Висвітлено попередні дослідження та пропозиції щодо створення нового типу громадської будівлі з театрально-видовищною і культурно-просвітницькою функціями, яка спрямована на накопичення, збереження, реставрацію та демонстрацію видатних творів сценографічного мистецтва.

Висвітлено обставини початку і подальших систематичних досліджень феномену творчості архітектора Ф. Кізлера в Україні, що їх провадить кафедра дизайну архітектурного середовища Національного університету "Львівська політехніка".

Висвітлено місце і вплив ідей, проектів, будов Ф. Кізлера на світову та зокрема українську архітектуру тепер і в майбутньому.

Висвітлено низку унікальних заходів PQ19, в яких прийняла участь Львівська архітектурна школа для набуття досвіду в творенні середовища для презентацій національних досягнень в театральній культурі. По-перше, викладачі, при залученні студентів кафедри, запроектували, виготовили та змонтували в Празі, в "Промисловому палаці", для Першої Української Національної виставки, Перший павільйон для показу вирішення 5-ти кращих сценографій українських лялькових театрів; для виступів із доповідями референтів; для бесід та обміну досвідом. По-друге, 6 науковців кафедри підготували доповіді та виступили на IV Трансатлантичному семінарі з театрального мистецтва; профессор Проскуряков В., Ph.d.Arch. Гой Б. і Климко З.; аспіранти та науковці Богданова Ю., Копиляк І., Філіпчук Ю. А також учасники з Канади: професор П. Босий, студенти Урбані та Настурціо; та Н. Гунія-Кузнєцова з Грузії. По-третє, професор В. Проскуряков виступив на найвищому рівні конференції Квадрієнале - "PQ Talks - історія, теорія, співробітництво" у спільній презентації теми "Результати співпраці архітекторів, технологів і виконавців" з доповіддю "Особливості співпраці архітекторів і театральних дизайнерів". Яка спиралася на результати студентського українсько-канадського проектного семінару у Львові в 2017 р. Ну і одним із найважливіших заходів була доставка зі Львові та встановлення в одній із залі павільйону "Лапідаріум" макету вистави-балету видатного українського художника-сценографа Є. Лисика "Сотворння Світу" науково-освітні екскурсії студентів, бакалаврів, магістрів, аспірантів на виставці, та участь їх в конференціях усіх рангів.

Проведено аналіз Українських національних театральних павільйонів для всесвітніх виставок і зокрема формування ідеї, з якої повстав проект архітектурного рішення та спорудження Першого українського національного павільйону для Празького Квадрієнале 2019 р., створений у Львівській архітектурній школі. Таке завдання було абсолютно новим для викладачів і студентів, тому було вирішено розпочати пошуки архітектури цього об'єкту задовго до червня 2019 р. Розпочати у семестрових проектах, проектах бакалаврських і магістерських робіт. Було розроблено багато цікавих проектів, ідей, були конкурентоздатними, але авторам не вдалося створити конструкцію та простір в яких би відображалися не тільки виставкова функція, а і генеза та розвиток національної української культури, і зокрема театру. Дослідивши історичні матеріали і провівши аналіз сучасного проектування. За ідею побудови простору дійової організації естетичного вирішення архітектури павільйону проф. В. Проскуряков прийняв споруду, в якій із прадавніх часів відбувалася "Купальська драма", який своїм виглядом нагадував амфітеатр-віночок. Ним після реконструкції загального вигляду споруди та складових елементів були розроблені ескізи креслень, що стали базовими для сучасного театрального павільйону; підібрав сучасні матеріали конструктивних елементів; узгодив масштаб павільйону з параметрами відведеного для нього організаторами PQ простору в "Промисловому палаці". Впорядкувати креслення павільйону допомогли студенти старших курсів В. Вовк і А. Откидач, а виготовити масштабну модель павільйону студенти М. Лопоша і Ю. Чолавін. Павільйон був доставлений і змонтований в Празі у "Промисловому палаці" 6 червня, і покинув Квадрієнале ввечері 16 червня 2019.

Висвітлено шлях і фактори, що впливають на відродження історичних пам'яток на прикладі реконструкції соляного заводу у Дрогобичі. Дослідження фаз міських центрів життя вченими світу показало, що міста можуть опинитися у важкій ситуації та впадати у депресію не від застою та руйнування культурних цінностей та об'єктів культурної спадщини, а від спадщини та промислових об'єктів. До таких міст в Україні належить м. Дрогобич, де основні підприємства припинили свою діяльність або функціонують частково. У Дрогобичі, як і в багатьох європейських містах, є історичні промислові підприємства, відомі в усьому світі. Перш за все, це солезавод, м'ясокомбінат, нафтопереробний комплекс "Полімін", нині - "Галичина" тощо, які можуть і повинні стати координатами пошуку районів оновлення, ревалоризації, реабілітації історичних пам'ятників промислової архітектури. Для вирішення цих проблем 8 - 17 грудня 2020 р. в Україні відбувся семінар "Чарівні соляні міста", ініційований викладачами та викладачами Технічного університету в Кайзерслаутерні, Німеччина, та Національним університетом Львівської політехніки, студентами-архітекторами, експертами в галузі економіки, екологія та географія. Зі списку об'єктів було обрано соляний завод у Дрогобичі, відомий як підприємство з XIV ст. Після роботи в групах українських і німецьких студентів над обстеженням солеварних підприємств, дослідженнями у галузі видобутку солі в Європі та Україні, дослідженнями різних методів оновлення історичних промислових об'єктів, учасниками семінару було обрано 4 напрямки: ремонт будинків виключно як підприємство; передача об'єктів культури та мистецтва на соляний завод; об'єкти здоров'я та медичної функції; комбіновані бази відпочинку та виробництва. Розроблено 11 навчально-пошукових проектів. Ці проекти будуть підготовлені у формі виставки у 2021 р. у приміщенні Дрогобицької міської ради.

Висвітлено результати студентського українсько-канадського проектного семінару у Львові в 2017 р. із реновації залу Першого навчального корпусу "Львівської політехніки" з розширенням театрально-видовищної та культурно-просвітницької функції. Концептуально частину семінару розробили професори В. Проскуряков із Львова та Ш. Долгой і П. Босий із Торонто. Мета семінару - розробити архітектурну концепцію історичної зали, забезпечивши використання в ній широкої палітри сучасних заходів і засобів видовищно-просвітницької функціональної діяльності; забезпечити естетичне вирішення його середовища відповідно до вимог XXI ст. і водночас зберегти тектоніку й образність того часу, в який відбувалось будівництво. До завдань семінару використано досвід кафедри дизайну архітектурного середовища Національного університету "Львівська політехніка" в галузі театральної архітектури та досвід школи театральних мистецтв Університету ім. Райєрсона з м. Торонто. Серед ідей поданих студентами та викладачами Львова і Торонто, до творення яких приєдналися учасники з міст Дніпро і Дрезден, найбільшої уваги заслуговують ті, в яких значну увагу було приділено не лише новаторським рішенням із реновації актової зали, але й модерній архітектурно-функціональній організації сцени та зали і простору корпусу загалом. У цілому було створено 5 проектів - клаузул творчими колективами студентів з України, Канади, Німеччини (схеми, ескізи, малюнки, фото) які стали основою подальшої роботи у вигляді семестрових, бакалаврських, магістерських робіт.