Висвітлено історію формування термінології словосполучення як фрагмента терміносистеми українського синтаксису в українському мовознавстві. На базі даних історичних джерел надано інформацію про внесок українських граматистів у розвиток синтаксичної термінології у зв'язку з пожвавленням теоретичних напрацювань української синтаксичної науки починаючи з другої половини XIX ст. Завдяки презентації терміновживання в мовознавчих працях, простежено основні тенденції термінотворення, одна з яких проголошує україномовну основу.

Розглянуто синтаксичну термінологію в мовознавчих працях від початку до 20-х рр. ХХ ст., розвиткові якої сприяло збагачення теоретичної бази синтаксису, зокрема поглиблено вчення про формальну структуру речення, словосполучення, синтаксичний зв'язок, способи вираження й типи головних і другорядних членів речення, синтаксис частин мови, відмінків та рідковживаних конструкцій в українській мові. Залучено відомості історичних джерел, звернено увагу на внесок українських граматистів П. Горецького та і. Шалі, М. Грунського та Г. Сабалдира, О. Курило, І. Нечуя-Левицького, В. Сімовича та інших у формування синтаксичної терміносистеми на тлі попередніх наукових досягнень з урахуванням досліджень українських учених, що стосуються розвитку теоретичних аспектів термінотворення: формування чітких принципів термінотворчого процесу й вимог до термінів, одна з яких проголошувала національну мовну основу.

Охарактеризовано стан створення синтаксичної термінології української мови в контексті історичного термінознавства. Простежено тенденції в розвитку цієї термінології з опертям на наукові джерела XIX - 50-х рр. XX ст. З'ясовано вплив мовних і позамовних чинників на формування синтаксичної термінології української мови. Встановлено особливості розвитку термінологічних найменувань понять синтаксису словосполучення, простого та складного речення. Введено до наукового обігу модель історичного паспорта синтаксичного терміна.

Досліджено формування синтаксичної термінології української мови в XIX - І половині XX ст., визначено періодизацію її розвитку. Обгрунтовано роль джерельної бази як основи вивчення динаміки синтаксичної терміносистеми. Охарактеризовано синтаксичну термінологію за джерелами XIX - середини XX ст. Уведено поняття "історичний паспорт синтаксичного терміна", запропоновано його модель. Подано історичні паспорти синтаксичних термінів української мови. Вивчено історію термінів на позначення словосполучення та простого речення в ономасіологічному та семасіологічному аспектах. Простежено еволюцію понять і терміноодиниць, що характеризують речення за будовою, метою висловлення, складом граматичної основи, членованістю, поширеністю, повнотою, ускладненням тощо, а також формальну та семантичну еволюцію термінів на позначення головних і другорядних членів речення. З'ясовано особливості формування понять і номінацій складного речення в українському мовознавстві. Схарактеризовано термінологічні позначення складнопідрядного речення та його компонентів, терміни для найменування типів складнопідрядного, складносурядного та безсполучникового складного речень.