Обстежено 1 054 хворих на сечокам'яну хворобу, серед яких частота захворювань пародонта склала 94,6 %, що на 14,7 % більше, ніж у осіб такого самого віку у цьому ж регіоні, але без сечокам'яної хвороби. Найчастіше у таких хворих діагностували генералізований пародонтит (62,14 %) і хронічний гінгівіт (16,60 %). Вивчено особливості клінічного перебігу захворювань пародонта у разі сечокам'яної хвороби, які полягають у швидкому переході ранніх стадій захворювання в більш тяжкі у всіх вікових групах у порівнянні з обстеженими без фонової патології. Вивчено функціональний стан судин пародонта, щільність кісткової тканини, інтенсивність процесів перекисного окиснення ліпідів і стан антиоксидантної системи у хворих на сечокам'яну хворобу. Обгрунтовано та розроблено схеми комплексного лікування та профілактики генералізованого пародонтиту у таких хворих з використанням природних факторів Прикарпаття. Показано високу ефективність запропонованих схем лікування, яку підтверджено подовженням періоду клінічної ремісії, нормалізацією клініко-рентгенологічних, лабораторних і біохімічних показників. На підставі проведених клінічних досліджень розроблено математичну модель прогнозування перебігу генералізованого пародонтиту, яка дозволяє більш ефективно проводити профілактичні заходи.

Розкрито анатомо-фізіологічні особливості будови пародонта з урахуванням причин і механізмів розвитку запально-дистрофічних змін у ньому. Подано інформацію про порядок обстеження хворого, особливості індексного оцінювання та функціональні методи обстеження стану тканин пародонта. Описано лабораторні методи діагностики та методи дослідження кісткової тканини щелеп. Клініку та діагностику захворювань пародонта розглянуто в контексті етіопатогенезу та диференції з іншими захворюваннями.

Застосовано препарати "Стоматофіт" і "Стоматофіт А" у комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит другого ступеня тяжкості. За допомогою індексів РМА, АРI та Loe-Silness відзначено значно кращі результати лікування симптоматичного гінгівіту в порівнянні із групою, де використовували загальноприйняті методи лікування.

Застосовано препарат "Стоматофіт" у комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит. За допомогою індексів РМА, АРІ та Loe-Silness одержані значно кращі результати в порівнянні з контрольною групою.

Надано літературний огляд праць, присвячених вивченню взаємозв'язку порушень стану центральної нервової системи та виникненню і перебігу захворювань пародонта. Висвітлено сучасні та базові експериментальні і клінічні дослідження тривалого періоду, які беззаперечно доводять несприятливий вплив патології центральної нервової системи на стан тканин пародонта.

Представлено епідеміологічні дослідження стану пародонта у хворих на сечокам'яну хворобу. Вивчено пародонтальний статус у 1054 хворих на сечокам'яну хворобу (основна група) та у 1578 практично здорових осіб (контрольна група). Наявність уражень пародонта виявлено у 94,59 % хворих на сечокам'яну хворобу (у контрольній групі - 79,85 %), генералізований пародонтит в основній групі становив 62,14 %, а пародонтоз - 6,26 % (у контрольній відповідно 40,94 та 4,56 %).

Подано огляд літератури та результати епідеміологічних досліджень захворювань пародонту в осіб з сечо-кам'яною хворобою. Вивчення пародонтального статусу проведено у 532-х хворих на сечо-кам'яну хворобу (основна група) та у 184-х практично здорових осіб (контрольна група). Наявність уражень пародонту виявлено у 96,43 % хворих на сечо-кам'яну хворобу (81,52 % в контрольній групі), генералізований пародонтит в основній групі склав 71,43 %, а пародонтоз 8,46 % (в контрольній відповідно 8,97 % та 5,98 %). Перебіг захворювань пародонту у осіб з сечо-кам'яною хворобою має важчий ступінь, генералізований хронічний характер з частими загостреннями.

Мета - оцінити результати комплексного лікування генералізованого пародонтиту в осіб із захворюваннями шлунково-кишкового тракту з використанням мінеральної води курорту Моршин. Комплексне лікування генералізованого пародонтиту в осіб із захворюваннями шлунково-кишкового тракту найефективніше за умови використання мінеральної води курорту Моршин.

Лікування генералізованого пародонтиту у хворих на сечокам'яну хворобу було найефективнішим під час застосування в комплексному лікуванні та профілактиці природних факторів курорту м. Трускавець.

Представлено огляд літератури про сучасні погляди на етіологію та патогенез запальних захворювань пародонта, їх зв'язок із патологією сечовидільної системи, а також результати власних досліджень із вивчення впливу сечокам'яної хвороби на стан тканин пародонта.

Мета роботи - вказати на важливість систематичної самоосвітньої роботи у процесі безперервного підвищення професійної компетентності лікаря-стоматолога. Обговорено актуальні питання сучасної післядипломної освіти лікарів-стоматологів: самоосвіта та безперервний професійний розвиток. Розглянуто різні аспекти самоосвіти лікаря, що є важливою складовою частиною післядипломного навчання протягом усієї професійної діяльності, а також визначено мету й основні форми самоосвіти лікаря-стоматолога. Висновки: сучасні вимоги до лікаря-стоматолога на перше місце ставлять систематичну самостійну роботу в удосконаленні теоретичних знань і практичних вмінь, безперервний процес самоосвіти та поглиблення вмінь лікаря-стоматолога за умов стрімкого прогресу новітніх медичних технологій є запорукою його високої професійної компетентності в діагностиці та лікуванні стоматологічних захворювань.

Розглянуто суть поняття електронного контенту та його значення в дистанційному навчанні лікаря-стоматолога на етапі безперервної професійної освіти. Проаналізовано можливості, які сьогодні надають викладачам та слухачам курсів післядипломної освіти електронні засоби навчання. Мета роботи - розкрити роль електронного навчального контенту та ефективність Інтернет-технологій у процесі дистанційної післядипломної освіти лікарів-стоматологів. Висновки: сучасний електронний навчальний контент є основним засобом, що забезпечує високу ефективність дистанційного процесу навчання в післядипломній освіті лікаря-стоматолога, надає змогу вирішувати освітні завдання на більш високому рівні та відкриває набагато більші можливості для засвоєння лікарями-стоматологами матеріалу завдяки своїм інноваційним якостям.

Цель работы - анализ научной литературы для изучения и обобщения данных о современных взглядах на лечение генерализованного пародонтита (ГП) у лиц с тяжелыми общесоматическими заболеваниями. Дистрофически-воспалительные заболевания тканей пародонта - полиэтиологические заболевания, течение которых взаимосвязано с патологическими процессами, возникающими вследствие нарушения функционирования важнейших систем организма. Комплексный подход к лечению заболеваний пародонта, предусматривающий совместно с локальной терапией диагностику и своевременное лечение соматической патологии, является важным условием достижения положительных результатов. Представлены современные научные исследования общих патогенетически важных для ГП и соматических заболеваний изменений (болезни сердечно-сосудистой, дыхательной, эндокринной, нервной систем, заболеваний ЖКТ), что позволяет составить более четкое представление о сущности генеза заболеваний пародонта и разработать эффективные лечебно-профилактические мероприятия. Выводы: продолжительность общесоматического заболевания увеличивает частоту и распространенность ГП у людей разного возраста, осложняет течение со склонностью к прогрессированию. Этот факт требует особого подхода к лечению ГП у пациентов с учетом патогенеза, особенностей течения и лечения фонового заболевания.

При лікуванні захворювань пародонта для досягнення стабілізації патологічного процесу та ліквідації його на ранніх стадіях велике значення має проведення своєчасної комплексної терапії. Враховуючи це, розробка більш ефективних методів медикаментозного лікування представляє значний практичний і теоретичний інтерес. У комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту (ГП) у хворих на сечокам'яну хворобу використано нову методику на основі розробленої стоматологічної плівки. За допомогою клінічних методів дослідження та індексної оцінки підтверджено ефективність цього методу. Мета роботи - оптимізація місцевої фармакотерапії в комплексному лікуванні ГП на тлі сечокам'яної хвороби з використанням стоматологічної плівки. Лікування ГП II ступеня тяжкості проводили у 85 пацієнтів із супутньою сечокам'ямою хворобою (44 пацієнти склали основну групу із застосуванням опрацьованої авторами стоматологічної плівки та 41 пацієнт - контрольну групу, де лікування проводили за загальноприйнятими методами) згідно з протоколом пародонтологічного лікування. Для об'єктивізації стану тканин пародонта у пацієнтів використовували клінічні дані та індексні оцінки. Ефективність запропонованого методу лікування ГП підтверджено скороченням термінів лікування, подовженням періоду клінічної стабілізації та нормалізації показників клінічних і параклінічних досліджень у пацієнтів, пролікованих за розпрацьованим методом у найближчі та віддалені терміни після лікування. Висновок: клінічна оцінка розробленого медикаментозного засобу свідчить про значний позитивний ефект його застосування при лікуванні ГП. Добрий терапевтичний ефект застосування стоматологічної плівки зумовлений ранозагоювальною, протизапальною, антимікробною, протинабряковою та місцевознеболювальною діаного даного препарату.

Проблема критеріїв доцільного вибору методів лікування захворювань пародонту в їх окресленні для конкретних клінічних випадків, із врахуванням системного статусу пацієнтів та умов реальної практики залишається відкритою. Тому і надалі актуальним постає аналіз призначення альтернативних лікувальних моделей ведення хворих на генералізований пародонтит (ГП). Мета дослідження - обгрунтування клінічної ефективності використання озонотерапії в комплексному лікуванні ГП в хворих із ускладненою виразковою хворобою дванадцятипалої кишки. Комплексне лікування ГП запропонованим методом ступінчастої терапії проведено 53 хворим із виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, ускладненою кровотечею (32 хворих) та перфорацією (21 хворий). Озонування дистильованої води проводили в апараті Еконіка Бозон-КСВ (Україна). Озоновану воду використовували впродовж 3 годин після її приготування. Концентрація озону у воді становила 4 мг/л. Курс озонотерапії в середньому становив 10 днів. Для цитоморфологічного дослідження ефективності проведеного лікування забирали ексфоліативний матеріал із пародонтальних кишень, після їх промивання ізотонічним розчином хлориду натрію. Препарати фарбували за методом Папенгейма. Мікроскопію виконували в імерсійній системі за допомогою окулярів - 10 (або - 20) і об'єктиву - 40. Цитологічним дослідженням виявлено зміни морфологічних ознак цитограм: патогенна мікрофлора кількісно зменшується вже до 3-го дня озонотерапії або зовсім зникала до 5-го дня в окремих пацієнтів, особливо з II, I та початковим ступенями тяжкості ГП; кількість нейтрофілів залишалася незмінною, особливо у пацієнтів із II і III ступенями, проте переважали незмінені нейтрофіли; в одного з пацієнтів на третю добу появлялись моноцити на фоні зменшеної кількості мікрофлори, включно з амебами. На 5-ий день мікрофлора практично зникла, амеб не виявлено. Поява моноцитів свідчила про активацію захисних механізмів організму. Висновки: розроблена схема комплексного лікування ГП з використання озонотерапії забезпечує достовірне покращення клінічних показників ефективності лікування. Отримані результати цитологічного дослідження свідчили про позитивний вплив озонотерапії на перебіг ГП в хворих на фоні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки.