Описано факт інтрузивного впливу ультрамафітів на метаосадові утворення крутобалківської світи осипенківської серії, що засвідчує можливість або продовження магматичної діяльності в період нагромадження суттєво теригенних розрізів "крутобалківського" часу, або про те, що ультрабазити є утвореннями пізнішого, наприклад, "садового" магматизму.

Описан факт интрузивного воздействия ультрамафитов на метаосадочные образования крутобалкинской свиты осипенковской серии, что свидетельствует о возможности либо продолжения магматической деятельности во время накопления существенно терригенных разрезов "крутобалкинского" времени, либо о том, что ультрабазиты являются образованиями более позднего, например, "садового" магматизма.

Fact of intrusive influence of ultramafites on metasediments of krutobalkivs'ka suit of Osypenko Series is described in this article. The influence indicates on possibility either continuation of magmatic activity during sedimentation of pure terrigenous sequences of "krutobalkivs'ki" age or more late ultramafites origin, for ezample, "sadoviy" magmatism.

Розглянуто питання геологічної будови та тектоніки Сорокинської структури. За результатами формаційного розчленування розрізу та палеовулканічних реконструкцій розроблено принципово нову стратиграфічну схему. Проведено загальногеологічні та геохімічні дослідження, які дозволили розробити прогнозно-пошуковий комплекс критеріїв та ознак промислового золотого зруденіння Сорокинської структури, на основі чого виявлено сприятливі структурно-формаційні ситуації для його локалізації.

Біотитові і гранат-біотитові гнейси значно поширені в долині р. Пд. Буг від м. Гайворон до м. Первомайськ. Вони описані в розрізах бузької серії, тиврівської, зеленолевадівської товщ дністровсько-бузької серії, де їх вважають стратигенними утвореннями. За спостереженнями авторів, більшість біотитових і гранат-біотитових гнейсів утворилась у результаті структурно-метаморфічних перетворень піроксенових плагіогнейсів і ендербіто-гнейсів, які супроводжувалися кремній-калієвим метасоматозом. За допомогою класичного уран-свинцевого ізотопного методк датовано монацити із біотитового гнейсу (метасоматиту), який у вигляді пластоподібного тіла залягає серед ендербітогнейсів у північному борту східної частини Кошаро-Олександрівського кар'єру. Вік монациту - 2026,5 +- 2,6 млн рр. У правому борту р. Пд. Буг в районі с. Зелена Левада поширені різною мірою калішпатизовані та мігматизовані біотитові плагіогнейси, часто гіперстенвмісні, серед яких трапляються невеликі тіла гранітів. Монацит у слабко калішпатизованому плагіогнейсі кристалізувався 2031,5 +- 6,7 млн рр. тому, практично одночасно з утворенням монациту в граніті - 2029,3 +- 2,1 млн рр. тому. Вік плагіогнейсу св. 6546, інт. 203 - 349 м, родовище Майське, визначали за "дорогоцінним" цирконом і за монацитом. Кристали "дорогоцінного" циркону кристалізувалися 2918 +- 7 млн рр. тому в результаті структурно-метаморфічного перетворення порід за PT-умов гранулітової фації. Монацит кристалізувався значно пізніше "дорогоцінного" циркону - 1979,4 +- 1,7 млн рр. тому. Таким чином, біотитові гнейси Середнього Побужжя, які нині помилково відносять до стратифікованих утворень, були сформовані в палеопротерозої 2,03 +- 1,98 млрд рр. тому, у результаті структурно-метаморфічних перетворень плагіогнейсів (ендербіто-гнейсів), що супроводжувалися процесами кремній-калієвого метасоматозу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д33

Рубрики:

Мінералогія

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У традиційних алмазоносних районах Сьєрра-Леоне де з алювіальних похованих неоген-четвертинних відкладів осадового чохла Леоно-Ліберійського щита в технічно доступних за глибиною ділянках здавна видобувають алмази, досі не рзв'язана проблема пошуку й ідентифікації високих терас великих річкових систем. Останні є проміжними колекторами алмазів і важливим джерелом їх видобутку. Однак їх виявлення пов'язано з відсутністю у більшості приватних осіб, комун і навіть геологорозвідувальних компаній необхідного обладнання, технологій прогнозування та знань для геолого-геофізичного вивчення територій їх можливого знаходження. Авторами впродовж геологорозвідувальних робіт було спрогнозовано, а потім опошуковано низку ділянок, унаслідок чого закартовано ареали їх поширення з побудовою геоморфологічної карти масштабу 1:50 000. Зважаючи на рідкісність опису таких геологічних об'єктів, у даній роботі запропоновано перші результати їх геолого-петрографічного опису. Продуктивні шари цих терас представлені конгломерато-галечниковими відкладами з щебенисто-гравійно-псамітовим наповнювачем із базальним поровим, колоїдним або сидеронітовим типом цементу. Мінеральний склад уламків, %: ріоліти, основні, ультраосновні породи, кварц - до 50 - 60, мікроклін - до 40 - 50, каолін - 2 - 4, хлорит та опалоподібний кварц - близько 1. Наявність серед уламків різних порід і мінералів різного ступеня обкатаності (особливо незмінених глинистими мінералами гострокутних уламків ріолітів, мікрокліну, темноколірних мінералів) свідчить про наявність не лише далекоприносного матеріалу (галька кварцу, передовсім), але й місцевого уламкового матеріалу. Вивчено хімічний склад мінералів. Одержані результати свідчать про суміщення у просторі уламкового матеріалу різних колекторів, що значно підвищує перспективи їх промислової розробки та використання для пошукових цілей, передовсім для діагностики типів порід ближнього зносу ще невідомих на розвідувальних ділянках.