У юних футболістів в порівнянні з неспортсменами виявлено більш істотне збільшення з віком довжини, маси і площі тіла, індексу Кетле, обводу грудної клітки, діаметра плечей і тазу. Найбільші темпи приросту антропометричних показників у футболістів виявлено в 14, 15 і 17 років, у неспортсменів в 12, 14 і 15 років.

У юных футболистов по сравнению с неспортсменами выявлено более существенное увеличение с возрастом длины, массы и площади тела, индекса Кетле, окружности грудной клетки, диаметра плеч и таза. Наибольшие темпы прироста антропометрических показателей у футболистов выявлены в 14, 15 и 17 лет, у неспортсменов в 12, 14 и 15 лет.

At young footballers as compared not to a sportsman more substantial increase is exposed with age of length, mass and area of body, the Katle index, circumferences of thorax, diameter of shoulders and pelvis. Most growth of anthropometric indexes rates at footballers are exposed in 14, 15 and 17 years, in not a sportsman in 12, 14 and 15 years.

Визначено основні чинники формування рухової активності (РА) дітей. Розроблено варіанти вдосконалення системи управління РА, технічні засоби її контролю, формулу індивідуального індексу добової активності, а також мотиваційні прийоми залучення до РА.

Висвітлено питання курсу дискретної математики (ДМ), зокрема, математичної логіки, теорії множин і відношень, комбінаторного аналізу, теорію графів. Описано логічні формули, закони логіки, операції над множинами та їх властивості, операції над відповідностями. Визначено лінійні рекурентні співвідношення зі сталими коефіцієнтами, різновиди графів: повні, регулярні (однорідні), порожні, платонові, двочастинні. Особливу увагу приділено термінологічній базі ДМ, використанню уніфікованого підходу до формування системних позначень.

Освещены вопросы курса дискретной математики (ДМ), в частности, математической логики, теории множеств и отношений, комбинаторного анализа, теория графов. Описаны логические формулы, законы логики, операции над множествами и их свойства, операции над соответственностями. Определены линейные рекуррентные соотношения с постоянными коэффициентами, разновидности графов: полные, регулярные (однородные), пустые, платоновые, двухчастичные. Внимание уделено терминологической базе ДМ, использованию унифицированного подхода к формированию системных обозначений.

Розкрито питання щодо оптимізації досвіду роботи спортивних секцій із волейболу та відбору спортсменів для занять у секції з волейболу, удосконалення спеціальної та функціональної підготовки спортсменів, визначення її мети, адекватної умовам і вимогам змагальної діяльності та можливостям спортсменів; індивідуалізації передзмагальної підготовки на основі врахування особистісних та індивідуальних особливостей спортсменів; динамічного контролю і корекції психічного стану спортсменів.

Визначено відмінності в показниках спеціальної підготовленості баскетболістів різної кваліфікації.

Проведено порівняльний аналіз техніко-тактичних особливостей подач волейболістів різної спортивної кваліфікації. Вказано на основні помилки, які трапляються під час виконання подач. Розроблено блоки вправ для техніко-тактичного вдосконалення подач.

Надано історико-методологічний аналіз змісту, структури, спрямованості програмного забезпечення фізичного виховання студентської молоді в період незалежності України та охарактеризовано його специфіку.

Визначено рівень та особливості фізичної підготовленості юних волейболістів на етапі початкового навчання. Розроблено й експериментально обгрунтовано ефективність методики комплексного розвитку швидкісно-силових здібностей і їх впливу на формування техніко-тактичної підготовленості.

Взначено ефективність фізичної підготовки та розвиток основних фізичних якостей кваліфікованих волейболістів різних ігрових амплуа. Важливим у сучасному волейболі є не лише зростаюча інтенсивність гри, універсалізація гравців та їх вузька спеціалізація, яка обумовлена виконанням функцій певних ігрових амплуа, що вимагає відповідного рівня фізичної підготовленості. У тренувальному циклі на різних етапах підготовчого періоду фізичній підготовці відводиться від 20 до 50 % часу. Завдання з фізичної підготовки розв'язуються переважно на кожному занятті протягом 15 - 45 хв. Кваліфіковані волейболісти студентських команд, за деякими показниками фізичного розвитку й фізичної підготовленості, наближаються до рівня гравців першої та вищої ліг, і можуть бути надійним резервом для поповнення команд вищих за класом. Одержані дані про фізичну підготовленість можна використати як критерії для комплексного оцінювання розвитку фізичних якостей кваліфікованих волейболістів у ході відбору гравців для комплектування команди.

Психологічні аспекти проблеми формування гуманістичних цінностей, вікових закономірностей розвитку ціннісних орієнтацій представлено в роботах відомих психологів К. Платонова, Г. Костюка, С. Рубінштейна, Л. Виготського, Б. Ананьєва та ін. Віддаючи належне науковій і практичній значущості праць, у яких розглядаються різні аспекти зазначеної вище наукової проблеми, слід підкреслити відсутність у філософських, соціологічних, психологічних та педагогічних дослідженнях специфічно відмінного тлумачення понять "цінність", "гуманність" та "гуманістичні цінності". Надано результати констатувального експерименту гуманістичних цінностей у студентів-гандболістів інституту фізичної культури та здоров'я ВНУ імені Лесі Українки. Виявлено, що знання про сутність гуманістичних цінностей у студентів-гандболістів різнобічні.

Різноманітність рухів у баскетболі сприяє зміцненню нервової системи, рухового апарату, діяльності всіх систем організму школярів. Кидок у кошик є одним із найголовніших ігрових прийомів у баскетболі. У процесі аналізу науково-методичних публікацій встановлено, що питанням методики навчання й рівня засвоєння техніки виконання кидка м'яча в кошик учнями загальноосвітніх шкіл приділяється недостатньо уваги. Висвітлено характерні помилки, які виникають під час вивчення техніки кидка м'яча в кошик, надано орієнтовні вправи та рекомендації щодо їх усунення. Розглянуто динаміку засвоєння цього прийому учнями 5-х класів.

Проаналізовано стан реактивної (РТ) та особистісної тривожності (ОТ) за реальних умов навчальної діяльності в студентів третього курсу заочної форми навчання. Під час дослідження не виявлено гендерних відмінностей у рівнях ОТ і РТ за звичайних умовах навчальної діяльності. Встановлено, що 16,9 % опитаних мають низький рівень ОТ, 47,6 % - середній, 35,3 % - високий; РТ - відповідно, 27,5, 54,9, 17,6 %. З'ясовано, що 18,5 % студенток мають низький рівень ОТ, 51,7 % - середній; 29,8 % - високий; 22,2, 61,1, 16,6 % - РТ. Крім того, виявлено, що найбільш тривожними є окремі студенти, які не вміють справлятися з нервово-емоційним напруженням за реальних умов навчальної діяльності.

Проаналізовано можливості підвищення пізнавальної активності студентів-математиків під час вивчення дисципліни "Методологія та філософія математики". Увагу акцентовано на тому, що підвищення ефективності самостійної пізнавальної діяльності студентів є можливим лише за умови ретельного відбору матеріалу, який виноситься на опрацювання, та раціонального поєднання різних видів самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів. Обгрунтовано, що використання у навчальному процесі індивідуальних навчально-дослідних завдань (ІНДЗ) міжпредметного характеру є одним із способів змінити стиль самостійної роботи студентів з інформаційно-пошукового до творчого. Тільки творчий рівень навчання із обов'язковою організацією дослідницької діяльності створює можливості для формування у студентів системних, дійових знань і саморозвитку кожного студента. Наведено зразок ІНДЗ двох рівнів складності, які надають можливість індивідуалізувати дослідницьку роботу студентів, стимулювати їх самостійну пізнавальну діяльність.

Проаналізовано можливості використання методу аналогії у навчанні математики для формування у школярів умінь переносу знань та умінь від відомого об'єкта до невідомого. Підкреслено, що велика кількість помилок учнів, які вони роблять "за аналогією", свідчить про необхідність цілеспрямованого формування в школярів знань про метод аналогії та його особливості. Увагу акцентовано на тому, що основою аналогії є пізнавальна операція порівняння. Тому надзвичайно важливо, починаючи уже з молодших класів, навчити учнів порівнювати. Обгрунтовано, що активному виробленню умінь порівнювати сприятимуть, з одного боку, цілеспрямований відбір навчального матеріалу (в тому числі і задач), з другого - відповідні методи та форми організації роботи, які передбачатимуть створення умов, за яких кожен учень поставлений перед необхідністю самостійно порівнювати і таким способом визначати можливості переносу деяких властивостей із одного об'єкта на інший. Показано, що підвищити пізнавальну активність учнів можна за допомогою розв'язання задач на встановлення закономірностей. При цьому доцільно розв'язувати не лише задачі суто математичного змісту. Особливої уваги заслуговують задачі на встановлення порядку розміщення предметів за певною властивістю. Наступним методичним прийомом може бути розгляд задач, коли встановлена закономірність надає змогу раціоналізувати процес обчислень, полегшити запам'ятовування. Наведено приклади завдань для учнів, які допомагають розвивати творчі здібності вихованців, стимулюють появу нових асоціацій, сприяють поглибленому, більш свідомому розумінню матеріалу. Акцентовано увагу на тому, що при підборі таких завдань обов'язково потрібно враховувати вікові та індивідуальні особливості школярів. Виділено деякі методичні прийоми, які допомагають цілеспрямовано розвивати в школярів вміння використовувати аналогію для переносу знань. Наголошено, що сформованість у школярів уміння застосовувати аналогію слугує чудовим підгрунтям для подальшого розуміння та застосування ними методу математичного моделювання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч515.781.512 + Ч511.512/.513

Рубрики:

Тренування з футболу. Технічна підготовка

Шифр НБУВ: Ж71868 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Важливий і невід'ємний чинник здорового способу життя школярів - належний рівень рухової активності. Результати наукових досліджень засвідчують, що в підлітків, які навчаються в закладах загальної середньої освіти, спостерігаємо зниження рухової активності. Це зумовлюєстворення здоров'я зберігального освітнього середовища й розробки мотиваційних засобів залучення учнів до систематичних занять фізичними вправами. Мета дослідження - визначення рівня сформованості мотиваційно-ціннісних орієнтацій до рухової активності в підлітків.У досліджені взяли участь підлітки загальноосвітніх навчальних закладів NoNo 9, 11, 26 м. Луцьк. Для визначення рівня стану сформованості мотиваційно-ціннісних орієнтацій до рухової активності проведено анкетування. Анкета включала комплекс запитань, за допомогою яких можна установити рівень інтересу до уроку з фізичної культури, мотиви до занять фізичними вправами та ставлення підлітків до форм фізичної активності. Результати дослідження засвідчили, що рівень інтересу до фізичного виховання й спорту в підлітків невисокий. Лише 9,8 - 19,5 % дівчат і 23,2 - 31,7 % хлопців мають високий рівень інтересу до рухової активності. Із віком у школярів простежуємо тенденцію до зниження інтересу до систематичних занять фізичними вправами. Водночас аналіз результатів анкетування виявив такі основні мотиви занять фізичною культурою для підлітків: можливість поліпшити стан здоров'я, мати гарну будову тіла, підвищити фізичну підготовленість, оволодіти технікою фізичних вправ й отримати добрі оцінки. І водночас дані анкетування демонструють, що 3 - 4 рази на тиждень виконують фізичні вправи лише 14,6 - 22,3 % дівчат і 17,3 - 31,2 % хлопців. Більшість учнів обмежують свою рухову активність лише обов'язковими уроками фізичної культури та, судячи з відповідей респондентів, вільний час заповнюють діяльністю, яка не має нічого спільного з активним дозвіллям і руховою активністю.

Актуальність дослідження зумовлена потребою в розвитку координаційних здібностей школярів 15 - 16 річного віку, що забезпечують їх вміння виконувати прямий нападаючий удар у волейболі. Мета дослідження - проаналізувати стан проблеми розвитку координаційних здібностей школярів 15 - 16-річного віку для покращання засвоєння ними прямого нападаючого удару. Досліджено теоретичний аналіз й узагальнення літературних джерел, педагогічне тестування та педагогічне спостереження, методи математичної статистики. Дослідження проведено на базі ЗОШ N 10 м. Луцька. Під час проведення дослідження задіяно 60 школярів 15 - 16-річного віку. Дітей та їх батьків інформовано про всі особливості дослідження, вони надали згоду на участь в експерименті. Після проведення експерименту виявлено, що в контрольній та експериментальній групах відбулися зміни в показниках розвитку координаційних здібностей школярів. Так, в експериментальній групі (ЕГ) вони зросли в межах від 12 до 58 %, тоді як у контрольній групі (КГ) - лише в межах 1 - 9 %. Результати експертної оцінки володіння учнів прямим нападаючим ударом виявили, що теоретична підготовленість досліджуваних ЕГ підвищилася на 14,5 % (у КГ - 6 %); рівень техніки виконання прямого нападаючого удару зріс на 65 % в ЕГ та лише на 6,5 % - у КГ; показник контрольного нормативу мав приріст 55 % в ЕГ, 15 % - у КГ. Висновки: за результатами експертної оцінки виконання прямого нападаючого удару до й після експерименту можна зробити висновок про ефективність застосування авторської програми розвитку координаційних здібностей школярів для покращання засвоєння ними прямого нападаючого удару.

Актуальність дослідження зумовлена потребою в розвитку координаційних здібностей школярів 15 - 16 річного віку, що забезпечують їх вміння виконувати прямий нападаючий удар у волейболі. Мета дослідження - проаналізувати стан проблеми розвитку координаційних здібностей школярів 15 - 16-річного віку для покращання засвоєння ними прямого нападаючого удару. Досліджено теоретичний аналіз й узагальнення літературних джерел, педагогічне тестування та педагогічне спостереження, методи математичної статистики. Дослідження проведено на базі ЗОШ N 10 м. Луцька. Під час проведення дослідження задіяно 60 школярів 15 - 16-річного віку. Дітей та їх батьків інформовано про всі особливості дослідження, вони надали згоду на участь в експерименті. Після проведення експерименту виявлено, що в контрольній та експериментальній групах відбулися зміни в показниках розвитку координаційних здібностей школярів. Так, в експериментальній групі (ЕГ) вони зросли в межах від 12 до 58 %, тоді як у контрольній групі (КГ) - лише в межах 1 - 9 %. Результати експертної оцінки володіння учнів прямим нападаючим ударом виявили, що теоретична підготовленість досліджуваних ЕГ підвищилася на 14,5 % (у КГ - 6 %); рівень техніки виконання прямого нападаючого удару зріс на 65 % в ЕГ та лише на 6,5 % - у КГ; показник контрольного нормативу мав приріст 55 % в ЕГ, 15 % - у КГ. Висновки: за результатами експертної оцінки виконання прямого нападаючого удару до й після експерименту можна зробити висновок про ефективність застосування авторської програми розвитку координаційних здібностей школярів для покращання засвоєння ними прямого нападаючого удару.

В усьому світі відзначається підвищена цікавленість до проблеми розумової відсталості в різних аспектах. Роль фізичної терапії розумово відсталих дітей полягає в корекції рухової сфери, у підвищенні рівня здоров'я та фізичної підготовленості, у позитивному впливі на психоемоційний стан. Мета дослідження - проаналізувати вплив засобів фізичної терапії на морфофункціональний стан і дрібну моторику хлопчиків 7 - 8 років із легкою формою розумової відсталості. У дослідженні, за погодженням батьків, узяли участь 8 хлопчиків віком 7 - 8 років із діагнозом за МКХ-10 "дебільність, F70" легка розумова відсталість. Під час дослідження використовувались теоретичні методи дослідження, клінічний огляд, анкетування, опитування, антропометричні методи, функціональні методи, діагностика рухових функцій. За час експерименту, який тривав 8 міс, показники фізичного розвитку та функціонального стану хлопчиків 7 - 8 років зазнали позитивних змін. Порівняльний аналіз показників розвитку дрібної моторики хлопчиків після експерименту показав значне покращання результатів тестування. Так, під час виконання тесту "Скласти мозаїку" різниця в показниках до та після проведення експерименту становила 2 бали; "Розкладання" та "Застібування гудзиків" поліпшилося на 1,5 балу; "Шнурування" та "Знайти квасолину" на 1,75 балу; "Лови кульку" - на 1,25 балу; "Пересипання" - на 1 бал; "Конструювання з паличок" - на 1,88 балу. Встановлено, що запропонована програма фізичної терапії позитивно вплинула на фізичний розвиток, стан серцево-судинної, дихальної систем і розвиток дрібної моторики хлопчиків 7 - 8 років із розумовою відсталістю легкої форми, що вказує на можливість їх розвитку за своєчасної спеціально спрямованої корекції.

При рассмотрении различных схем и алгоритмов игровых задач динамики исследователям зачастую приходится сталкиваться с решениями дифференциальных уравнений в частных производных. Особое место среди последних занимают так называемые уравнения эллиптического типа (согласно соответствующей классификации), с помощью которых наиболее полно и качественно можно описывать естественные и социальные процессы. Более того, математический аппарат дифференциальных уравнений в частных производных эллиптического типа позволяет внедряться (проникать) в среду детерминированных явлений и таким образом дает возможность прогнозировать их будущее, что, несомненно, повышает значимость указанного выше типа уравнений в плане их применения в математическом моделировании. В то же время одним из важнейших понятий прикладной математики является модуль непрерывности. Термин "модуль непрерывности" и его определение были введены А. Лебегом в начале прошлого столетия для изучения разнообразных свойств непрерывных функций. Используя понятие модуля непрерывности и его свойства, можно исследовать принадлежность изучаемого объекта к определенному классу функций: Гельдера, Липшица, Зигмунда и др., что, несомненно, дает возможность наиболее эффективно осуществлять приближения функций различного рода операторами. Па примере интеграла Гаусса - Вейерштрасса (ИГВ) как решения соответствующего дифференциального уравнения эллиптического типа исследована его скорость сходимости в терминах модуля непрерывности второго порядка к функции, по которой он фактически был построен. А именно, были изучены граничные свойства ИГВ как линейного положительного оператора, который осуществляет свое наилучшее приближение с помощью функции класса Зигмунда. Полученные результаты в дальнейшем могут использоваться при решении многих задач прикладной математики.