Обоснована необходимость создания учреждений для оказания стационарной медико-социальной помощи ветеранам Великой Отечественной войны. Методом медико-социологического исследования среди медицинских работников и ветеранов войны определены основные функции данных учреждений. Разработаны принципиальные подходы к их созданию и функционированию.

Обследованы участники Великой Отечественной войны (ВОВ) и участники военных конфликтов современности (ВКС) с целью сравнения формирования стереотипа старости. Установлено, что у участников ВОВ уровень формирования пессимистического стереотипа старости выше, чем у участников ВКС.

Приведены результаты исследований сравнительной оценки состояния здоровья ветеранов войны и лиц контрольной группы разных возрастных групп по разным критериям, а также данные оценки уровня удовлетворенности медицинской помощью.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(4УКР)023

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено основні результати виконання Міжгалузевої комплексної програми "Здоров'я нації" на 2002 - 2011 рр. (за 2008 р.).

Наведено збалансовані показники оцінки ефективності служби екстреної медичної допомоги постраждалим при дорожньо-транспортних пригодах.

Висвітлено основні проблеми сучасного стану системи охорони здоров'я в Україні. Запропоновано можливі шляхи їх вирішення, що започатковано програмою Президента України "Заможне суспільство, конкурентноспроможна економіка, ефективна держава" (блок "Реформа медичного обслуговування").

Наведено сучасні підходи щодо збереження та поліпшення здоров'я школярів. Підкреслено, що вирішення проблеми здоров'я дітей можливе за умови міжсекторальної взаємодії та поєднання зусиль різних установ і закладів: системи освіти, системи охорони здоров'я і служби зі справ дітей, сім'ї та молоді, та, безумовно, батьків.

Проаналізовано саморуйнівну поведінку населення України та обгрунтовано необхідність прийняття рішень на державному рівні щодо попередження самогубств і надання спеціалізованої допомоги населенню в критичних станах.

Проаналізовано летальні наслідки через ускладнення грипу в перший рік пандемії в Дніпропетровській області.

У ході дослідження встановлено, що в динаміці п'яти років (2006 - 2010 рр.) збільшилася кількість закладів охорони здоров'я, які надають амбулаторно-поліклінічну та стаціонарозамінну медичну допомогу, водночас зменшилося число лікарняних закладів і знизився рівень забезпечення населення лікарняними ліжками.

Узагальнено досвід щодо практичної діяльності лікувально-профілактичних закладів у багатьох населених пунктах Росії, в яких з метою поліпшення медичного обслуговування населення застосовувалися сучасні муніципальні системи організації охорони здоров'я.

Проаналізовано організаційно-штатну структуру медичної служби Збройних сил України залежно від рівнів захворюваності військовослужбовців на території відповідальності військово-медичних клінічних центрів Міністерства оборони України.

Наведено результати оперативного моніторингу щодо місця смерті ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД у динаміці за 1995 - 2011 рр.

Мета роботи - проаналізувати рівні та показники госпіталізованої захворюваності серед військовослужбовців Збройних сил України. Для дослідження рівнів госпіталізації вихідним матеріалом слугували дані статистичної звітності за 2009 - 2013 рр. (форма 2/мед), внесені до автоматизованої інформаційної системи ведення медичних звітів закладів охорони здоров'я "Контингент", проаналізовані та узагальнені фахівцями лікувально-профілактичного відділу Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України. Аналіз рівня, структури та динаміки госпіталізації у військовослужбовців Збройних сил України за 2009 - 2013 рр. засвідчив зростання темпів госпіталізації серед досліджуваних контингентів. Зроблено висновки, що вивчення загальної структури госпіталізації військовослужбовців Збройних сил України надає змогу встановити найбільш поширені хвороби серед особового складу військ. Це є дуже важливим для прогнозування та планування кадрового та матеріального медичного забезпечення військ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р89 + Ц7(4УКР)60

Рубрики:

Військова медицина

Тил і постачання збройних сил

Шифр НБУВ: Ж25956 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено результати досліджень шляхів об'єктивної оцінки змін в органах і системах людей старшого віку, зокрема учасників Великої Вітчизняної війни і збройних конфліктів сучасності, а також відповідних контрольних груп (особи, що не брали участі у воєнних діях). Наведено науково обгрунтовані рекомендації щодо вирішення соціально-геронтологічних питань та проблем продовження активного довголіття учасників воєн та збройних конфліктів.

Мета роботи - вивчити придатність до військової служби й особливості інвалідності військовослужбовців мобілізаційного резерву Збройних сил України. Особливості стану придатності до військової служби військовослужбовців мобілізаційного резерву на етапі перебування в резерві вивчено на основі виявлення особливостей інвалідності військовослужбовців мобілізаційного резерву Збройних сил України та Державної прикордонної служби України за матеріалами офіційної звітності міських та обласних медико-соціальних експертних комісій Міністерства охорони здоров'я України. Встановлено зростання первинної захворюваності військовозобов'язаних мобілізаційного резерву в 2008 - 2012 рр. у Кіровоградській, Хмельницькій та Чернівецькій областях (+15,1, +9,1 та +8,7 % відповідно). Виявлено зростання первинної інвалідності військовозобов'язаних мобілізаційного резерву в 2008 - 2012 рр. в Кіровоградській, Чернівецькій та Херсонській областях (+15,9, +8,9 та 4,4 % відповідно). Показано, що причиною інвалідності в колишніх військовослужбовців Державної прикордонної служби України були хвороби системи кровообігу (26,8 %), кістково-м'язової системи та сполучної тканини (9,3 %), ендокринні хвороби, розлади харчування та порушення обміну речовин (7,2 %), хвороби органів травлення (5,1 %). Висновки: невизначеність кількісного складу інвалідів з числа військовослужбовців мобілізаційного резерву заважає дієвому комплектуванню Збройних сил України за умов часткової та повної мобілізації та потребує подальшого вивчення проблеми якісного комплектування Збройних сил України за часткової або повної мобілізації військ.

Мета роботи - створити єдиний медичний простір держави, який передбачає забезпечення умов для найбільш ефективного і раціонального використання наявних медичних ресурсів, спрямованих на організацію ефективного медичного забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань і населення країни під час АТО, а також на подолання наслідків надзвичайних ситуацій. Використано нормативно-правові акти щодо створення єдиного медичного простору в системі цивільного захисту населення під час АТО та на випадки надзвичайних ситуацій, а також наукові публікації з питань медичного забезпечення військових частин і населення зв умов сучасних військових конфліктів і гібридних воєн. Застосовано такі методи: історико-інформаційний, структурно-логічного аналізу, моделювання. Висвітлено особливості співробітництва цивільної системи охорони здоров'я та медичних служб силових міністерств і відомств у процесі організації медичного забезпечення під час бойових дій у зоні АТО. Під час аналізу стану співробітництва в процесі лікувально-евакуаційних заходів серед населення зони АТО, у військах Збройних Сил України та інших військових формувань виявлено суттєві недоліки у створенні адекватної системи чіткої взаємодії, визначено шляхи їх усунення. Висновки: забезпечення ефективної медичної допомоги постраждалим під час антитерористичних операцій та подолання наслідків надзвичайних ситуацій є можливим за умови створення єдиного медичного простору держави.

Мета роботи - проаналізувати та узагальнити дані щодо поширеності раку щитовидної залози в динаміці 30-річного спостереження після аварії на ЧАЕС; спрогнозувати динаміку надлишкової захворюваності на дану патологію. Використано наукові публікації, чинні нормативно-правові документи з питань ролі і місця Збройних Сил у системі реагування на надзвичайні ситуації у світі та Україні зокрема. Вказані матеріали опрацьовано за допомогою аналітичного та історичного методів. Усі наслідки Чорнобильської катастрофи, напевно, ніколи не стануть відомими. Проте через 31 рік після аварії зрозуміло, що вони багато значніші за ті, які пропонуються в офіційних оцінках. Висновки: загальний висновок полягає в тому, що урядам варто повністю визнати й урахувати у своїй енергетичній політиці безпрецедентний масштаб катастрофи та її довгострокові глобальні медичні наслідки.