Наведено результати хірургічного лікування артеріовенозних мальформацій півкуль великого головного мозку у різні терміни їх розривів у 145-ти хворих. Наслідком таких розривів різної локалізації виявились внутрішньомозкові крововиливи (46,2 %), а у меншій кількості - вентрикулярні та поєднані геморагії. Показання до хірургічного лікування встановлено у 132-х хворих, а саме: 60 хворих прооперовано транскраніально, 49 - ендоваскулярно з різним ступенем виключення мальформації кровоплину, у 18-ти випадках використано послідовне комбіноване лікування. Одержані результати проаналізовано залежно від локалізації та гемодинамічних особливостей артеріовенозних мальформацій; від діагностованих термінів розривів та їх неврологічних проявів і технологій використаних оперативних втручань. Добрі результати хірургічного лікування - у 53,8 % випадків, задовільні - у 9,6 %, незадовільні та невизначені результати, які не супроводжувались суттєвим покращанням якості життя - у 36,6 % хворих.

Розглянуто особливості неврологічних проявів гострого порушення мозкового кровообігу за типом геморагії після розриву артеріовенозних мальформацій (АВМ) півкуль великого мозку. Визначено клінічні та локалізаційні особливості крововиливів після розривів АВМ. Наведено морфофункціональні та гемодинамічні характеристики судинних мальформацій після їх розривів. Розроблено систему показників до комплексного диференційованого хірургічного лікування АВМ, ускладнених внутрішньочерепними геморагіями. Обгрунтовано оптимальний, найменш травматичний обсяг і послідовність оперативних втручань у разі АВМ у різні терміни після розриву.

Рассмотрены особенности неврологических проявлений острого нарушения кровообращения по типу геморрагии после разрыва артериовенозных мальформаций (АВМ) полушарий большого мозга. Определены клинические и локализационные особенности кровоизлияний после разрывов АВМ. Даны морфофункциональные и гемодинамические характеристики сосудистых мальформаций после их разрывов. Разработана система показателей к комплексному дифференцированному хирургическому лечению АВМ, усложненных внутричерепными геморрагиями. Обоснованы оптимальный, наименее травматичный объем и последовательность оперативных вмешательств в случае АВМ в разные сроки после разрыва.

Проаналізовано методи одержання статистичних характеристик біополярних транзисторів із використання керованих і функціональних генераторів струму, за умови, що останні розглядаються як об'єкти, що можуть керуватися як напругою так і струмом.

Індекс рубрикатора НБУВ: В313.22

Рубрики:

Макроскопічна електродинаміка

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В33

Рубрики:

Електрика та магнетизм

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В313.224

Рубрики:

Нелінійна електродинаміка

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В379.371.5

Рубрики:

Діелектрична проникливість

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В313.22

Рубрики:

Макроскопічна електродинаміка

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто особливості формування водного господарства як галузі економіки. Надано класифікацію водних ресурсів, характеристику їх запасів і розподіл, відомості про види водоспоживання, основних споживачів води, їх особливості та вимоги, види регулювання стоку. Наведено приклади складання водогосподарських балансів і схем комплексного використання водних ресурсів. Описано основні джерела забруднення водних ресурсів і запропоновано заходи щодо запобігання негативному впливу води на навколишнє природне середовище. Визначено критерії та параметри цінності гідрологічних охоронних територій та об'єктів. Проаналізовано досвід управління водними ресурсами в розвинених країнах, надано рекомендації щодо запровадження басейнового принципу управління водними ресурсами в Україні.

Мета роботи - визначити лікувальну тактику у хворих з назальною ліквореєю (НЛ), яка виникла на тлі консервативного лікування пролактиноми (ПРЛ) агоністами допаміну (АД). Протягом 2015 - 2016 рр. у клініці аденом гіпофіза Інституту нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова НАМН України діагностовано 178 первинних ПРЛ. У 134 (75,3 %) пацієнтів проведено консервативне лікування під спостереженням клінічного ендокринолога та нейрохірурга. У 16 випадках первинно здійснено хірургічне лікування (при кистозних аденомах гіпофіза, у разі гіпофізарної апоплексії, при непереносності препаратів групи АД). Ще 28 (15,7 %) пацієнтам проведено операції через резистентність до терапії АД протягом перших 6 - 12 міс від установлення діагнозу. Частка макроаденом з інвазивним екстраселярним поширенням становила 78,4 % серед первинно нехірургічних випадків (n = 105). У 3 пацієнтів з великими інвазивними ПРЛ виникла спонтанна НЛ під час лікування АД. При уточненні анамнезу встановлено, що у однієї пацієнтки епізод НЛ, який тривав декілька днів, був первинним виявом захворювання і передував консервативному лікуванню. Посилення НЛ, що потребувало проведення нейрохірургічного втручання, виникло пізніше. Всім хворим проведено тривале (до 10 - 14 діб) зовнішнє люмбальне дренування, чого було достатньо в 2 випадках, і консервативне лікування було успішно продовжене. В одному випадку НЛ мала профузний характер та не реагувала на дренування. Ендоскопічно трансназально пухлину було видалено. Проведено пластику дефекту кісток основи черепа і твердої мозкової оболонки. Спонтанна НЛ можлива при кістково-деструктивному поширенні ПЛМ як у дебюті захворювання, так і при швидкому зменшенні розміру пухлини на тлі консервативної терапії АД. Хірургічне лікування таких випадків є складним через необхідність проведення пластики НЛ та реконструкції основи черепа лише після видалення пухлини. Висновки: частота виникнення НЛ на тлі консервативного лікування ПРЛ становить 2,2 %. При виявленні НЛ слід застосовувати тривале зовнішнє люмбальне дренування, не припиняючи базисну терапію АД, і лише у разі неефективності дренування проводити хірургічне лікування.

Мета роботи - поліпшити результати хірургічного лікування хворих з метастатичним ураженням гіпофіза. Проаналізовано результати лікування 35 пацієнтів, прооперованих з приводу метастазів у гіпофіз у ДУ "Інститут нейрохірургії імені акад. А. П. Ромоданова НАМН України" у період з 2005 до 2015 рр. Діагноз "пітуїтарний метастаз" гістологічно підтверджено в усіх хворих. На момент звернення в установу у 23 хворих мала місце та чи та стадія ракової хвороби. Найчастішою первинною пухлиною був рак легень (34,3 %), молочних залоз (22,9 %), нирки (8,6 %), прямої кишки, простати, крові (всі по 5,7 %). У 27 (77,2 %) хворого операції виконано транссфеноїдальним доступом, у 8 (22,8 %) - транскраніальним. Видалення об'ємного утворення гіпофіза з різним ступенем радикальності виконано у 30 (85,8 %) пацієнтів, внутрішньомозкової пухлини та об'ємного утворення турецького сідла - у 3 (8,6 %). Діагностичну біопсію проведено у 2 (5,6 %) пацієнтів. Тотального видалення пітуїтарного метастазу досягнуто у 7 (20,0 %) хворих, субтотального - у 17 (48,6 %), часткового - у 9 (25,7 %). Кращі показники радикальності оперативного втручання мали місце у хворих з незначною кровоточивістю та щільністю метастатичного ураження, без поширення в кавернозний синус. Позитивна динаміка якості життя хворих після хірургічного лікування була пов'язана із регресом зорових порушень, локального больового синдрому, меншою мірою - з регресом окорухових порушень. Висновки: основними показаннями до оперативного втручання з приводу метастазу в гіпофіз є симптомний перебіг захворювання, необхідність верифікації гістологічного діагнозу за відсутності онкологічного анамнезу або первинного вогнища пухлини. Найближчі результати хірургічного лікування хворих із метастазами в гіпофіз свідчать про необхідність ретельного відбору пацієнтів та поліпшення стану хворих унаслідок усунення або зменшення неврологічної симптоматики.

Інсульт є глобальною медичною і соціально-економічною проблемою, що зумовлює потребу в альтернативних способах лікування, провідне місце серед яких посідає клітинна терапія із застосуванням стовбурових клітин (СК). Патогенетичні процеси у випадку ішемічного інсульту (ІІ) запускають механізми некротичної та апоптичної загибелі нейронів з формуванням центральної зони інфаркту ("ядро ішемії") та зони "пенумбри" (ішемічної "напівтіні"). Тяжкість і зворотність ушкодження залежать безпосередньо від тривалості ішемії. Паралельно з патогенетичними процесами відбувається ендогенний нейрогенез - проліферація нейрогенних стовбурових і прогеніторних клітин та їх міграція в ішемічне вогнище, але більшість нейрогенних СК і новоутворених нейронів піддаються апоптозу і відновлення втрачених функцій не відбувається. Значні зусилля спрямовані на пошук шляхів керування нейрогенезом, зокрема за допомогою трансплантації екзогенних СК. Основні чинники, які перешкоджають застосуванню СК у людини, - морально-етичні, релігійні та юридичні аспекти, пов'язані з джерелом і методом одержання клітин, а також ймовірні імунозумовлені ускладнення через несумісність донорських клітин з реципієнтом за антигенами головного комплексу гістосумісності. Найбезпечнішим є використання автологічних СК (власних клітин пацієнта), оскільки не потребує застосування протоколів імуносупресії. Завдяки відносній безпечності та простоті одержання найбільше поширення одержали мультипотентні мезенхімальні СК (МСК), а саме МСК кісткового мозку (КМ). Численні доклінічні дослідження на експериментальних тваринах із змодельованим ІІ, а також проведені впродовж останніх 15 років клінічні випробування засвідчили безпечність і доцільність трансплантації автологічних МСК КМ у хворих з тяжким неврологічним дефіцитом після ІІ. Обговорено два підходи до застосування МСК: нейропротекцію в гострій фазі та нейрореставрацію в хронічній фазі ІІ. Розроблено пропозиції щодо II/III фаз клінічних випробувань за гострого та хронічного інсульту із застосуванням МСК КМ, результати яких стануть підгрунтям для сертифікованих стандартизованих протоколів лікування ІІ.