Досліджено проблему стійкості магнітосферної плазми відносно МГД-збурень, що генеруються градієнтом тиску, у межах дипольної моделі геомагнітного поля з урахуванням граничних умов на іоносфері. Останню розглянуто як тонкий шар зі скінченною провідністю. Основну увагу приділено вивченню впливу провідності іоносфери (ПІ) на границю стійкості (ГС) збурень. Показано, що ГС не залежить від величини ПІ та визначається за допомогою жолобкових мод. Одержано аналітичний вираз для ГС.

Індекс рубрикатора НБУВ: В253.320.56

Рубрики:

Обтікання тіл нестислою рідиною < Гідродинаміка >

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто магнітні пульсації Pc5 на основі даних супутників ACE, Wind, Polar, Cluster, Geotail, GOES 10 та наземної сітки магнітометрів Intermagnet. На орбіті Землі сонячний вітер являє собою квазістаціонарне утворення зі швидкими та повільними ударними хвилями. Приділено особливу увагу геомагнітним пульсаціям, що пов'язані з раптовими початками бур (SSC) та раптовими імпульсами (SI). Збурення поверхні магнітопаузи генерує швидкі МГД-хвилі, що поширюються вглибину магнітосфери. Пульсації, пов'язані зі швидкими хвилями, виявлено на супутниках та на поверхні Землі з однаковою частотою. Збудження пульсацій може вважатися одним з механізмів передачі енергії від сонячного вітру до іоносфери. Поляризацію та частотні характеристики хвиль, що спостерігаються, проаналізовано залежно від геометрії взаємодії ударної хвилі у сонячному вітрі з магнітосферою. На різних магнітних широтах одночасно спостерігалися пульсації з різною частотою. Існування спектральних піків після поширення широкосмугової швидкої МГД-хвилі підтверджують властивість магнітосфери підсилювати окремі частоти та збуджувати УНЧ-пульсації з явною періодичністю. Таким чином, магнітосфера Землі є резонансною системою для гідромагнітних хвиль, що збуджуються ударними хвилями ззовні магнітосфери.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д246.62 + В632

Рубрики:

Теоретична астрофізика

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ