Наведено результати комплексного дослідження властивостей дрібномасштабних магнітних елементів у фотосфері Сонця, одержаних завдяки використанню магнітогідродинамічних моделей сонячної магнітогрануляції, методів стокс-діагностики та спостережень, проведених з застосуванням фур'є-спектрометра та стоксполярометра Національної сонячної обсерваторії (США) та спектрографу Шведського вакуумного сонячного телескопа. Створено нові напівемпіричні моделі дрібномасштабних магнітних елементів, що спостерігаються у фотосфері як яскраві точки. Удосконалено модель спокійної фотосфери Сонця. Виявлено слабку сегрегацію хімічних елементів з низькими та високими потенціалами іонізації у магнітних утвореннях. Виявлено надтонку структуру слабких магнітних полів з неодноразовою зміною полярності вздовж променя зору. Відкрито новий поверхневий механізм зародження магнітних трубок у фотосфері. Виявлено характерні особливості профілів Стокса, зумовлені еволюційними процесами конвективного колапсу магнітних трубок. Одержано розподіл напруженості та променевих швидкостей на поверхні Сонця, зайнятій дрібномасштабними магнітними полями. Доведено наявність стаціонарних низхідних рухів у глибоких шарах магнітних елементів.

Індекс рубрикатора НБУВ: В652.42

Рубрики:

Випромінювання Сонця

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Виміряно допплерівські зміщення ліній у спектрах Сонця і зірок з ефективними температурами від 4800 до 6200 К та оцінюються середні конвективні (грануляційні) швидкості. Абсолютну шкалу зміщень для зірок було встановлено на основі отриманої залежності зміщень сонячних ліній від оптичної глибини. Для FGK-зірок сонячного типу вперше отримано криві залежностей конвективних швидкостей від висоти в атмосфері для великого діапазону висот від 150 до 700 км. Всі криві вказують на зменшення блакитних зміщень з висотою, що означає уповільнення грануляційних швидкостей через фотосферу до нуля. У нижній хромосфері спостерігаються червоні зсуви сильних ліній Mg I, які свідчать про зміну напряму грануляційних швидкостей на протилежний і підтверджують ефекти оберненої грануляції на висотах вище 600 км. У більш холодних К-зірках грануляційні зміщення змінюються з висотою в середньому від -150 до 100 м/с, а у гарячих FG-зірках вони змінюються більш різко: від -700 до 300 м/с. Градієнт кривих зміщень збільшується зі збільшенням ефективної температури, зменшенням гравітації, металічності та віку зірки. Середня по всіх аналізованих висотах конвективна швидкість зірки збільшується від -90 до -560 м/с від холодніших до гарячіших зірок. Вона корелює з макротурбулентністю, асиметрією спектральних ліній і швидкістю обертання зірки. Одержано променеві швидкості досліджуваних зірок і порівняли їх з даними SIMBAD. Виявлено великі відхилення -21050 і 1775 м/с для зірок HD 102361 і HD 42936 відповідно. Для інших зірок відхилення не перевищує +- 0,340 км/с, яке ймовірно пов'язане з використанням в даних SIMBAD середньої грануляційної швидкості -300 м/с. Як показав наш аналіз, середня конвективна швидкість не однакова для зірок сонячного типу. Вона менша (більша) для зірок, холодніших (гарячіших), ніж Сонце, тому у визначеннях променевих швидкостей необхідно враховувати індивідуальні конвективні швидкості зірок.