Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.2-29 + Р252.732

Рубрики:

Хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки

Порушення функцій шлунка

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто вплив використання води на реальних водних об'єктaх, що є найважливішим критерієм у класифікації споживання води. Вплив зосереджено на кількісних й якісних характеристиках водних об'єктів. Виявлено, що рівень якісних змін у використанні води досить високий. Залучення водних ресурсів для економіки має грунтуватися на підході сталого розвитку. Сталий розвиток водогосподарських комплексів визначається критерієм збереження відновлюваних водних ресурсів на прийнятному рівні й ефективності використання водних ресурсів.

Досліджено вплив режимів зміцнювальної комбінованої обробки на зміну властивостей поверхневого шару конструкційної сталі. Показано, що товщина зміцненого шару становить 0,18 - 0,69 мм за поверхневої твердості 10,5 - 12,5 ГПа. Одержано математичні моделі та номограми товщини зміцненого шару і твердості сталі залежно від технологічних параметрів комбінованої обробки. Знайдені залежності надають можливість визначати конкретні умови зміцнювальної обробки.

Досліджено технологічний процес одержання сплаву на основі заліза з ефектом пам'яті форми; обгрунтовано вибір хімічного складу сплаву; обрано режими термічної обробки. Показано, що запропонований сплав має високий ступінь відновлення форми за збереження таких важливих властивостей, як міцність, в'язкість, корозійна та окалиностійкість. Одержано математичні моделі впливу хімічного складу сплаву на межу міцності сплаву та значення ефекту пам'яті форми.

Унікальність митниці полягає в тому, що утримуючи рівновагу на міждержавних кордонах, вона забезпечує захист від зовнішніх загроз національним митним інтересам і безпеці шляхом реалізації виваженої державної митної політики відповідно стратегічних пріоритетів вгалузі державної митної справи.

Розглянуто зміст поняття "бенчмаркінг" та обгрунтовано перспективи його застосування у системі формування облікової інформації підприємницькими структурами та неприбутковими організаціями. Розроблено організаційну модель проведення бенчмарікнгу, яка дасть можливість мінімізувати витрати на впровадження бенчмаркінгу, при цьому зробивши акцент на зростання його ефективності.

Oхарактеризовано залежність між капітальними інвестиціями та пільгами з податку на прибуток підприємств. Визначено низький потенціал пільг з податку на прибуток підприємств у фінансових інвестиціях суб'єктів господарювання. Доведено, що податкова знижка з податку на доходи фізичних осіб значною мірою впливає на фінансові інвестиції фізичних осіб та інвестиції в розвиток людського капіталу. На основі розрахунку кореляційних показників визначено, що варто приділити увагу механізму податкового стимулювання інвестиційної діяльності фізичних осіб як єдиному реальному стимулу до здійснення інвестицій населенням. Наголошено, що питання ефективності пільгового оподаткування завжди перебувало в полі зору теоретичних досліджень і практичних заходів, позаяк вони обумовлювали недонадходження певних сум до бюджетів різних рівнів і, на перший погляд видаються неефективними. У дослідженні висловлено думку, що однозначно не варто скасовувати податкові пільги. Зокрема, податкові пільги з ПДВ, окрім того, що спрямовані на послаблення його регресійного впливу на менш заможних і соціально незахищених верств населення, стимулюють інвестиції. Математично обгрунтовано і систематизовано показники регресійної залежності між розмірами податкових пільг і капітальними, фінансовими і інвестиціями в розвиток людського капіталу. Визначено, що в цілому розмір податкових пільг не впливає на обсяги податкових надходжень і не призводить до значних втрат держбюджету. З огляду на це податкові пільги з ПДВ і плати за землю сільськогосподарським виробникам, літако- та суднобудуванню та іншим стратегічноважливим галузям потрібно залишити та оптимізувати з метою усунення практики ухилення від оподаткування. Потенціал пільг із податку на прибуток підприємств не використаний і не є стимулятором для капітальних інвестицій юридичних осіб. Запропоновано перелік заходів для їх оптимізації.

Індекс рубрикатора НБУВ: К651.61,27 + К222.043.661

Рубрики:

Азотування металів

Теорія азотування заліза та його сплавів

Шифр НБУВ: Ж69121 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.210.122

Рубрики:

Пародонтит

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Відповідно до критерію функціональної і параметричної надійності при конструкторсько-технологічному проектуванні корпусних деталей були поставлені та вирішені наступні задачі: ідентифікація браку литих деталей двигунів внутрішнього згорання; виявлення "вузьких" місць у конструкції деталі з технологічної точки зору; моделювання напружено-деформованого стану литих деталей; моделювання процесів кристалізації; виявлення факторів формування залишкових напружень на етапі виготовлення литих деталей. Розглядається вирішення вищезазначених питань з метою забезпечення якості першого об'єкта дослідження - чавунної литої деталі блоку циліндрів рядного чотирициліндрового бензинового двигуна об'ємом 1,4 дм3 для автомобілів DAEWOO SENS. Для вирішення поставленої проблеми, пов'язаної з кристалізацією металу, були проведені дослідження процесів затвердіння литих деталей блоку циліндра. Обрана система автоматизованого моделювання ливарних процесів LVMFlow. Рівняння моделі розв'язувались методом скінченних різниць (FDM) на регулярній прямокутній різницевій сітці. Отримані результати підтверджуються висновками про можливість зниження металоємності виливки і зміни технічних умов її виготовлення. За результатами проведених досліджень були розроблені рекомендації, спрямовані на стабілізацію характеристик сплаву, зниження металоємності ливарної форми та зміни технічних умов щодо дефектності даного виду виливок. Надані рекомендації щодо зміни конфігурації перегородки з метою зниження металоємності виливки та рекомендації щодо зміни технічних умов на дефекти виливки, що проявляються на стінках і перетинах ливарного блок-картера 4ЧН12/14. Встановлено, що для ливарних дефектів типу несуцільності визначається максимальний розмір і перевизначаються контрольовані місця.

Обгрунтовано ключові фінансово-управлінські аспекти розвитку малого підприємництва. Зазначено, що підприємництвом у сфері малого бізнесу визначається діяльність суб'єктів господарювання, якій притаманні як риси, які характерні для підприємницьких структур загалом, так і своєрідні риси, які визначають особливості такого функціонування суб'єктів господаоювання у сфері реалізації завдань і цілей бізнесу. Означено, що успішність здійснення малого бізнесу визначають умови середовища, в якому функціонують підприємницькі структури. Роз'яснено, що до таких умов варто віднести економічні, правові, соціально-культурні, демографічні, технологічні, природно-географічні та організаційні умови. Проаналізовано особливості розвитку підприємництва в розвинутих країнах та Україні і наведено їхню порівняльну оцінку. Визначено, що малі та середні підприємства відіграють вагому роль у розвитку економічних систем розвинених розвинених країн становить більше ніж 50 %, що говорить про їх значення для суспільства загалом. Доведено, що для того, аби в Україні досягти рівня розвинених країн і посилити присутність та значення малих підприємств, потрібно вдосконалити механізми державного управління та підсилити фінансовий чинник впливу на процеси розвитку підприємництва в країні. Наведено шляхи вдосконалення фінансових механізмів управління малим підприємництвом на рівні держави. Охарактеризовано прямі та непрямі засоби впливу державного управління, на основі яких підприємці зможуть залучати фінансові ресурси для свого розвитку. Запропоновано до прямих засобів впливу державного управління на розвиток малого підприємництва віднести бюджетне асигнування, пільгове кредитування та часткову компенсацію відсоткових ставок за кредитами. До непрямих засобів впливу державного управління на розвиток малого підприємництва запропоновано віднести розвиток альтернативних схем фінансування, діяльність спеціалізованих гарантійних фондів, поліпшення доступу підприємств до кредитних ресурсів, удосконалення інфраструктури фінансового ринку та підготовку фахівців для надання консалтингових послуг щодо участі малих підприємств в операціях фінансового ринку.

Обгрунтовано стратегічні напрями державного сприяння розвиткові підприємств в Україні, а саме управлінських і фінансових аспектів. Доведено, що сфера підприємництва, як і будь-яка інша суспільна діяльність, піддається впливу регуляторної політики держави. Зазначено, що одиниці господарювання здійснюють саморегулювання своєї діяльності, яке коригується об'єктивними законами ринкового механізму, в межах якого функціонують усі суб'єкти в суспільстві. Стверджено, що сприяння держави полягає у регулюванні та підтримці розвитку підприємств через діяльність органів публічної влади центрального, регіонального та місцевого рівнів. Зазначено, що в розвинених країнах держава відіграє значну роль у процесі управління малими та середніми підприємствами, яких на сьогодні в ЄС більше ніж 80 % від загальної кількості суб'єктів господарювання. Виокремлено, що головною метою державної політики європейських країн є збалансування інтересів держави і бізнесу, забезпечення оптимальних умов для підприємницької діяльності, збільшення конкурентоспроможності бізнесу. Зокрема, ця політика здійснюється через діяльність держав і через спеціальні програми, які реалізуються під егідою Євросоюзу. Фінансування заходів із підтримки бізнесу здійснюється зі структурних фондів Євросоюзу, таких як Фонд регіонального розвитку, Соціальний фонд. Наведено дані впливового міжнародного дослідження "The Global Competitiveness Report" Всесвітнього економічного форуму 2019 р., відповідно до яких найвище місце в рейтингу займає показник "Вартість відкриття бізнесу" - Україна перебуває на 14-му місці серед 141-ї країни. Зазначено, що інші показники, які визначають управлінську роль держави, такі як адміністративні витрати і нормативна база, перебувають у другій половині рейтингу. З'ясовано, що на перешкоді активному розвиткові підприємництва в Україні є проблеми, зокрема: брак належного фінансування; інформаційний вакуум; менша диверсифікація підприємницького середовища; відсутність у багатьох випадках "подушки безпеки" для розвитку бізнесу; самостійне кредитування підприємцями власних клієнтів, унаслідок чого відбуваються касові розриви; високий рівень корупції; брак відповідної освіти, що є основною причиною банкрутства багатьох новачків у перші роки діяльності; проблема масштабування бізнесу в досвідчених підприємців; криза бізнес-моделі та труднощі з завоюваннями нових ринків; криза кадрів в Україні й особливо в регіонах. Зауважено, що ефективність інвестицій підприємств суттєво підвищується внаслідок реалізації інноваційних проєктів. Зазначено, що інноваційний вектор державного сприяння розвиткові підприємств повинен передбачати реалізацію як загальної стратегії держави, що враховуватиме впровадження інновацій у господарську діяльність суб'єктів, так і інноваційних стратегій конкретних підприємств, розроблення ними проєктів щодо створення інноваційних продуктів. Інновації здатні підвищити конкурентоспроможність суб'єктів господарювання на ринку за рахунок удосконалення менеджменту на підприємствах, якісних маркетингових, кадрових та інноваційних політик.

Забезпечення економічної безпеки (ЕБ) є гарантією самостійності та незалежності держави, невід'ємною умовою стабільності й ефективного функціонування суспільства. В умовах розвитку світової економіки дедалі нагальнішою проблемою стає забезпечення ЕБ України, яка є основою національної безпеки. Формування системи ЕБ України відбувається в умовах економічної глобалізації, що не може не позначитися на національних інтересах і тенденціях соціально-економічного розвитку країни. Саме для вирішення такого результату постає питання регламентації визначення ролі та місця ЕБ у загальній системі механізмів державного управління в Україні. У реаліях сьогодення спостерігається негативна тенденція зростання впливу зовнішніх і внутрішніх загроз на діяльність держави та управління нею. Сучасна концепція розвитку держави передбачає єдину сукупність вимог до її інституцій: відкритість правової та економічної систем; прозорість механізму державного управління, його економічного, правового та інформаційного забезпечення; захист економічних інтересів держави, соціальний захист життя та здоров'я населення тощо. Вдосконалення управління економічними процесами в державі повинно розпочинатися з вироблення чіткого порядку та механізмів ідентифікації та нейтралізації загроз у системі, що сприятиме розробленню ефективної економічної державної політики, встановленню державного контролю за розвитком соціально-економічної системи країни, об'єктивному визначенню пріоритетів у реформуванні економіки тощо. Оцінювання теперішнього стану регулювання економіки надало можливість встановити, що основна енергія виконавчої влади витрачається не на подолання причин, які провокують нелегітимні явища, а на боротьбу з їхніми наслідками, тому вимагає розроблення дієвих механізмів державного управління забезпеченням ЕБ.

Забезпечення стабільного економічного розвитку країни - головне завдання державних органів влади. Інвестиційна безпека (ІБ) є важливою складовою економічної безпеки, що відіграє важливу роль під час стійкого розвитку економіки країни. Сучасні глобалізаційні процеси відіграють важливу роль під час розбудови системи формування та захисту ІБ. Крім того, виникнення пандемії COVID-19 спричинило виявлення нових негативних факторів, ендогенних та екзогенних змін, котрі внесли значні корективи у процес розбудови стабільної економіки країни. Для боротьби з пандемією запроваджено надзвичайний стан, він стосувався або всієї країни, або окремого регіону, або окремої сфери. Країни світу, зі свого боку, запроваджували санітарно-епідеміологічні заходи, щоб уникнути розповсюдження хвороби. Швидке запровадження цих заходів, а також розроблення та впровадження кроків, які стосувалися зменшення наслідків пандемії спричинили уповільнення економічного розвитку не лише у країнах світу, та в Україні також. Головним фактором під час визначення рівня ІБ може слугувати дослідження стану інвестиційного клімату в країні. Пандемія істотно вплинула на стабільність економіки, зокрема створила негативне поле для забезпечення ІБ. Інвестиції, будучи довгостроковим "підживленням" економіки, є не тільки ключовою умовою модернізації національної економіки, а й чільним фактором її економічної безпеки. "Безпекоємні" властивості інвестицій визначаються можливістю здійснювати капітальні вкладення та виробничі нагромадження на рівні, який гарантує достатні темпи розширеного відтворення, технологічного переозброєння та реструктуризації економіки, що прямо збільшує потенціал захисту економічних інтересів від загроз різного походження. Узагальнювальним показником ІБ є частка нагромадження валових інвестицій у ВВП. Оцінка сучасного рівня інвестування надала можливість визначити про достатність забезпеченості економіки України інвестиціями, що є показником ІБ країни.

Досліджено фінансові програми, які використовуються державою для підтримки продовольчого виробництва на підставі використання методів економічного описового моделювання. Установлено, що трактування суті та стратегії фінансування на практиці має досить різні підходи. Доведено, що формування дієвої системи фінансування продовольчого виробництва передбачає взаємозв'язок та ефективний перерозподіл між різними джерелами фінансових ресурсів. Обгрунтовано, що сільське господарство має всі передумови для зростання продуктивності за умови нарощування інвестицій в українську аграрну галузь та ефективного бюджетного фінансування. У зв'язку з цим досліджено особливості продовольчого виробництва на підставі використання можливостей описового моделювання за допомогою програмного пакета Statgraphics XVII Centurion. У результаті аналізу встановлено, що основним параметральним критерієм, від якого залежить рівень продовольчого виробництва як країни в цілому, так і окремих регіонів, визначено показник виробництва сільськогосподарської продукції (СГП), кількісні параметри якого беруться за основу при розрахунку коефіцієнтів самозабезпечення, покриття імпорту, калорійності, достатності споживання, рентабельності та інших. Оцінка цього показника за допомогою моделювання надала можливість скласти прогноз динаміки зміни його обсягів на майбутні 12 часових періодів із метою попереднього визначення рівня продовольчого виробництва. Для цього використано економіко-математичний інструментарій оцінки прогнозної динаміки зміни обсягів сільськогосподарського виробництва на майбутні часові періоди. Проведено моделювання показника виробництва СГП на одну особу за рік шляхом досліджень на нормальність розподілу за допомогою тестів відповідності Колмогорова - Смирнова, Андерсона - Дарлінга та модифікованого тесту Колмогорова - Смирнова. За результатами порівняльного аналізу 17 різних моделей і 5 тестів на відповідність виявлено, що найбільше статистичних випробувань проходить квадратична модель, на основі якої складено прогнозні обсяги виробництва СГП на одну особу за рік і розраховано для кожного прогнозного року (періоду) з достовірністю 95 % нижні та верхні межі досліджуваного показника. Встановлено, що до 2030 р. в Україні з великою вірогідністю тренд зростання обсягів виробництва СГП буде продовжений, причому досить високими темпами. Доведено переваги застосування методів економічного моделювання при дослідженні визначеної проблеми.

У сучасних умовах трансформації та глобалізації економічних процесів, стрімкого розвитку інформаційних і наукоємних технологій кожне підприємство прагне забезпечити ефективне управління своєю діяльністю і досягти більш високого рівня конкурентоспроможності. Рівень якості корпоративного управління впливає на формування рейтингу підприємств і відіграє важливу роль в ухваленні рішень про інвестування в компанію. Разом із тим забезпечення фінансової безпеки є найактуальнішим завданням суспільства, держави, підприємств та організацій усіх форм власності, підприємців, кожного громадянина. У зв'язку з цим реалізація на практиці рекомендацій щодо підтримання фінансової безпеки на належному рівні сприятимуть завершенню ринкових перетворень у фінансово-кредитній сфері країни, зростанню рівня забезпеченості фінансової безпеки підприємств, підвищенню захищеності людини. Підприємства корпоративного типу, а саме акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю, є основними видами підприємницьких структур, що забезпечують розвиток ринкової економіки. Тож доцільно звернути увагу на особливості забезпечення та оцінювання якості корпоративного управління діяльності підприємств, спрямованих на реалізацію моделі довгострокового стійкого розвитку. Мета роботи - встановлення впливу рейтингів корпоративного управління на оцінку нефінансових загроз економічній безпеці акціонерних товариств. Здійснено систематизацію індикаторів корпоративного управління за критеріями; досліджено основні компоненти методики рейтингу корпоративного управління компанії S&P, рейтингу корпоративного управління (CORE-рейтинг), основні компоненти методики рейтингу корпоративного управління "РІД-Експерт РА", основні компоненти корпоративного управління методики Кричтона - Міллера й Уормана, основні компоненти методики рейтингу корпоративного управління Рейтингового агентства "Кредит-рейтинг"; виокремлено переваги та недоліки методик складанні рейтингів корпоративного управління.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р419.451-29

Рубрики:

Отруєння спиртами, фенолами та їх похідними

Шифр НБУВ: Ж100178 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання модернізації публічного управління України в умовах глобальних змін світового простору. Наведено результати досліджень, які спрямовані на забезпечення реалізації ключових принципів "доброго врядування" сталого розвитку - сталості, безпеки середовища та залучення громадян до процесів управління. Досліджено європейські підходи до функціонування механізмів публічного управління та аналізуються напрями їх удосконалення. Проаналізовано досвід розбудови національної системи охорони громадського здоров'я в Україні як найактуальнішої проблеми регіонального, місцевого самоврядування в умовах пандемії COVID - 19 та розвиток національної системи забезпечення транспортної безпеки.

Обгрунтовано важливість дослідження функціонування об'єднаних територіальних громад (ОТГ) і визначення основних проблем організаційного забезпечення управління місцевими бюджетами. Досліджено, що у вітчизняній науковій літературі недостатньо дослідженими є питання, пов'язані з розвитком організаційного забезпечення управління місцевими бюджетами. З'ясовано, що децентралізація органів влади має забезпечувати демократизацію суспільства, поєднувати адміністративну, політичну, фіскальну децентралізацію та передбачає трансформацію взаємодії між державними структурами та громадянами, неурядовими організаціями та бізнесом. Надано нормативно-правову базу процесу реформування. Визначено проблеми розвитку ОТГ. Однією з перших виступає проблема належного виконання територіальною громадою своїх функцій, яка переплітається з питаннями наповнення бюджету ОТГ, формуванням фінансових ресурсів, достатніх для належного фінансування нагальних соціальних потреб громад на основі принципу субсидіарності, реалізації програми їхнього економічного, технологічного розвитку. Надано умови щодо здійснення формування спроможних територіальних громад. Досліджено власні та делеговані повноваження ОТГ в Україні. Виокремлено й узагальнено чинники та суб'єкти забезпечення фінансової спроможності територіальних громад. Як наслідок, налагоджена взаємодія суб'єктів фінансових відносин під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників сприятиме задоволенню законних потреб та інтересів територіальної громади. Узагальнено основні законодавчі засади механізму добровільного об'єднання територіальних громад. Визначено, що сучасний стан місцевих бюджетів видається не найкращим, що заважає виконувати складні завдання, покладені на місцеві органи влади: мізерність власних джерел доходів, майже повна залежність від державного бюджету, недостатня прозорість бюджетні відносини при наданні фінансової допомоги з боку центру, брак стимулів для додаткової допомоги. доходи та економічне витрачання бюджетних коштів. Згідно з проведеним аналізом запропоновано комплекс проблем організаційного забезпечення місцевих бюджетів.

На сьогодні існують проблеми нарощення економічної, соціальної, фінансової стабільності та екологічного забезпечення (безпеки) в Україні, вони є надзвичайно актуальними та важливими. Ці проблеми обумовлюють необхідність вирішення комплексних завдань, що спрямовують на забезпечення сталого розвитку громад засобами ефективної державної політики. Узагальнено та розроблено підхід щодо реалізації національних інтересів України в контексті постійного розвитку громад. Зусиллями багатьох поколінь учених підготовлено та створено концепцію сталого розвитку. Вона одержала міжнародне визнання та таким чином є системою поглядів на рух економік і спільнот як їхню послідовну взаємодію одне з одним і природою. Вона сьогодні визнана цінною моделлю майбутньої світової цивілізації, де новітній стан розвитку суспільства позначено та визнано постіндустріальним. Теорія та практика сталого розвитку суспільства є відображенням об'єктивної потреби економічної переорієнтації та всього суспільного розвитку з невідкладним урахуванням збереження природних і людських можливостей для нинішніх і майбутніх поколінь. Для України, особливо з огляду на її інтеграційну політику, запровадження концепції сталого розвитку набуває не лише наукової, а й політичної актуальності та є одним зі значних аспектів підвищення ефективності муніципального самоврядування та досягнення найкращих результатів. Таким чином, до критеріїв сталого розвитку регіонів доцільно віднести критерії діяльності муніципального самоврядування, яка сприяла б динамічному та сталому розвитку муніципальних утворень, але базовому та оптимальному рівню реалізації ідей і національних інтересів. Тому місцева влада має забезпечити сталий розвиток громад, узявши за увагу принципи місцевого самоврядування та створюючи умови для передачі майбутнім поколінням мінімального економічного, екологічного та соціального боргу.