Розглянуто риторику та стилістику в російській опері XIX ст. У зв’язку з чим поетапно встановлено і викладено історичні та теоретичні пролегомени явища риторики, досліджено шляхи включення цього феномену до сфери музичного тексту, його кореляції з явищем оперного твору, композиторської поетики та стилю. Для вирішення окреслених задач залучено теоретичний апарат загальної та музичної риторики, лінгвістики тексту, музичної текстології, літературознавства. Репрезентовано характеристику взаємовідносин поетично-словесної основи і музики в опері, уточнено відмінності поетичного та прозового слова та особливості їх функціонування в цьому жанрі, акцентовано на принциповій значимості роботи зі словом саме російських композиторів XIX ст. Виявлено особливий вплив на формування російської опери даного періоду «пушкінської теми». Визначено риторичні аспекти оперної творчості М. Глінки, М. Римського-Корсакова, М. Мусоргського в контексті функціонування загальних мовних формул, так званих семантичних фігур, що мають конкретне структурне оформлення, а також правил побудови комплексу різноманітних елементів, що у своїй цілісності ведуть до переконливості музично-мовленнєвої взаємодії. Встановлено, що кожен з перелічених композиторів вибудовує свої стосунки з риторикою: від використання принципу риторичного узагальнення (вживання певних жанрово-стилістичних музичних формул для характеристик героїв, станів та ситуацій) до створення власної авторської риторики.