Наведено випадок потрапляння стороннього тіла (кулі) до ЛОР-органів після поранення з пневматичного пістолета. Описано тактику хірургічного видалення кулі з м'яких тканин за допомогою ультразвукового сканування з використанням феномену перекривання "звукової тіні". Під час захвату стороннього тіла ультразвуковим датчиком перпердикулярно до нього було введено тонкий металевий предмет - голку. Після співпадання тіней від кулі та голки відзначено відповідне місце на шкірі, з якого потім під контролем УЗД виконували пункцію м'яких тканин. Дана методика є ефективною та зручною у використанні.

Приведен случай попадания инородного тела (пули) в ЛОР-органы после ранения из пневматического пистолета. Описана тактика хирургического извлечения пули из мягких тканей с помощью ультразвукового сканирования с использованием феномена перекрывания "звуковой тени". При захвате инородного тела ультразвуковым датчиком перпендикулярно к нему вводился тонкий металлический премет - игла. При совпадении теней от пули и иглы отмечали соответствующее место на коже, из которого затем под контролем УЗД проводили пункцию мягких тканей. Данная методика является эффективной и удобной в использовании.

Наведено диференційно-щадний підхід до структур середнього вуха під час хірургічних втручань з приводу хронічного гнійного середнього отиту, ускладненого отогенним менінгітом. Застосування принципів щадного підходу дозволяє досягти адекватного сануючого ефекту й у більшості пацієнтів зберегти морфологічні та функціональні умови для хірургічної реабілітації слуху.

Приведен дифференциально-щадящий подход к структурам среднего уха во время хирургических операций по поводу хронического гнойного среднего отита, осложненного отогенным менингитом. Применение принципов щадящего подхода позволяет достичь адекватного санирующего эффекта и у большинства пациентов сохранить морфологические и функциональные условия для хирургической реабилитации слуха.

Здійснено обстеження та лікування 275-ти хворих на хронічний гнійний середній отит (ХГСО) та наведено результати експериментальних досліджень хронічного запального процесу в середньому вусі у 40-ка пацюків. Розроблено та обгрунтовано новий підхід до лікування хворих на ХГСО, ускладнений екстра- й інтракраніальною патологією, що передбачає виконання втручання з метою поліпшення слуху у ближньому періоді після санації за цих ускладнень. Зауважено, що відповідні умови для проведення відстроченої тимпанопластики після усунення запального осередка у середньому вусі та внутрішньочерепних ускладнень було виявлено у 50-ти (59,5 %) з 84-х осіб, а за екстракраніальних ускладнень - у 63-х (64,9 %) з 97-ми. Відзначено, що позитивний морфологічний результат відстроченої тимпанопластики, виконаної після усунення отогенної екстра- та інтракраніальної патології, одержано у віддаленому періоді спостереження відповідно у 83,9 % та 84,8 %, а рівень соціально-адекватного слуху - у 76,5 % і 82,6 % пацієнтів.

Максимальна ефективність слухової реабілітації пацієнтів після кохлераної імплантації можлива за умови малотравматичного введення електрода у завитку з розміщенням останнього в тимпанальних сходах. Мета роботи - підвищення ефективності кохлеарної імплантації, шляхом використання прогностичних розрахунків створення оптимального доступу до тимпанальних сходів завитки на основі 3D-реконструкції комп'ютерної томографії вискової кістки. Наведено дані аналізу результатів кохлеарної імплантації у 45 хворих з сенсоневральною глухотою з вивченням ефективності розробленої методики прогнозування оптимального напрямку формування кохлеостоми залежно від анатомічних особливостей будови скроневої кістки за даними 3D-реконструкції КТ вискової кістки. Імпланти зі стилетом введено у 23 (51,1 %) пацієнтів, без стилету - у 22 (48,9%). Із 45 оперованих пацієнтів у 20 (44,4 %) - вибір способу введення електроду здійснено на основі розробленої методики аналізу геометричних побудов на 3D реконструкції КТ скроневої кістки з врахуванням метричних особливостей анатомічної будови середнього та внутрішнього вуха пацієнта, у 25 - традиційно. У всіх пацієнтів під час інтраопераційного тестування відмічено адекватне розміщення електродної решітки в завитці. Кількість та глибина введених електродів у завитку в групах без та з використанням запропонованої методики прогнозування достовірно не відрізнялась. У пацієнтів, яким виконувалась операція із застосуванням розробленого способу розрахунку оптимального напрямку введення кохлеарного імпланта на основі аналізу даних 3D-реконструкції, відмічено меншу величину опору більш ніж на 1/3 електродів у разі телеметрії через 3 міс після втручання. Висновок: для забезпечення оптимального та малотравматичного введення електроду у тимпанальні сходи під час кохлеарної імплантації, вибір доступу до завитки слід здійснювати на основі аналізу 3D-реконструкції КТ скроневої кістки з прогностичним визначенням оптимальної вісі електроду та її співвідношення з критичними анатомічними утвореннями середнього вуха.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р682.440.11-52 + Р41,21-52

Рубрики:

Риніт

Внутрішні хвороби

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р682.461.011

Рубрики:

Гайморити

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ