Презентовано аналіз та перспективи розвитку суспільства знань в українських реаліях через інституційний та ціннісний потенціал розвитку такого суспільства. Концептуальною рамкою дослідження виступає парадигма неоінституційного аналізу.

Вивчено об'єктивні та суб'єктивні чинники, які сприяють або перешкоджають реалізації наукового потенціалу молодих учених. Уточнено концептуальну інтерпретацію наукового потенціалу, що уможливлює його емпіричне вимірювання. Враховано два рівні теоретизування (макро- та мікрорівень), однак науковий потенціал мікрорівня є більш доцільним, оскільки базується саме на суб'єктивній складовій наукового потенціалу та дозволяє вивчати науковий потенціал суб'єктів наукової діяльності, тобто молодих учених, в основу якого покладено генетично-структуралістський підхід П. Бурдьо, що базується на уявленнях про гомологію позицій поля науки з іншими полями в соціальному просторі, символічній боротьбі за розподіл капіталів і дуальність позицій провідних акторів. В основі макрорівневого підходу лежить неоінституційна парадигма суспільного розвитку та ресурсний підхід, які акцентують увагу на ресурсній та інституційній складових наукового потенціалу. Проведено теоретичну інтерпретацію понять "суб'єкт наукової діяльності", "чинники реалізації", "наукова активність". На практичному рівні здійснено спробу простежити зміни в структурних характеристиках групи молодих учених у статевому, віковому, галузевому розрізах і з урахування кваліфікаційних особливостей по Україні. Емпірично визначено та досліджено чинники реалізації наукового потенціалу молодих учених.