Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.445.22 + Р415.202.1 + Р251.262.4

Рубрики:

Операції на шлунку і дванадцятипалій кишці

Ожиріння

Гістологічні зміни кісткової тканини

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р694.54-99

Рубрики:

Операції на нирках і ниркових мисках

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - изучить эффективность и варианты артериальных реконструкций почечного аллотрансплантата. Проанализированы результаты трансплантации почки 66 больным. За период с 2012 по 2016 г. им была выполнена пересадка почки в отделении трансплантации. Мужчин было 37 (56,1 %), женщин - 29 (43,9 %), средний возраст пациентов - 33,2 года. Согласно цели работы пациенты были разделены на группы: первую составили 12 (18,2 %) реципиентов, которым было выполнено хирургическое вмешательство на артериях трансплантата. Средний возраст пациентов - 30,8 года, мужчин было 6 (50 %), другие - женщины. Вторая группа - 54 пациента, у которых не было необходимости в артериальных реконструкциях аллопочки. Средний возраст реципиентов - 33,7 года, мужчин - 31 (57,4 %), женщин - 23 (42,6 %). Проанализировано дуплексное сканирование почечного аллотрансплантата в среднем на 7,6 суток после пересадки почки. При дуплексном ультразвуковом сканировании признаков нарушения кровотока в почечных аллотрансплантатах обнаружено не было. Различия между группами статистически недостоверны (p >> 0,05). Ни в одном случае не было зарегистрировано стенозов, тромбозов или кровотечений; за период наблюдения 2,2 года функция аллопочек сохранена. Выводы: адекватная артериальная реконструкция почечного аллотрансплантата является эффективным и безопасным способом подготовки почки к пересадке.

Заболевания сердечно-сосудистой системы (ЗССС) - одна из острейших медицинских и социальных проблем современного общества. Ишемическая болезнь сердца (ИБС) и острое нарушение мозгового кровообращения остаются основной причиной смертности и инвалидности. В настоящее время установлено, что в прогрессировании ИБС и ее осложнений существенное значение имеют повышение уровня гомоцистеина и дефицит витамина Д. Цель работы - изучить влияние гипергомоцистеинемии и дефицита витамина Д на течение атеросклероза и ИБС. Провели анализ лабораторных данных 58 пациентов, страдающих атеросклерозом. В зависимости от распространенности атеросклероза пациентов распределили на 2 группы. У всех обследованных выявлен дефицит витамина Д, а также гипергомоцистеинемия. Указанные изменения были более выражены у пациентов с мультифокальным атеросклерозом, что требовало более тщательной медикаментозной коррекции после реваскуляризации миокарда. Практический интерес представляет проведенный анализ значений концентраций гомоцистеина плазмы крови в зависимости от степени и площади атеросклеротического поражения. У лиц с мультифокальным атеросклерозом (1 группа) медиана концентрации гомоцистеина плазмы крови была достоверно выше. Выявлена четкая зависимость между уровнем содержания гомоцистеина и распространенностью атеросклеротического поражения. Эти результаты свидетельствуют о возможной дестабилизации течения атеросклероза при гипергомоцистеинемии в сочетании с дефицитом витамина Д. Пациенты 1 группы с мультифокальным атеросклерозом имели достоверно более высокие показатели гомоцистеина и более выраженный дефицит витамина Д. В то же время дефицит витамина Д был выявлен у больных обеих групп. Выводы: гипергомоцистеинемия, дефицит витамина Д являются факторами риска развития ИБС и ассоциированы с неблагоприятным течением коронарной болезни. У всех пациентов ИБС был выявлен дефицит витамина Д и гипергомоцистеинемия, более выраженные при мультифокальном атеросклерозе, что следует учитывать при назначении медикаментозной терапии после реваскуляризации миокарда.

Одними з найчастіших хірургічних втручань, які виконують під час лікування ожиріння (Ож), є лапароскопічна рукавна резекція шлунка (ЛРРШ), лапароскопічна плікація великої кривини шлунка (ЛПВКШ), лапароскопічне шунтування шлунка за Ру (ЛШШР). Поряд з ефективною втратою ваги ці операції призводять до змін у продукції гормонів апетиту, котрі відіграють важливу роль в ендокринній регуляції енергетичного обміну. Мета роботи - вивчити роль і взаємодію названих баріатричних операцій (ЛРРШ, ЛПВКШ і ЛШШР) і метаболізму гормонів, що пов'язані з регуляцією апетиту (ПРА), в лікуванні Ож за даними наукової літератури, враховуючи погляди відомих баріатричних хірургів. Огляд здійснили шляхом виконання пошуку в базах даних мережі інтернет PubMed, Scopus і Google Scholar, використовуючи комбінацію ключових слів, що стосуються баріатричної хірургії та метаболізму гормонів, котрі ПРА. Проаналізовано операції (ЛРРШ, ЛПВКШ і ЛШШР) спрямовані на лікування Ож, безпосередньо призводять до ефективного зниження індексу маси тіла та втрати ваги, а також опосередковано, через функцію жирової тканини істотно впливають на енергетичний баланс і рівні гормонів, що ПРА. Описано анатомічні та фізіологічні зміни, ймовірно, викликані виконанням цих хірургічних втручань. Висновки: ЛРРШ, ЛПВКШ, ЛШШР - найбільш ефективні операції в лікуванні Ож, мають подібні ефекти. Наявна тісна взаємодія між індексом маси тіла та втратою жирової тканини, що викликана цими баріатричними втручаннями, з рівнем гормонів, які ПРА. Проте хірургічні ефекти на цей процес у кожному випадку є недостатньо вивченими та потребують продовження роботи в цьому напрямі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.11 + Р410.14 + Р415.202.83

Рубрики:

Ішемічна хвороба серця

Хвороби вінцевих судин

Авітаміноз "Д"

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.11-3 + Р410.14-4

Рубрики:

Ішемічна хвороба серця

Хвороби вінцевих судин

Шифр НБУВ: Ж24977 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) - одне з найпоширеніших гастроентерологічних захворювань. У більш ніж 80 - 90 % пацієнтів ГЕРХ зумовлена наявністю грижі стравохідного отвору діафрагми, що призводить до неспроможності нижнього стравохідного сфінктера. Тому все більше фахівців вважають, що ГЕРХ можна ефективно лікувати оперативним шляхом за умови детальної діагностики типів гриж стравохідного отвору. Один із найпоширеніших методів діагностики грижі стравохідного отвору діафрагми - рентгенологічний. Але результати інтерпретації рентгенологічних даних при підготовці до хірургічного лікування є суперечливими, а отже необхідне продовження досліджень у цьому напрямі. Мета роботи - покращити рентгенологічну діагностику та здійснити детальний аналіз типів гриж стравохідного отвору діафрагми в пацієнтів із ГЕРХ. Проаналізовано результати обстеження 120 хворих на ГЕРХ. Вік пацієнтів - 55,1 +- 10,7 року, 34 (28,3 %) чоловіки, 73 (71,7 %) жінки. Усім хворим виконали поліпозиційне рентгенологічне дослідження стравоходу та шлунка з водорозчинною контрастною речовиною (барієм). Здійснено фотофіксацію, відеозапис і відеоаналіз, використали сучасне рентгенологічне обладнання "Opera T 90cex" ("General Medical Merate S.p.A.", Italy). Для оцінювання типів гриж стравохідного отвору діафрагми використовували міжнародну загальноприйняту класифікацію. Всі пацієнти були претендентами на хірургічне лікування в обсязі лапароскопічної крурорафії та фундоплікації в модифікації Nissen або Toupet. Результати доопераційного обстеження підтверджували інтраопераційно. Cтатистично результати опрацювали, використавши пакет прикладних програм Statistica for Windows 13.0 (StatSoft Inc., США). У всіх пацієнтів діагностували грижі стравохідного отвору діафрагми різних типів. Грижі I типу виявили в 94 (78,3 %) осіб, II типу - у 3 (2,5 %), III типу - в 15 (12,5 %), IV типу - у 8 (6,7 %) хворих. Здійснено детальний аналіз особливостей рентгенологічної діагностики типів гриж стравохідного отвору діафрагми, запропонували кроки щодо її поліпшення. Порушено питання діагностики, визначення великих і гігантських гриж. Усі результати ілюстрували власним фотоматеріалом. Здійснили кількісне та якісне оцінювання результатів. Висновки: припущено, що провідну роль у розвитку ГЕРХ відіграють грижі стравохідного отвору діафрагми різних типів. Показано, що найбільш поширеним у таких пацієнтів є I тип. Детальна рентгенологічна діагностика з застосуванням фотофіксації, відеозапису та відеоаналізу - важливий та ефективний метод визначення анатомічних особливостей типів гриж стравохідного отвору діафрагми як провідного чинника порушення анатомії ділянки езофагогастрального з'єднання та, як наслідок, розвитку ГЕРХ.

Шифр НБУВ: Ж24977 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Синдром тазового венозного повнокров'я - форма варикозної хвороби, яку вважають однією з основних причин хронічного тазового болю в жінок, що пов'язано з порушенням гемодинаміки вен таза. Тазові венозні порушення є невидимою для клініцистів патологією через відсутність патогномонічних симптомів, мануальних критеріїв захворювання та має складні наслідки. Нині один з основних методів діагностики цієї патології - трансвагінальне дослідження вен таза, зокрема гонадних вен (оваріальні вени у жінок). Завдяки цьому неінвазивному та доволі простому методу діагностики, що не потребує спеціальної підготовки та не має протипоказань, істотно розширилися можливості діагностики й наступного оцінювання післяопераційних результатів корекції тазового венозного повнокров'я. Мета роботи - оцінити зміни в тазових венах у пацієнтів із синдромом тазового венозного повнокров'я до та після хірургічного лікування за допомогою методу трансвагінального ультразвукового дослідження. У дослідження залучили 35 пацієнток із синдромом тазового венозного повнокров'я, котрі перебували на лікуванні в період з квітня 2019 до лютого 2022 рр. Хворим здійснили хірургічну корекцію відкритим та ендоваскулярним методами. Усім пацієнткам до операції виконали трансвагінальне УЗД вен таза. Контрольне дослідження здійснили після хірургічного лікування через 4 - 6 місяців. Дослідження виконали на ультразвуковій системі експертного класу "Toshiba Aplio 500" із дотриманням усіх міжнародних стандартів щодо трансвагінального дослідження вен таза для оцінювання стану клубових, параоваріальних, параметральних та оваріальних вен з обох боків. Висновки: трансвагінальне УЗД вен таза можна вважати одним із ключових методів діагностики, за допомогою якого в режимі реального часу можна дослідити й оцінити гемодинамічні порушення у венах таза й тазових органів. Цей метод можна вважати оптимальним і для контрольного обстеження пацієнтів, котрим здійснили хірургічну корекцію синдрому тазового венозного повнокров'я.