Розкрито проблеми національної ідентичності в 1960 - 1980-х рр. у взаємозв'язку з життям і творчістю українських поетів-дисидентів З. Красівського та Я. Лесіва. Розглянуто суб'єктивну організацію їх текстів, розкрито метафористичний потенціал, екзистенційну глибину. Розкрито сутність духовного феномена української людини-борця, тих параметрів її культурної свідомості, які зумовлють національну ідентичність особистості.

Творчість поетів-дисидентів З. Красівського й Я. Лесіва розглянуто в контексті проблеми національної ідентичності 1960 - 1980-х рр. Вперше в українському літературознавстві проаналізовано ідейно-естетичний характер літературної спадщини цих письменників, охарактеризовано проблемно-тематичну спрямованість і жанрову своєрідність їх творчості. Осмислено поняття "національна ідентичність". Окреслено парадигму новітнього літературознавчого мислення та доведено, що в її межах системотворчу роль відіграє саме національна інтерпретація. Виокремлено націоохоронні функції дисидентської літератури: поезії, публіцистики, епістолярію. Доведено, що особливістю українського екзистенціалізму була і є національна ідея, яка в історичних обставинах колоніальної України рятувала від трагічної абсурдності. Досліджено вияви національної самототожності в творчому доробку З. Красівського та Я. Лесіва. До наукового обігу залучено архівні матеріали. Заглиблення в поетичний досвід З. Красівського та Я. Лесіва дало можливість розкрити сутність духовного феномена людини, тих параметрів свідомості, які зумовлюють національну індентичність особистості.

Обгрунтовано зміст формування управлінської культури керівників профспілкових організацій у системі післядипломної освіти з урахуванням особливостей діяльності профспілок за сучасних умов і професіограми керівника профспілкової організації. Удосконалено форми та методи організації перепідготовки та підвищення кваліфікації профспілкового активу. Досліджено наукові уявлення про формування лідерських якостей керівників профспілкових організацій, критерії сформованості їх управлінської культури.

Проведено теоретичний аналіз проблеми толерантності як однієї з найактуальніших проблем світової гуманітарної думки. Обгрунтовано необхідність формування толерантності як найважливішого орієнтиру сучасної освітньої політики.

З'ясовано поняття "еколінгвістика"; проаналізовано напрямки дискурсивного аналізу текстів із позицій еколінгвістичних досліджень; зокрема розглянуто моделі адресантно-адресатних відносин комунікативного спрямування. Доведено, що реалізація цих відносин здійснюється за допомогою авторської самореалізації, використання риторичних речень, питань-стимулів, особових займенників, маркованих висловлювань.

Висвітлено теоретичні аспекти формування толерантності особистості (ТО). Досліджено стан проблеми формування ТО в педагогічній теорії та практиці. Висвітлено особливості формування ТО за сучасних соціокультурних умов. Визначено наукові основи змісту моделі формування толерантності у студентів педагогічних ВНЗ під час навчання. Проаналізовано практичну реалізацію концептуальних засад формування толерантності під час професійної підготовки студентів педагогічних ВНЗ. Представлено дослідно-експериментальну перевірку формування толерантності студентів педагогічних ВНЗ.