, яке окрім інших, має виконати "Мінералогічна енциклопедія України". Уніфікація назв є вкрай необхідною для створення електронних баз мінералів, пошукових систем, автоматизованої обробки інформації. Мета роботи - висвітлити труднощі, що виникають у зв'язку з утворенням українських назв мінералів, відкритих поза Україною, і запропонувати шляхи відтворення латинізованих назв літерами національної абетки. З часу виходу тримовного "Мінералогічного словника" Є. К. Лазаренка і О. М. Винар, який неформально затвердив правопис назв мінералів українською мовою, минуло 40 років. З того часу відбулося багато змін у мінералогії, змінився український правопис, затверджено нові стандарти транслітерації та транскрипції, внесено корективи в хімічну термінологію. Міжнародна мінералогічна асоціація щоквартально оновлює список затверджених назв мінеральних видів. Більшість із них - це тривіальні назви, утворені від власних імен і географічних назв. Вони позначаються літерами латинської абетки збереженням усіх норм правопису мови тієї країни, де був відкритий мінерал. Нині спостерігається така тенденція утворення назв мінералів: тривіальна назва відомого виду виконує роль стрижневого слова, а його нові хімічні аналоги позначають за допомогою символів і назв хімічних елементів. Останні через дефіс приєднують до стрижневого слова у вигляді суфікса і префікса. Для передачі латинізованого терміна українською мовою недостатньо відомостей про мову запозичення, необхідною умовою є наявність інформації про етимологію слова. Особливі труднощі виникають з передачею назв мінералів, відкритих у Китаї, або названих на честь вчених, які працювали в різних країнах. Зазначено, що є доцільним запропонувати до обговорення такі пропозиції щодо впорядкування українських назв мінералів: для мінералів, що були відкриті до 1975 р., зберегти назви, затверджені в Мінералогічному словнику" І. Лазаренка і О. Винар, не зважаючи на помилки транслітерації. Вважати їх історичними формами слів іноземного походження. Зберегти народні й історичні назви видів, якщо вони не суперечагь затвердженій номенклатурі; для мінералів, що були відкриті пізніше, але до внесення змін в український правопис, зберегти кириличні терміни, близькі до затверджених в російській мові, адаптувавши їх до норм чинного на той час українського правопису. Їх також розглядати як історичні форми, утворені в період існування Радянського Союзу; дія мінералів, що були відкриті після 1990 р., утворювати українські назви шляхом транслітерації через транскрипцію з мови запозичення терміна з врахуванням норм правопису українських слів. У разі невідомої етимології латинізованого терміна використовувати пряму транслітерацію з латиниці; назву мінерального виду, на противагу від назви різновиду (відміни), передавати одним словом; для дешифрування складних назв і полегшення їх вимови максимально використовувати дефіс; назву синтезованих хімічних аналогів мінеральних видів брати в лапки.

Три першочергові завдання стоять перед регіональною мінералогією України: перевизначення мінеральних видів відповідно до змін у номенклатурі, затвердження нормативних українських назв мінералів і розширення бази даних мінералів України. Нині в світі спостерігається різкий приріст нових видів із класів фосфатів, арсенатів, ванадатів і сульфатів, мінералів мангану і рідкісноземельних елементів. Він зумовлений удосконаленням аналітичних приладів, які надають змогу досліджувати індивіди нанометричних розмірів з залученням для досліджень спектроскопічних методів. Існує реальна перспектива поповнити базу даних мінералів України, дослідивши відомі рудопрояви, закинуті штольні, метеорити і музейні колекції за допомогою сучасних приладів, перевизначивши відомі знахідки відповідно до змін у номенклатурі груп мінералів. Однак насамперед потрібно затвердити нормативні назви мінеральних видів українською мовою.

Мета роботи - привернути увагу до нового веб-ресурсу "Мінералогічна енциклопедія України" з доменом http://mineralopediaukraine.com. Показано, що на нинішній час мережні видання мають значні переваги перед друкованими. Вони надають змогу і поновлювати інформацію про мінерали, миттєво виправляти помилкові дані, знайомитись із думкою читачів і навіть залучати останніх як авторів. Увагу привернуто до Словника українських назв мінералів, викладеного на веб-сайті для загального обговорення і опитування. Оскільки назви мінеральних видів, затверджені Міжнародною мінералогічною асоціацією, записані літерами розширеної латиниці, існують певні труднощі щодо запису їх кирилицею. В Україні до них додаються труднощі, зумовлені змінами з 1990 р. в українському правописі й законодавстві. Упорядники Словника зберегли без змін українські назви мінералів, що були відомі до 1990 p., з аписали з урахуванням змін до правопису назви мінеральних видів, відкритих пізніше. Для опитування підготовлено два пакети питань. Один із них стосується способу запису латинописних назв кирилицею: через транскрипцію, як це робилося раніше, чи транслітерацією? На думку упорядників, більшу перевагу надає пряма транслітерація літер латинської абетки, без врахування мови запозичення. Інший пакет питань стосується правопису назв мінеральних видів українською мовою залежно від часу їх відкриття. Остаточне рішення, що буде базуватися на результатах опитування, залишається за термінологічною комісією.

Українські мінералоги не можуть похвалитися знахідками нових мінералів на території своєї країни. Попри опубліковані заявки щодо відкриття півсотні видів, зареєстрованими нині є лише 12. З огляду на розмір території і багатства надр України, число невиправдано мале: Україна поступається за числом знахідок сусіднім країнам. Лідерами є США і Російська Федерація - по 15 % світових знахідок. Якщо у XX ст. головною причиною відставання була ізольованість Радянського Союзу від Міжнародної мінералогічної асоціації, яка затверджує нові види, то у незалежній Україні головними стали фінансові труднощі, а саме занепад геологічної галузі, скорочення чисельності наукових співробітників, катастрофічне відставання рівня лабораторного забезпечення від міжнародного. Показовими є приклади Японії та Китаю, які завдяки появі аналітичного обладнання потрапили у першу десятку країн-лідерів. Деякі зміни до правил затвердження видів і можливості сучасних аналітичних приладів стимулювали, попри прогнози щодо скорочення числа відкриттів, хвилю знахідок нових мінералів у світі, щорічне число яких становить 50 - 100 видів. Особливість нових знахідок - розмір індивідів, що вимірюється мікрометрами. Формули нових мінералів зазвичай містять катіони зі змінним зарядом: Mn, As, V, Р, Sb та індивідуальні REE. Без сучасного аналітичного обладнання на кшталт трансмісійних електронних мікроскопів, іонних мікрозондів і раманівських мікроспектрометрів українські мінералоги не наздоженуть світових лідерів. Водночас наявні дані свідчать про великий потенціал території України щодо знахідок нових мінералів. Особливої уваги варті твердофазові включення у мінералах.

Наука про флюїдні включення у мінералах, яку часто називають термобарогеохімією, існує понад півтора століття. За тривалу історію розвитку періоди розквіту науки перемежовувалися з періодами застою. Суттєвий поштовх для її розвитку дали експериментальні роботи М. П. Ермакова, започатковані у Львівському університеті усередині XX ст. їх продовжили у стінах академічних наукових установ Львова і Києва. У 1950 - 1980-х рр. Україна була провідним центром з дослідження включень не лише Радянського Союзу, а й зарубіжжя. Значну роль у цьому відіграли школи Володимира Калюжного і Олега Петриченка, збагативши науку новими методами дослідження включень і їх результатами. З 1972 р. при відділі регіональної та генетичної мінералогії Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення імені М. П. Семененка Національної академії наук України існує лабораторія дослідження включень, заснована академіком Євгеном Лазаренком. За десятки років нечисленний колектив лабораторії розробив нові методичні прийоми використання результатів дослідження включень у мінералах для реконструкції складних процесів мінералоутворення. Зокрема, завдяки поєднанню діаграм стану мінеральної речовини і результатів вивчення флюїдів у включеннях визначили величину ерозійного зрізу камерних пегматитів, умови метасоматозу Li-мінералів і формування золоторудних родовищ. Сконструйована піролізна установка до серійного хроматографа дала змогу з однієї наважки визначати вміст усіх найпоширеніших летких компонентів у мінералі і виявляти їх природу.

9 січня 2019 р. виповнилося 50 років від дня заснування Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М. П. Семененка НАН України - установи, що об'єднує зусилля багатьох різнопрофільних фахівців - геохіміків і хіміків, мінералогів і фізиків, петрологів і фізико-хіміків, рудознавців і мінерагеністів, - для всебічного вивчення речовинного складу природних об'єктів з метою напрацювання наукових засад задля сприяння задоволенню потреб України в мінеральній сировині та її раціональному використанні. Нині діяльність установи здійснюється за такими науковими напрямами: геохімія процесів породо- і рудоутворення, пошукова геохімія та геохімія довкілля; регіональна та генетична мінералогія, фізика мінералів, наномінералогія; петрологія ендогенних процесів; геологія, металогенія та прогнозування родовищ корисних копалин України.

Висвітлено історію створення і розвитку, сучасну структуру та найвагоміші наукові здобутки, здебільшого за останні 25 років, Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М. П. Семененка Національної академії наук України, який традиційно веде різнопланові дослідження у різних галузях геохімії, у тому числі ізотопної й ізотопно-геохронологічної, класичної й сучасної мінералогії, петрології учення про рудні родовища, мінерагенії.

Процесам ліквації в геології тривалий час не приділяли належної уваги. Інтерес до них зріс після того, як експериментально була показана роль ліквації в концентруванні рідкісних елементів у реальних для природних процесів умовах. На підставі зібраних літературних даних, переважно результатів експериментів, систематизовано низку мінералогічних і термобарогеохімічних ознак, які свідчать про лікваційні процеси в середовищі мінералоутворення. У кристалічних породах ознаки ліквації виявляють дуже рідко, оскільки зазвичай кристалізація їх стирає або затушовує. Тим не менше ряд мінералогічних і термобарометричних ознак ліквації вдалося виявити у чотирьох сієнітових масивах гіперсольвусного типу на Українському щиті - Азовському, Великовисківському, Яструбецькому та Давидківському. Це розшаровані інтрузії з проявленою різною мірою Zr-REE мінералізацією. На лікваційні процеси, що відбувались у сієнітовій магмі, вказує глобулярна та гантелеподібна форма утворених мінералів і така сама форма розплавних включень у них, наявність сингенетичних включень розплавів контрастного складу, меніскова межа між мінеральними фазами всередині включень, емульсійні текстури виділення одного мінералу в матриці іншого, кристали-футляри та інші зональні утворення різноманітного складу. Кожна з виявлених ознак не може слугувати доказом існування ліквації, однак разом вони стають переконливим підтвердженням незмішуваності у магматичному середовищі. Для магми гіперсольвусних сієнітів отримано докази неодноразового розшарування - спочатку на фемічний і салічний розплави, потім - салічного на силікатну та сольову складові. У двох випадках вдалося зафіксувати розділення сольового розплаву на фторидний і карбонатний. Припускається, що ознаки ліквації збереглися в гіперсольвусних сієнітах тому, що на початку їхньої кристалізації мало місце переохолодження магматичного розплаву або зниження флюїдного тиску та збільшення в'язкості розплаву, що призвело до загартування лікваційних текстур. Особливо таке загартування проявлене в малих тілах Великовисківського масиву. Зазначено, що генетична інтерпретація багатьох мінералогічних даних може суттєво відрізнятися, якщо врахувати ймовірність лікваційних процесів у магматичному джерелі.

Обгрунтовано доцільність управління фінансовими ресурсами, заснованого на підході "фінансова стійкість -"міжнародний бізнес - енергозбереження", формалізації основних переваг і недоліків такої системи управління. Даний підхід передбачає створення умов, за яких підприємства матимуть потенціал якісного розвитку та зростання не лише в період сприятливого фінансово-економічного клімату, але і під час фінансово-економічних криз. Запропонований підхід до управління підприємством дає можливість: підвищити фінансову культуру; сформувати більш адаптивну систему антикризового управління; позитивно впливає на імідж компанії; сприяє розвитку міжнародних зв'язків компанії. Запропоновано формування спеціалізованого фонду, який передбачає вивільнення коштів та їх подальше інвестування в енергоефективні та ресурсозберігаючі технології. Наведено послідовність формування спеціалізованого фонду: крок 1 - вивільнення фінансових ресурсів шляхом реалізації компонентів "міжнародний бізнес" і перших проєктів компонента "енергозбереження"; крок 2 - шляхом економії фінансових ресурсів (коли строк окупності впроваджених технологій уже пройшов); крок 3 - використання ресурсів, акумульованих у фонд, для реалізації подальших проєктів енергозбереження або/та формування резервних фондів; крок 4 - у кризовий період, сформувавши фінансові резерви, підприємство отримує можливість використання вільних коштів для збереження фінансової стійкості та потенціал для подальшого розвитку. Окрему увагу в статті присвячено поясненню ролі енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій у даній концепції управління, а також виявленню проблем, пов'язаних із упровадженням таких технологій. Фінансування проєктів, пов'язаних із упровадженням енергоефективного устаткування та обладнання, дозволяє отримувати позитивний економічний ефект шляхом зниження середньодобового споживання електроенергії, природного газу, інших енергоносіїв.

Представлено суттєво доповнений і дещо змінений "Словник українських назв мінеральних видів", пілотний варіант якого був опублікований у журналі "Записки Українського мінералогічного това¬риства", 2019, том 16, за два роки після виходу Словника мінеральне царство поповнилося ще двома сотнями затверджених видів і на кінець 2021 р. досягло числа 5780 мінеральних видів, затверджених Міжнародною мінералогічною асоціацією на кінець 2021 р., та їхні назви українською мовою, ухвалені Термінологічною комісією при Українському мінералогічному товаристві. Зазначено, шо ще понад тисячу назв мінералів належать видам дискредитованим, синонімам затверджених видів і поширеним назвам їхніх відмін. Наведено, окрім назви українською, англійською і російською мовами, для кожного затвердженого виду, кристалохімічні формули, дані про сингонію кристалів, приналежність до найбільших груп, наявність поліморфних модифікацій, дати відкриття, перевизначення і перейменування, етимологію назви, країну знахідки.