На підставі всебічного аналізу конкретних соціальних практик, а також класичної та новітньої соціально-філософської літератури доведено евристичний сенс розгляду проблеми держави та громадянського суспільства з огляду на конкретно-історичну взаємодію для побудови громадянського суспільства та демократичної правової держави в Україні. З'ясовано, що між державою та громадянським суспільством можуть існувати різні відносини - від антагонізму до взаємопідтримки, співробітництва, а "консенсус" держави та громадянського суспільства зникає, коли держава перетворюється з демократичної на авторитарну чи тоталітарну. Розкрито природу, структуру та внутрішню цінність громадянського суспільства як особливої політико-правової системи. Досліджено зміст та основні напрямки зміни завдань та функцій сучасної держави, поступове перетворення її до демократичної, соціально-відповідальної держави, з домінуванням в ній не репресивних, а субсидіарних функцій. Розкрито внутрішній механізм сутнісного взаємозв'язку феномену громадянського суспільства з такою фундаментальною умовою людського буття, як свобода. Розкрито, що головним атрибутивним чинником формування правової держави та громадянського суспільства є зрілість його соціальних відносин. Доведено, що інтенсивність процесу соціальної мобільності є одним з важливих показників зрілості правової держави та громадянського суспільства, втіленням такої їх принципової характеристики, як відкритість.

Досліджено новітні тенденції розвитку громадянського суспільства. Обгрунтовано вплив процесів глобалізації на специфіку взаємодії громадянського суспільства з бізнесом і державою.

Досліджено православне бачення людської особистості. Висвітлено основні підходи до походження, типології та мети розвитку особистості під кутом зору православної антропології та етики. Показано принципові відмінності релігійної та наукової моделей особистості.

Досліджено духовний потенціал споживацтва як домінуючої стратегії сучасного світосприйняття. Укорінення в сучасній суспільній свідомості парадигми консіюмеризму призводить до зосередженості людини на поверхневому, суто естетичному аспекті життя. За таких умов дилема "відповідальність-насолода" розв'язується на користь останньої, а гедоністична компонента, яка у попередні епохи була маркером успішної самореалізації, сьогодні перетворилася на самостійну життєву стратегію. Сучасне споживацтво містить низку ознак, що сприяють процесу естетизації світосприйняття. Серед них відмітимо темпоральні зміни гедоністичних інтенцій особистості, які полягають у тяжінні до все динамічнішого задоволення власних потреб, перетворюючи рекордну динаміку на атрибут споживацького стандарту. Суттєвою рисою стала символізація стилю життя, коли вирішальною стає логіка символічного обміну та логіка вартості/знаку, а товар має власну метафізику. Знецінюється й людська особистість, яка з предмету поваги та турботи перетворюється на об'єкт задоволення потреб. Фундаментальним удосконаленням сучасного конс'юмеризму є поширення естетичного дискурсу на особисте життя людини та ті сфери суспільного життя, які раніше не охоплювалися в таких масштабах ідеологією споживання, наприклад, це політика, вища освіта, мистецтво і культурна спадщина, сім'я.