Досліджено новий джерельний матеріал - маловідомий рукописний комплект Михайлівського Золотоверхого монастиря, що містить 73 партесні твори (50 з них знайдено вперше) і близько 70-ти хорових концертів. Здійснено археографічний опис рукописного комплекту монастиря. Складено інципітний каталог новознайдених партесних концертів. Виявлено записи концертів, створених у 1750 - 1760 рр. Запропоновано робочий варіант опису комплекту партесних рукописів. Наведено поняття "рукопис суміжного складу". Переглянуто етапність розвитку партесного співу в Україні, виділено етап 1750 - 1760 рр., визначений як перехідний. Досліджено перехідні процеси в галузі поліфонії, гармонії та музичної форми партесних творів зазначеного періоду.

На матеріалах багатоголосних духовних творів українського походження, виявлених в рукописних архівах України, близького та далекого зарубіжжя, досліджено еволюційні процеси, що тривали в українській духовній музиці протягом XVII - XVIII ст. Систематизовано відомості про творчу спадщину композиторів партесної епохи І. Домарацького та Г. Левицького, проаналізовано новознайдені духовні твори М. Березовського. Визначено роль інонаціонального компонента в процесах стильових перетворень української духовної музики.

Досліджено динаміку стильових перетворень в українській духовній музиці ХVІІ - ХVIII ст. Виявлено маловідомі музично-рукописні пам'ятки партесного та ранньокласичного етапів. Визначено головні ознаки процесів стильової еволюції, яка відбувалась у творчості на окремих етапах розвитку української духовної музики зазначеого періоду в напрямку від бароко до класицизму. Охарактеризовано роль національного та інонаціонального компонентів у цих процесах. Висловлено ідею безперервності розвитку української духовної музики ХVІІ - ХVIII ст., тобто органічного зв'язку між її окремими етапами. Запропоновано нову періодизацію, що включає перехідний етап - творчість 1750 - 1760-х рр. Доведено ідею рецепції стильових моделей світської та духовної музики європейського бароко та класицизму, взаємодії традиційного і новаторського як фактора утворення самобутніх форм української духовної музики цього періоду. Вперше проаналізовано ряд багатоголосих анонімних партесних концертів, зокрема, створених на віршовані тексти, а також авторські твори партесної доби (І. Домарацького, Г. Левицького) і новознайдені духовні концерти М. Березовcького, які згадувались у публікаціях кінця ХVIII - ХІХ ст. і донедавна вважалися втраченими.

У 2020 році виповнилося 275 років видатному українському композито¬рові Максимові Березовському (1745-1777). Цьому ювілею була присвя¬чена низка проведених в Україні культурно-мистецьких і наукових захо¬дів, де прозвучали віднайдені твори і були представлені результати новіт¬ніх досліджень життєтворчості митця. У пропонованому виданні публі¬куються новітні результати наукових студій, здійснені українськими фахі¬вцями протягом останнього часу та частково презентовані під час всеукра¬їнської науково-практичної конференції «Максиму Березовському прис¬вячується... (до 275-річчя від дня народження)», яка відбулася 31 жовтня 2020 року у Львові. У матеріалах колективної монографії питання життєт¬ворчості Максима Березовського подано в новому ракурсі, крізь призму вiдoмocfeй з прижиттєвих документальних джерел і в контексті традицій тогочасної музичної культури, які вплинули на професійне становлення митця. Це дало змогу спростувати деякі неправдиві, але вкорінені відомо¬сті щодо біографії і професійного шляху Максима Березовського і поба¬чити особу митця в іншому світлі. Видання адресоване фахівцям і усім іншим особам, зацікавленим українською музичною культурою XVIII століття.

Представлено видання супрасльських кантиків (партесних багатоголосих творів) кінця XVII ст. і розкрито яскраву та невідому досі сторінку церковно-музичної історії Супрасльського Благовіщенського монастиря у період його активної життєдіяльності під омофором Василіянського чину. Зауважено, що розташований на перетині білоруської, української та польської релігійних культур, монастир відігравав важливу роль у сприйнятті та засвоєнні західних новацій, зберігаючи при цьому першооснову літургійної, богословської і музичної практики східного обряду. Охоплено факсимільне відтворення рукописних нотних текстів і транскрипцію хорових партій (т. 1, кн. 1), реставрацію повних партитур 49 композицій (т. 2, кн. 2) та дослідницькі статті з музичної історії монастиря, кодикологічних і палеографічних спостережень над рукописними памꞌятками й особливостями цер¬ковнословꞌянської мови з рисами української говірки (т. З, кн. 2).