Репрезентовано найвідоміші теорії метафори (семантична та когнітивна), висвітлено специфіку наукової, зокрема технічної, метафори у порівнянні з художньою і побутовою, а також на матеріалі термінології холодильної техніки виокремлено тематичні групи метафор, зроблено їх семантичний аналіз та запропоновано метафоричну модель у зазначеній галузі знань.

Проведено комплексне дослідження термінології холодильної техніки, в якому акцентовано увагу на динаміці формування і становлення термінокорпусу. Визначено перспективи його подальшого розвитку. Встановлено екстралінгвістичні та лінгвістичні чинники формування і розвитку термінів. На підставі побудованої концептуальної концептуальної моделі дослідженої термінології - концептосфери холодильної техніки - у вигляді фрейма, що слугував інструметом для аналізу виокремлених концептів різних порядків, визначено системні і структурні параметри проаналізованого корпусу термінів. Охарактеризовано компонентність і довжину номінацій, виокремлено групи термінів за сферами вживання, описано гніздотвірні одиниці, висвітлено класифікаційні процеси на лексичному рівні. Описано особливості способів творення термінів і терміноелементів, зроблено функціонально-семантичну стратифікацію лексики. Виявлено кількість запозичень і простежено тенденції в українському термінотворенні.

Визначено базове поняття когнітивної лінгвістики - концепт, розглянуто його багатошаровість, оцінено пропозиції щодо способів його дослідження, та показано використання концептуального аналізу як методу, застосовного до розгляду термінних одиниць, зокрема термінів галузі холодильної техніки.

Розглянуто проблему відбирання термінів, зокрема холодильної техніки, у відповідні вузькогалузеві лексикографічні праці. Доведено недоцільність підходу щодо виокремлення спеціальних номінацій на підставі окремих значень(сем), актуальних лише для зазначеної сфери знань - галузі штучного холоду.

Розглянуто процеси трансформування української технічної термінології, що тривали протягом XX ст. Проаналізовано лінгвістичні чинники, на підставі яких виявлено позитивні та негативні моменти, що характеризують сучасний стан технічної термінології на стадії формування та становлення. Зазначено щодо можливих шляхів подальшого розвитку й опрацювання термінології.

Охарактеризовано стан опрацювання українських терміносистем у когнітивному аспекті, зазначено стадії когнітивного дослідження корпусу термінів будь-якої сфери діяльності. Розглянуто окремі термінознавчі праці, в яких здійснено когнітивний аналіз українських терміноодиниць та окреслено перспективи подальших розвідок у цьому напрямі.

Розглянуто проблему укладання навчального термінологічного словника, який би в освітньому процесі сприяв формуванню цілісного світогляду майбутнього фахівця, виробленню в нього системного підходу до аналізу будь-яких явищ дійсності; надано пропозиції щодо засад укладання та організації макро- та мікроструктури такого словника.

Мета роботи - виявити семантичні особливості російських прикметників-композитів з опорними компонентами -подобный, -видный, -образный та їх еквівалентів - українських прикметників, об'єднаних семою подібності. Прикметники поділено на угруповання, встановлено кількість варіантів у кожному з них, розглянуто способи творення та висвітлено низку питань, пов'язаних із семантичним складом українських і російських номінацій.

Розглянуто семантичні моделі номінацій, що називають динамічні процеси, зміни, трансформації в різних царинах людської діяльності та які на мовному рівні надано словосполуками зі стрижневим словом "революція". Зазначено номінації проаналізовано на підставі запропонованих ознак революцій і наявності компонентів у словосполуках, ужитих у прямому та переносному значеннях. З'ясовано ступінь відповідності між революційною подією та її назвою.

Розглянуто макро-, медіо- та мікроструктуру "Словника-довідника старовинних і діалектних назв страв, продуктів, харчових виробів і кухонного начиння різних регіонів України", що його уклала Г. Віват; звернено увагу на матеріял, який уперше оприлюднено завдяки польовим дослідженням; описано явища термінної синонімії, омонімії, полісемії, паронімії; зроблено етимологічну розвідку певних одиниць і наголошено на інноваційності ілюстративної зони в інтерпретаційній частині словникової статті.

Розглянуто особливості структури лексикографічної праці С. Караванського, проаналізовано українські еквіваленти до російських іменників з процесуальним значенням, до дієприкметників на -щий(ся), (в)ший(ся), -мый, до певних іменників, дієслів, прикметників (зокрема, із суфіксом -очн- та компонентами - видный, -образный, -подобный), займенників та зворотів з ними (фразем). Дослідження сприятиме популяризації поглядів ученого на проблему відродження українського слова.

Мета роботи - довести положення про те, що термінна синонімія, або варіянтність, не може слугувати ознакою зародження термінології. З огляду на це проаналізовано термінні варіянтні пари та ряди в царині комп'ютерної лінгвістики на підставі константности/змінности їх семного складу; наведено морфологічні та інші лексичні характеристики термінних варіянтів цієї галузі знань.

Проаналізовано мовознавчі праці С. Караванського, який розглядав, зокрема орфоепічні та акцентуаційні помилки, що їх припускаються мовці, які мешкають в Україні; крім того, зазначено, що особливу увагу вчений звертав на питання щодо неправильної вимови голосних, м'яких, твердих та пом'якшених приголосних, а також на словесні наголоси, характерні для української мови і такі, що суперечать її законам.

Досліджено питання історії розвитку української та світової харчової культури, втіленої в різних видах творчості: художній, науковій, фольклорній. Розглянуто традиції українського харчування та джерела зародження харчової культури українців. Висвітлено національну своєрідність козацької кухні, культуру пиття в українських традиціях тощо.

Увагу приділено питанням історії розвитку української та світової харчової культури, втіленої в різних видах творчості: художній, науковій та фольклорній. Досліджено густативно-сапористичні й гастрономічні образи в художній літературі, мемуаристиці та фольклорі. Розглянуто їжу як маркер ідентичності в романі «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма» Наталки Сняданко. Репрезентовано їжу як елемент мікропоетики в поемі І. П. Котляревського «Енеїда». Висвітлено феномен культури харчування українських козаків у поемі В. Северинюка «Україна козацька». Розглянуто хмільні напої в художніх творах поетів-романтиків XIX століття. Досліджено воду як джерело життя в літературі, етнографії та фольклорі Докії Гуменної. Увагу приділено мовному контенту сучасних кулінарних видань (на прикладі кулінарної книги Ектора Хіменеса-Браво). Увагу приділено фразеологізмам та паремії з гастрономічним компонентом у заголовках української преси.