Наведено петрологічну, геохімічну та геохронологічну стислі характеристики всіх комплексів магматогенних утворень Українського щита. В історії геологічного розвитку земної кори виділено три послідовні стадії магматизму: дозеленокам'яну (3,65 - 3,40), зеленокам'яну (3,40 - 2,60) та післязеленокам'яну (2,60 - 1,70 млрд років). На протязі першої утворилася первинна континентальна земна кора. Головною причиною магматичної активності цієї стадії були верхньомантійні плюми ("гарячі точки"). Механізм тектоніки плит на цій стадії ще не виявився. Релікти найдавніших магматогенних утворень (грануліт-ендербітова асоціація порід) спостережено в Дністровсько-Бузькому та Приазовському (західна частина) регіонах Українського щита. З другою стадією пов'язане формування магматогенних утворень зеленокам'яних структур Середньопридніпровського та Приазовського регіонів. Головна причина їх виникнення - процеси розтягу первинної земної кори, що спричинили виникнення лінійних трогових структур. Магматогенні утворення останньої (післязеленокам'яної) стадії мають найширше розповсюдження на Українському щиті. Вони формувалися за різноманітних геодинамічних умов, що послідовно змінювали одна одну: островодужної, активної континентальної окраїни, зон колізії. Цим обумовлена велика різноманітність їх петрографічного та петрохімічного складу.

Найдавніші докембрійські геологічні формації Євроазіатського континенту віком більшим за 3670 +- 50 млн років встановлено в Оріхово-Павлоградській зоні Українського щита. Згідно із Sm-Nd ізотопними даними, грануліто-гнейсові асоціації порід віком біля 4250 - 3800 млн років широко розповсюджені на території Західного Приазов'я та складають фундамент Приазовського блока Українського щита. За аналогією з геологічною будовою найдавнішіх блоків континентальної кори зроблено припущення, що інфракрустальний комплекс Приазовського блока, який подібний до найдавнішіх докембрійських комплексів інших континентів, представлений сірими гнейсами верхньотокмакської товщі західно-приазовської серії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д330.1 + Д340.1

Рубрики:

Вік мінералів

Вік гірських порід

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Відзначено, що головною рисою подібності геологічної будови кратонів Середньопридніпровського (Український щит) і Слейв (Канадський щит) є те, що вони стабілізувались в археї й істотній переробці у протерозої та фанерозої не підлягали. Ця стабільність є однією з головних умов прояву алмазоносності кратона Слейв. У Середньопридніпровському кратоні алмази поки що встановлені лише в осадових утвореннях третинного та четвертинного віку. Грунтуючись на тому, що дайкові комплекси порід віком 2,3 - 2,0 і 1,4 - 1,2 Ga проявились на обох кратонах одночасно, можна передбачити, що Середньопридніпровський кратон також є перспективним на корінну алмазоносність.

Встановлено вікову кореляцію граніт-зеленокам'яних і грануліт-гнейсових асоціацій Українського та Західноавстралійського щитів у палео-, мезо- і неоархеї. Зазначено, що неоархейська епоха є найпродуктивнішою щодо золота на Західноавстралійському щиті, а мезоархейська - на Українському. Неоархейські асоціації Українського щита повинні бути ретельніше досліджені, особливо на Росинсько-Тикицькому блоці. Палео- та мезоархейські основні асоціації Українського щита можуть бути дуже перспективними щодо мідно-нікелевого зруднення, на що вказує їх геохронологічна та петрологічна схожість з тими асоціаціями Західноавстралійського щита, в яких відкрито значні промислові родовища.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д332.522.1 + Д342.36 + Д59(007)342

Рубрики:

Кварц

Кислі жильні і гіпабісальні породи

Регіональна геологія

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д451/453-42

Рубрики:

Родовища,групи і окремі корисні копалини

Шифр НБУВ: Ж24597 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Методом LA-ICP-MS визначено U-Pb вік популяцій циркону з метадацитів гуляйпільської світи - 3085 - 2850 і 3700 - 3360 млн років. Крім того, виявлено 2 кристали циркону віком понад 3800 млн років. Згідно з геологічними та геохронологічними даними, Гуляйпільський блок, який має розміри 30 x 50 км, складений породами та їх реліктами гадейського, архейського та палеопротерозойського еонів. Найдавнішим фундаментом Приазовського мегаблока є, ймовірно, породи нуклеарної структури, яка формувалася від 3,97 до 3,3 млрд років. У мезоархеї (3,2 - 3,0 млрд років) вона стала частиною Середньопридніпровсько-Приазовсько-Курського граніт-зеленокам'яного терейну. Вулканіти кислого та середнього складу гуляйпільської світи могли утворитися внаслідок плавлення порід сіалічної кори, що включала породи гадейського та архейського віку, в результаті андерплейтингу базитових розплавів під час формування неоархей-палеопротерозойських рифтогенних структур.

У Західній частині Приазовського блока знаходиться велика антиклінорна структура, яка складена породами мезоархейської (3,2 - 3,0 млрд років) граніт-зеленокам'яної асоціації. Вона розділена Білоцерківською структурою (БЦС) субширотного простягання на дві частини - північну, що включає Гуляйпільський і Ремівський блоки, та південну - Салтичанський антиклінорій. Визначено, що U-Pb вік плагіогнейсів Ланцівської антикліналі БЦС становить 3299 +- 11 млн років. За геохімічними характеристиками біотитові гнейси відповідають ТТГ. На відстані 30 км у західній частині БЦС раніше нами були виявлені кварцеві діорити такого ж віку - 3297 +- 22 млн років. Ці дані показують, що БЦС є блоком давнього фундаменту. На Іванівській ділянці східної частини Салтичанського антиклінорію вивчено дислоковані тронд'єміти. Визначено, що U-Pb вік тронд'ємітів 3013 +- 15 млн років. Ці тронд'єміти, таким чином, є одновіковими з ТТГ шевченківського комплексу, які проривають осадово-вулканогенні породи зеленокам'яних структур Приазовського мегаблока. Пізньопалеоархейські (3,3 млрд років) тоналіти, поширені на Західному Приазов'ї, знайдено також на мега-блоці КМА Воронезького кристалічного масиву, та, ймовірно, вони є у складі гнейсового фундаменту Середньопридніпровського блока, де у Високопільській зеленокам'яній структурі було знайдено кластогенний циркон такого віку. Ці дані вказують на вірогідне існування більш давнього протократону віком 3,3 млрд років, на якому формувалися мезоархейські (3,2 - 3,0 млрд років) зеленокам'яні пояси східної частини УЩ і мегаблока КМА.

Індекс рубрикатора НБУВ: В332.681.01с52

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приазовський район є частиною мезоархейського (3,2 - 3,0 млрд років) кратону, фрагменти якого збереглися в східній частині Українського щита і на блоці курської магнітної аномалії. У неоархеї-палеопротерозої він був фрагментований на кілька тектонічних блоків - Вовчанський, Ремівський, Гуляйпільський, Білоцерківський і Салтичанський. Північна частина Гуляйпільського блоку складена тоналіт-тронд'єміт-гранодіоритовою асоціацією порід (ТТГ), серед яких знаходиться Косивцівська зеленокам'яна структура. Вона складена метаморфізованими породами джеспіліт-коматиїт-толеїтової асоціації (косивцівська товща), яку співставляють з сурською світою конкської серії Середньопридніпровського району. Неоархей-палеопротерозойські утворення представлені осадово-вулканогенними породами гуляйпільської світи і гранітоїдами добропільського і анадольського комплексів. Гранітоїди добропільського комплексу містять велику кількість ксенолітів піроксенітів, гнейсів і плагіогранітоїдів. U-Pb ізотопний вік за цирконом гранітоїдів добропільського комплексу - 2040 млн років. Ксеногенний циркон має вік до 3400 млн років. Невеликі інтрузії двопольовошпатових гранітів поширені у Тернуватській структурі. U-Pb вік двопольовошпатових гранітів за монацитом - 2190 млн років. У центральній частині Гуляйпільського блоку розташована Гуляйпільська брахісинкліналь (3,5 x 9 км), яка витягнута в ПнЗ напрямку. Ця структура складена осадово-вулканогенними породами гуляйпільської світи, які залягають з неузгодженням на мезоархейських ТТГ. Метавулканіти кислого і середнього складу приурочені, в основному, до залізистих кварцитів середньогуляйпільської підсвіти. В обмеженій кількості вони також зустрічаються в нижньогуляйпольській і верхньогуляйпільській підствітах. Циркон метаандезитів і кислих метавулканітів гуляйпільської світи дуже гетерогенний, що вказує на його коровий генезис. Методом LA-ICP-MS визначено U-Pb вік популяцій циркону з метадацитів гуляйпільської світи - 3085 - 2850 і 3700 - 3360 млн років. Крім того, виявлено два кристала циркону віком понад 3800 млн років. Згідно з геологічними і геохронологічними даними, Гуляйпільський блок, який має розміри 30 x 50 км, складений породами і їх реліктами гадейського, архейського і палеопротерозойського еонів. Найдавнішим фундаментом Приазовського мегаблоку є, ймовірно, породи нуклеоїдної структури, яка формувалася від 3,97 до 3,3 млрд років. Унікальною особливістю цієї структури є те, що вона ніколи не зазнавала метаморфізму гранулітової фації. Це дозволяє розглядати Гуляйпільський блок як приклад континентальної кори, яка сформувалася у плюмовому геодинамічному режимі. У мезоархеї (3,2 - 3,0 млрд років) вона стала частиною Середньопридніпровсько-Приазовсько-Курського граніт-зеленокам'яного терейну. Вулканіти кислого і середнього складу гуляйпільської світи могли утворитися при плавленні порід сіалічної кори, що включала породи гадейського та архейського віку, в результаті андерплейтінга базитових розплавів при формуванні неоархей-палеопротерозойських рифтогенних структур.

У західній частині Приазовського блоку знаходиться велика антиклінорна структура, що включає Західноприазовський і ремівський блоки, складені породами мезоархейської (3,2 - 3,0 Ga) граніт-зеленокам'яної асоціації і реліктами більш давнього фундаменту вона розділена білоцерківською структурою субширотного простягання на дві частини: північну, що включає гуляйпільський і ремівський блоки, і південну - Салтичанський антиклінорій. У палеопротерозої архейські плагіогранітоїди Західного Приазов'я зазнавали інтенсивного дислокаційного метаморфізму. На багатьох ділянках вони перетворені на плагіогнейси, які були віднесені до палеоархейської "кайінкулацької товщі" західноприазовської серії для наших робіт обрано дві ділянки: Ланцівська антикліналь у Білоцерківській структурі та Іванівська ділянка у східній частині Салтичанського антиклінорія. Білоцерківська структура складена сильно дислокованими породами центрально-приазовської серії і нерозчленованими архейськими утвореннями. Датувано плагіогнейси Ланцівської антикліналі. У цих плагіогнейсах знаходяться ксеноліти метаморфічних порід невідомого віку - двопіроксенові і піроксенові кристалічні сланці та піроксен-магнетитові кварцити. Залізисто-кременисті породи відповідають типу альгома, які характерні для архейських зеленокам'яних поясів. За геохімічними характеристиками біотитові гнейси відповідають тоналіт-тронд'ємітовим гранодіоритовим породам (ТТГ), які формуються в умовах середнього тиску U-Pb вік кристалізації циркону біотитових гнейсів становить (3299 +- 11) Ma. Ці дані показують, що Білоцерківська структура є блоком давнього фундаменту на іванівській ділянці в східній частині Салтичанського антиклінорія, спостерігається переорієнтування простягання архейських порід з північно-західного на широтне, що виникло в результаті колізійних процесів вивчені тронд'єміти Іванівської ділянки за геохімічними характеристиками відповідають ТТГ. В них спостерігаються численні ксеноліти сильно змінених амфіболітів U-Pb вік кристалізації циркону тронд'ємітів - (3013 +- 15) Ma. Ці тронд'єміти, таким чином, є одновіковими з ТТГ шевченківського комплексу, які проривають осадово-вулканогенні породи зеленокам'яних структур Приазовського мегаблоку. Такий же вік і геохімічні характеристики ТТГ мають біотитові та амфібол-біотитові. Гнейси "кайінкулацької товщі" району с. Зразкове на р. Мокра Конка (3,1 - 3,0 млрд років), біотитові гнейси в нижній течії р. Кайінкулак - 2,92 млрд років гнейси "кайінкулацької товщі", таким чином, є мезоархейськими ТТГ, які були перетворені в результаті дислокаційного метаморфізму у палеопротерозої. Пізньопалеоархейські (3,3 млрд років) тоналіти, поширені на Західному Приазов'ї, знайдені також на мегаблоці курської магнітної аномалії Воронезького кристалічного масиву; ймовірно, вони є у складі гнейсового фундаменту середньопридніпровського блоку, де у Високопільській Зеленокам'яній структурі було знайдено кластогенний циркон такого ж віку. Ці дані вказують на вірогідне існування більш давнього протократону віком 3,3 млрд років, на якому формувалися мезоархейські (3,2 - 3,0 Ga) зеленокам'яні пояси східної частині Українського щита і мегаблоку Курської магнітної аномалії.