Висвітлено загальні питання лікарської діагностики внутрішніх хвороб, запропоновано методику проведення диференціального діагнозу хворого. Наведено методи визначення діагнозу, зокрема, прямого обгрунтування за аналогією, індиктивний, встановлення діагнозу за допомогою терапії ex juvantibus та постановки провокаційних проб. Розглянуто основні синдроми внутрішніх хвороб, зокрема, анемію, біль у животі, діарею, запор, кому, кровохаркання, лейкоцитоз, серцеву недостатність та шуми.

Освещены основные вопросы врачебной диагностики внутренних заболеваний, предложена методика проведения дифференциального диагноза больного. Приведены методы определения диагноза, в частности, прямого обоснования по аналогии, индуктивный, установления диагноза с помощью терапии ex juvantibus и постановки провакационных проб. Рассмотрены основные синдромы внутренних болезней, в частности, анемию, боль в животе, диарею, запор, кому, кровохарканье, лейкоцитоз, сердечную недостаточность и шумы.

Показано супутній розвиток реактивного панкреатиту у хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки, який супроводжується зрушеннями в активності ферментів підшлункової залози та активності функціональної системи ПОЛ - АОЗ в крові пацієнтів. Одержано позитивні дані щодо досліджуваних показників за умов проведення певного фізіотерапевтичного лікування. Акцентовано увагу на більш виразну ефективність сеансів НВЧ-терапії та лазеротерапії, застосування яких показало більш виражений регуляторний та лікувальний вплив на шлунок, дванадцятипалу кишку та підшлункову залозу.

Показано сопутствующее развитие реактивного панкреатита у больных с длительным течением язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки, которое сопровождалось изменениями ферментативной активности поджелудочной железы, а также активности функциональной системы ПОЛ - АОЗ в крови пациентов. Проведенное в стадии ремиссии физиотерапевтическое лечение способствовало нормализации исследованных показателей. При этом наиболее оптимальный результат был получен при использовании КВЧ-терапии и лазеротерапии.

Ключ. слова: ИБС, инфаркт миокарда, Ag~+-чувствительные - SH-содержащие небелковые соединения, адреналин, сыворотка крови
Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.11

Рубрики:

Ішемічна хвороба серця

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - визначення та клінічна оцінка змін рівня білкових груп -SH і -S-S- у сироватці крові хворих з інфарктом міокарда із елевацією сегмента ST (ST-ІM) до і після адекватної, згідно з ЕКГ та лабораторними критеріями, реперфузії міокарда за допомогою тромболітичної терапії. Обстежено 11 хворих з неускладненим ST-ІM, яким проведено тромболітичну терапію. Про її ефективність свідчили зниження елевації сегмента ST не менш ніж на 50 % через 90 хв, а також підвищення активності МВ-фракції креатинфосфокінази і вмісту міоглобіну у хворих з ST-ІM через 2 год від початку введення альтеплази. У сироватці крові хворих до введення альтеплази і через 2 і 14 год визначено вміст білкових груп -SH і -S-S- (мкмоль/л) за методом зворотного амперметричного титрування і розраховано їх співвідношення - білковий коефіцієнт SH/SS. Нормальні величини цих показників отримано під час обстеження практично здорових добровольців і донорів крові з контрольної групи. Висновки: у хворих з гострим ІМ із елевацією сегмента ST через 2 год від початку введення альтеплази, ефективної щодо реперфузії міокарда, за даними ЕКГ і біохімічних показників, встановлено підвищення початково зниженого сироваткового вмісту білкових груп -SH і зниження початково підвищеного рівня білкових груп -S-S-, а також зникнення "інверсії" їх співвідношення (білкового коефіцієнта SH/SS).

Розроблено теорію спеклів сканувального променя. Одержано формули для розрахунку контрасту спеклів, які можна застосовувати до будь-якого сканувального лазерного проектора. Показано, що основною вимогою для успішного зменшення спеклів у сканувальному проекторі є вузький центральний пік і низький рівень бічних пелюсток автокореляційної функції поля сканувального пучка світла за координатою, вздовж якої проходить сканування променя. Показано, що застосування дифракційних оптичних елементів, які модулюють фазу поля пучка світла за допомогою Баркер-коду, призводить до значного зменшення контрасту спеклів завдяки тільки ефекту сканування пучка світла.

Выполнено моделирование влияния аберраций и дефокусировки объектива на уровень контраста спеклов в 1D сканирующем лазерном проекторе в приближении Френеля и тонкой линзы. Показано, что сдвиг экрана по отношению к плоскости изображения (расфокусировка) приводит лишь к изменению ширины автокорреляционной функции сканирующего пучка света, что соответствует перефокусировке изображения на новое положение экрана.

Проаналізовано процеси, пов'язані з контрастом зображення, що утворюються за допомогою скануючого оптичного модулятора (СОМ). Показано, що амплітудний дисбаланс елементів оптичного модулятора викликає принципові обмеження на досягнення максимального контрасту в СОМ та в інших світлових модуляторах. Це явище може бути компенсовано коректним дизайном і оптимальним вибором відношення ширин стрічка/отвір.