Работа посвящена рассмотрению алгоритма развития всемирной истории со времени образования первых очагов цивилизации и по сегодняшний день. На основании анализа закономерностей появления, развития и гибели исторических структур автор выстраивает общую схему ритмичного движения всемирного исторического процесса, позволяющую по-новому взглянуть на традиционную хронологию. Используя для обоснования своих выводов достижения современной физики, простейшие арифметические и геометрические построения, данные исторической географии, философии, религиоведения и статистики, автор рисует общую картину исторического развития, последовательно проходящего через череду порогов - тактов истории.

Виявлено, що конституція історичного поля опосередкована до-концептуальним полем становлення минулого і являє собою складну ритмічну пульсацію - минуле як віртуальну річ. Визначено роль концептів, які накладаються на ритмічний лабіринт віртуального минулого - операторів спільності та встановлюють метрику фактичної основи історичного поля, чим визначають середовище історичного минулого. Розкрито механізм поетизації історичних даних як завершальний акт конституювання історичного поля, який полягає у підведенні ритмів історичних джерел під ритмічну фігуру тропа як під категорію. Запропоновано тезу, що суттю створення метафоричного історичного дискурсу є підпорядкування текстури історичного поля, аналогічної структурі ідеї минулого, - ритму нормативного сюжету, що обумовлює прийнятність створюваної історії як наратива. Обгрунтовано можливість передачі констатувальним історичним дискурсом ритму безлічі висловлень про минуле без надання цій безлічі художньої цілісності.