Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.305.6-7

Рубрики:

Ілеус (непрохідність кишечника)

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Уточнено наукові уявлення про патогенез високої гострої непрохідності тонкої кишки (ВГНТК). Досліджено морфофункціональні зміни клітин печінки та тонкої кишки (ТК) залежно від рівня розвитку порушення кишечного пасажу. Вперше досліджено апоптоз і некроз клітин епітелію слизової оболонки ТК залежно від рівня її непрохідності. Вивчено бактеріальну контамінацію ТК у разі її непрохідності на різних рівнях, досліджено вплив ендогенної інтоксикації на імунну систему у разі ВГНТК. Розроблено диференційовані показання до формування первинного кишкового шва у разі резекції ТК у проксимальних відділах, запропоновано засоби профілактики його неспроможності. Розроблено діагностично-лікувальний алгоритм у разі непрохідності ТК у проксимальних відділах.

Досліджено лікування стенозуючих захворювань стравоходу. Встановлено показання до проведення езофагопластики. Запропоновано інфузійну терапію з метою профілактики ішемічних розладів у товстокишковому трансплантаті. Найкращі результати одержано у ході проведення ізоперистальтичної ретростернальної езофагопластики сегментом товстої кишки.

Проаналізовано результати оперативного лікування 122-х пацієнтів з приводу стенозуючих захворювань стравоходу за період 1993 - 2014 рр. Доведено доцільність застосування запропонованої технології лікування.

Узагальнено досвід виконання хірургічних маніпуляцій на органах грудної клітки. Розглянуто найбільш важливі процедури, які застосовуються у торакальній хірургії. Охарактеризовано показання та протипоказання, техніку та послідовність такої хірургії. Подано інформацію про можливі типові ускладнення під час виконаннях зазначених хірургічних маніпуляцій. Акцентовано увагу на виконанні маніпуляцій у разі невідкладної допомоги. Обгрунтовано можливості мініінвазивних оперативних втручань, які використовуються в клініці.

тт

Проаналізовано лікувальну тактику та інтенсивну терапію при стенозуючих захворюваннях стравоходу у 222 пацієнтів за період з 2003 по 2015 рр. Відзначено доцільність застосування запропонованої тактики лікування.

Зазначено, що вибір методів діагностики за названих уражень треба проводити з урахуванням механізму та давності травми в кожному конкретному випадку.

Зазначено, що для ефективного лікування та сприятливого прогнозу у випадку спонтанного розриву стравоходу важливе значення відіграє рання госпіталізація хворих у спеціалізоване відділення. Необхідною є рання, агресивна хірургічна тактика, яка полягає в зашиванні розриву стравоходу, його виключенні та адекватному дренуванні середостіння та плевральної порожнини.

Отмечено, что для эффективного лечения и благоприятного прогноза при спонтанном разрыве пищевода важное значение имеет ранняя госпитализация больных в специализированное отделение. Необходима ранняя, агрессивная хирургическая тактика, которая заключается в зашивании разрыва пищевода, его исключении и адекватном дренировании средостения и плевральной полости.

Зауважено, що комплексне лікування гнійних ран залишається однією з актуальних проблем хірургії. Незважаючи на значні досягнення сучасної фармакології, основним у лікуванні ран залишається хірургічний метод у поєднанні з місцевим лікуванням. В свою чергу, ефективність лікування визначається чітким розумінням патогенезу, фазності ранового процесу, завдань, які необхідно вирішити в кожній із фаз. Арсенал сучасних лікувальних методик дозволяє зробити індивідуальним підхід до кожного з пацієнтів, ураховуючи всі переваги та недоліки вибраного методу лікування, супутні та фонові захворювання, наявність протипоказань. Відмова від шаблонів, застосування сучасних підходів, вологого ведення ран покликані скоротити середні строки перебування хворого в стаціонарі, прискорити очищення рани та покращити віддалені наслідки у хворих із гнійними ранами. Актуальним залишається пошук нових, ефективних та водночас простих, ергономічних методів місцевого лікування ран.

Отмечено, что комплексное лечение гнойных ран остается одной из актуальных проблем хирургии. Несмотря на значительные достижения современной фармакологии, основным в лечении ран остается хирургический метод в сочетании с местным лечением. В свою очередь, эффективность лечения определяется четким пониманием патогенеза, фазности раневого процесса, задач, которые необходимо решить в каждой из фаз. Арсенал современных лечебных методик позволяет сделать индивидуальным подход к каждому из пациентов, учитывая все преимущества и недостатки выбранного метода лечения, сопутствующие и фоновые заболевания, наличие противопоказаний. Отказ от шаблонов, применение современных подходов, влажного ведения ран призваны сократить средние сроки пребывания больного в стационаре, ускорить очищение раны и улучшить отдаленные исходы у больных с гнойными ранами. Актуальным остается поиск новых, эффективных и в то же время простых, эргономических методов местного лечения ран.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.605.6 + Р457.345.6

Рубрики:

Операції на стравоході

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено електронно-мікроскопічне дослідження субмікроскопічної організації базальних, шипуватих, поверхневих епітеліоцитів багатошарового незроговілого епітелію, гладких міоцитів м'язової пластинки і скорочувальних елементів м'язового шару стравоходу щурів з модельованою стриктурою третього ступеня. Виявлено вогнища лізису у ядерній мембрані, мембранах мітохондрій, ендоплазматичному ретикулумі і пластинчастому цитоплазматичному комплексі Гольджі. У клітинах стравоходу зі стриктурою третього ступеня розвиваються катаболічні процеси, що призводять до розпаду органел.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.6

Рубрики:

Хірургічна патологія стравоходу

Шифр НБУВ: Ж24159 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше досліджено патоморфологічні зміни стінки ілеоцекального сегмента та стан проліферативної активності клітин його слизової оболонки в експерименті під час перев'язки відповідних живильних артерій. Вперше вивчено динаміку показників фактора росту ендотелію та інтерлейкіну-6 і стан мікрофлори порожнини ротоглотки та стравоходу в пацієнтів із стенозуючими захворюваннями стравоходу до і після оперативного лікування. Уточнено наукові дані щодо патоморфологічних змін стінки стравоходу в нормі та залежно від ступеня його стенозування. Удосконалено алгоритм передопераційної підготовки пацієнтів зі стенозуючими захворюваннями стравоходу. Запропоновано метод прогнозування виникнення післяопераційних ускладнень і визначення груп ризику неспроможності анастомозів згідно з розробленою прогностичною моделлю й обранням відповідно до нього оптимальної лікувальної тактики. Розроблено спосіб підготовки товстокишкового трансплантата шляхом ангіографічного дослідження з ендоваскулярною оклюзією частини живильних судин зі збереженням основної кровопостачальної аркади для подальшого розвитку в ній колатералей. Запропоновано ретростернальну ізоперистальтичну товстокишкову пластику зі збереженням кровопостачання за рахунок лівої ободовокишкової артерії у випадку неможливості використання шлунка та добре вираженої маргінальної артерії товстої кишки. Розроблено езофагопластику ілеоцекальним сегментом, яку запропоновано використовувати у разі одночасного враження стравоходу і шлунка та за неможливості використання як трансплантата товстої кишки. Розроблено нові мінінвазивні методи лікування неспроможності швів стравохідно-органних анастомозів та їх стриктур за допомогою використання стентів, що саморозширюються з покриттям та антирефлюксними клапанами.

Проведено електронно-мікроскопічне дослідження субмікроскопічної організації базальних, шипуватих, поверхневих епітеліоцитів багатошарового незроговілого епітелію, гладких міоцитів м'язової пластинки і скорочувальних елементів м'язового шару стравоходу щурів з модельованою стриктурою третього ступеня. Виявлено вогнища лізису у ядерній мембрані, мембранах мітохондрій, ендоплазматичному ретикулумі і пластинчастому цитоплазматичному комплексі Гольджі. У клітинах стравоходу зі стриктурою третього ступеня розвиваються катаболічні процеси, що призводять до розпаду органел.

Досліджено актуальну проблему хірургічної гастроентерології - реконструкція товстої кишки у стомованих хворих. Висвітлено причини, частоту накладання та різні варіанти формування кишкових стом. Увагу приділено медико-соціальним аспектам колостомованих хворих та ускладнення колостом. Представлено сучасні погляди на тактику ведення хворих із застосуванням ручних та степлерних анастомозів. Наведено покази, уточнені строки реконструктивно-відновлюючих операцій, способи та об'єм хірургічного втручання в залежності від локалізації стоми та клінічної ситуації. Розроблено модель прогнозу можливої неспроможності товстокишкового анастомозу.