Полученные результаты свидетельствуют о патогенетическом значении клинико-анамнестических факторов в развитии фиброзно-кистозной болезни, что определяется постнатальным характером морфофункционального развития молочных желез, которое синхронизировано с периодами становления овуляторной и гормональной функций яичников и реализацией репродуктивной функции женщины. Показана зависимость интенсивности болевого синдрома от возраста больных, показателей гормональной функции яичников, развития паренхимы и степени ее циклической трансформации. При этом проведение множественного регрессионного анализа позволило установить, что основными факторами, влияющими на интенсивность мастальгии, являются толщина паренхимы и уровень в крови эстрадиола во вторую фазу менструального цикла. Полученные результаты необходимо использовать при разработке комплекса диагностических и лечебно-профилактических мероприятий.

  Скачати повний текст

Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что в патогенезе пролиферативных форм фиброзно-кистозной болезни во всех возрастных группах лежит общий механизм, заключающийся в недостаточном влиянии на ткани молочных желез прогестерона и избыточном воздействии эстрадиола, обладающего митотическим эффектом на эпителий, стимулирующим влиянием на строму и кровоснабжение органа, способствующий дуктэктазии и формированию кист. Полученные результаты позволили установить хронологические особенности морфогенеза фиброзно-кистозных изменений. Так, с увеличением возраста больных наблюдается нарастание выраженности морфологических изменений тканей молочных желез, заключающееся в возрастании частоты тяжелых степеней гиперплазии эпителия с формированием его солидных пролифератов, кистообразовании и фиброзировании внутридольковой стромы. Полученные результаты необходимо использовать при разработке комплекса диагностических и лечебно-профилактических мероприятий.

Розглянуто проблему підвищення ефективності діагностики та лікування поєднання доброякісних захворювань молочних залоз і гіперпластичних процесів матки в жінок репродуктивного віку на основі вивчення нових аспектів патогенезу даної поєднаної патології, а також удосконалення та впровадження алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів. Встановлено нові ланки патогенезу поєднання доброякісної патології матки та молочних залоз у жінок репродуктивного віку на основі встановлених взаємозв'язків між наявністю дисгормональних порушень і дисрегуляції цитокінового статусу. Це виявляється підвищенням частоти виявлення продукції ІЛ-6 і ІЛ-1β, відображаючи порушення взаємодій між імунокомпетентними клітинами і цитокінами; прямої кореляційної залежності між рівнями sFas і ІЛ-1β (r = 0,52), підвищення рівня ІЧЗ-2 при одночасному зниженні ІЧЗ-3, що вказує на те, що ці цитокіни можуть бути активаторами процесу проліферації. Показано роль лейоміоми матки, аденоміозу і гіперпластичних процесів ендометрія, в тому числі й у поєднанні із запальними процесами репродуктивної системи, патологічними змінами шийки матки, в розвитку та клінічному перебігу доброякісних захворювань молочних залоз, а в подальшому й у переході в проліферативну мастопатію. Розкрито вплив конкретного варіанта гінекологічної патології на клінічну симптоматику, ехографічні та допплерометричні зміни, ендокринний і цитокіновий статус, а також на функціональний стан вегетативної нервової системи та психологічні порушення у хворих. Показано роль порушень функціонального стану вегетативної нервової системи та психологічного статусу у хворих з поєднаною патологією матки та молочних залоз, а також на етапі проліферації процесу в молочних залозах. На основі одержаних результатів науково обгрунтовано необхідність удосконалення діагностичних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на зниження гінекологічної і мамологічної захворюваності в жінок репродуктивного віку, а також на зменшення розвитку раку молочної залози.